Легка Атлетика

Багатоборства включають змагання із кількох легкоатлетичних дисциплін, і переможець визначається за сумою очок, які даються за результат у кожній дисципліні. До сучасної олімпійської програми входять десятиборство у чоловіків та семиборство у жінок. До 1980 року жіночі змагання проводилися з п'яти видів, утворюючи п'ятиборство. До чоловічого десятиборства входять чотири бігові дисципліни, три стрибкові та три метальні.
Змагання у залах проводяться зазвичай за вкороченою програмою, оскільки деякі з дисциплін, такі як метання списа, наприклад, потребують простору.

Метання являє собою комплекс спортивних дисциплін легкої атлетики, що включає метання диска, списа, молота та інших спортивних снарядів, а також штовхання ядра на дальність.
Змагання з метання диска та списа входили в програму Олімпійських ігор Давньої Греції.
Програма метань на сучасних Олімпійських іграх на перших порах постійно змінювалася.
У 1896 на Іграх I Олімпіади до програми були включені змагання зі штовхання ядра та метання диска У 1900 з'явилося метання молота.
На Іграх у 1904 та 1920 проходили змагання з метання ваги 56 фунтів (25,4 кг).
На Іграх-1908 у програмі з'явилося метання списа. Причому, крім класичного стилю, диск і спис також метали окремо античним (передбачав виконання атлетом спроб, стоячи на чотирикутній платформі[14] замість класичного способу метання з кола) та довільним (передбачав можливість під час виконання спроби тримати спис не по центру, а в будь-якому іншому місці[15]) стилями відповідно.
На Іграх-1912 нововведенням (яке не були представлено на наступних Олімпіадах) у легкоатлетичній олімпійській програмі були представлені як окремі три дисципліни метань (ядро, диск та спис), в яких підсумковий залік визначався залежно від суми найкращих спроб, виконаних обома руками (кожен спортсмен виконував по три спроби кожною рукою).

Стрибкові дисципліни у легкій атлетиці, всі з яких — олімпійські, поділяють на горизонтальні та вертикальні.
До горизонтальних стрибків належать стрибки у довжину та потрійний стрибок.
Вертикальні стрибкові дисципліни представлені стрибками у висоту та стрибками з жердиною.
Змагання зі стрибків у довжину включалися до програми Олімпійських ігор Давньої Греції (в складі пентатлона), з другої половини XIX століття — до програми національних змагань з легкої атлетики, з 1896 — до програми всіх Олімпійських ігор, з 1934 проводяться чемпіонати Європи, а з 1983 — чемпіонати світу. На перших сучасних Олімпійських іграх проводились змагання зі стрибків з місця: в довжину, висоту (1900—1912) та в потрійному стрибку (1900—1904).
У програмі сучасних олімпійських змагань представлені все чотири стрибкових дисципліни як у чоловіків, так і у жінок.

Легка атлетика - один із найстаріших видів спорту. В основу легкоатлетичних вправ покладені природні рухи людини - ходьба, біг, стрибки, метання.
Історія легкої атлетики сягає в глибоку давнину. Перші відомості про легкоатлетичні змагання датуються 776 р. до н. е. Вони зустрічаються в історичних нотатках про Олімпійські ігри Стародавньої Греції. У той час програма цих змагань складалася тільки з бігу.
Боротьбу, кулачний бій і взагалі усі вправи, що розвивали силу, греки відносили до важкої атлетики. Ясно, що назва «легка атлетика» сьогодні досить умовна, адже важко назвати, наприклад, біг на довжелезну дистанцію — марафон або метання молота «легкими» фізичними вправами.

Біг мав особливе значення ще в Стародавньому Єгипті. Деякі древні рельєфні малюнки зображують фараонів під час здійснення ритуального бігу, який підтверджував силу й здатність правити. Найдавніший такий малюнок зображує ритуальний біг єгипетської цариці Хатшепсут (середина ІІ тис. до н. е.).

Однак спортивною дисципліною біг став у Греції. У 776 році до н. е. в Олімпії відбулися перші Олімпійські ігри на честь бога Зевса. У програму ігор входили змагання з бігу на стадії (стадій — старовинна одиниця вимірювання, 1 стадій = 192.27 м). А у 708 році до н. е. до програми Олімпійських ігор увійшло п’ятиборство, яке також включало біг на короткі дистанції. Проте внаслідок завоювання Греції римлянами та поширення християнства Олімпійські ігри втратили своє значення, а в 394 році до н. е. взагалі були заборонені.

Спортивна ходьба — змагальний вид легкої атлетики, різновид ходьби, який характеризується чергуванням кроків, що виконуються так, щоб спортсмен постійно здійснював контакт із землею і при цьому не відбувалося видимої для людського ока втрати контакту з доріжкою. Винесена вперед (опорна) нога повинна бути повністю випрямлена (не зігнута в колінному суглобі) з моменту першого контакту із землею до проходження вертикалі.
Спортивна ходьба, як і звичайна, є циклічним рухом, оскільки відбуваються багаторазові повторення тих самих рухів окремих частин тіла в певній послідовності. Збільшення швидкості при спортивній ходьбі, у порівнянні з звичайною, досягається за рахунок збільшення довжини і частоти (темпу) рухів. Звичайна ходьба характеризується довжиною кроків 70-85 см при частоті 100—120 кроків за хвилину, швидкістю 5-6 км/год. При спортивній ходьбі швидкість складає 12-14 км/год. Це пояснюється тим, що довжина кроків складає 110—120 см, частота — 180—200 кроків за хвилину.