Любко Дереш "Намір"
Герой роману “Намір!” пропонує своє тлумачення феноменальної пам‟яті –
Це не відтворення колись завченого, а процес миттєвого перенесення свідомості
людини, телепортування в місце і час, коли вона сприймала інформацію, така
собі “екскурсія на машині часу” . П‟яточкін уважає, що фенопам'ять є лише
одним із наслідків вивільнення волі: “Те, що можна вважати фенопам‟яттю – коли
ти чітко пригадуєш події минулого – є просто захисною плівкою для розуму.
Насправді ти переносишся в минуле, але, якби розум не вважав це “спогадом”,
для тебе все би закінчилося в дурдомі. Просто з часом розум звикає до перенесень,
і в один день плівка проривається: ти виявляєш, що фізично перенеслася
в минуле”
Отже
воля/душа може безкінечно подорожувати / телепортуватися
в часі і просторі
дивитися на світ очима сонця, комахи чи рослини
матеріальне тіло – це згусток пам‟яті/інформації і людська воля може зчитувати
її, проживати її життя як фізично, так і емоційно
КОНЦЕПТ ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ ЛЮБКА ДЕРЕША “НАМІР!”
концепції феноменальної пам'яті
– савантизм/синдром саванта (від фр. savant – науковець) – надприродні
інтелектуальні можливості;
– гіпермнезія (підвищена здатність запам‟ятовувати і відновлювати інформацію,
детальна автобіографічна пам‟ять);
ейдети зм/ейдетична пам‟ять/фотографічна пам‟ять (від гр. εἶδος – образ,
зовнішній вигляд) – особливий вид пам‟яті, переважно на зорові враження, що
дозволяє відтворювати раніше побачене.
ідея
залежність,
поневоленості людської свідомості
Мета – з‟ясувати особливості функціонування концепту пам᾽яті в
романі Любка Дереша “Намір!”.
Любко Дереш — яскравий представник сучасної української постмодерної літератури. Його творчий шлях почався у 15-річному віці. Зважаючи на молодість, своєрідні сюжети, увагу до містицизму та особливу манеру викладу, протягом тривалого часу Любко дереш і книги, що виходили з-під його пера, захоплювали переважно тінейджерів. Дорослішаючи, Любко Дереш у твори почав додавати більше філософських та злободенних елементів, завдяки чому привернув увагу старших читачів.
Дереша “Намір!” людина сама собі створює світоглядну в‟язницю і розтрачує свою
енергію на здобування спевдоцінностей – будинок, одяг, машина, секс, алкоголь, тощо.
Петро з дитинства вирізнявся прагненням бачити не тільки те, що перед
носом, не споживати готову інформацію, а осягати все самому
усвідомив власну життєву істину: те, що традиційно вважається
реальним світом, насправді ж є в‟язницею, адже є кінечним, обмежує існування
людини народженням і смертю.
Отже, у романі Дереша “Намір!” світ постає як величезний архів інформаційних
пазлів. Мета людського життя – самостійно обирати пазли і творити з них
власний світ, бути режисером свого життя-фільму. Зробити це можна за
допомогою телепортування у просторі і часі. Феноменальна пам᾽ять є ознакою
вміння телепортуватися.