НАУКОВІ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Школа наукового управління

(1885-1920 рр.)

Фредерік І.Тейлор, Френк і Лілія Гілбрейти, Генрі Гант

У своїх працях „Управління фабрикою" (1903 р.) та „Принципи наукового менеджменту" (1911 р.) Ф.Тейлор розробив ряд методів наукової організації праці, що базувались на засадах хронометражу, стандартизації прийомів та знарядь праці.

Головна заслуга Ф. Тейлора полягає в тому, що він як засновник школи „наукового управління" розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові підходи підбору, розставляння і стимулювання працівників.

Школа „фордизму"

(1899-1945 рр.)

засновник Генрі Форд

Форд розробив теорію, в основу якої поклав ідею потоково-масового виробництва. Відповідну систему управління називали „терором машини". Форд сформував механізми чіткого контролювання і планування, ефективного мотивування, конвеєрного складання, безпе­рервних технологічних процесів, інноваційного розвитку, активного адміністрування.

Класична (адміністративна) школа управління

(1920-1950 рр.)

започаткована Анрі Файолем

Файоль виділив в управлінні п'ять основних функцій: планування, організування, розпорядництво, координування та контролювання. На засадах розробок Файоля у 20-х рр. було сформульовано поняття організаційної структури управління підприємства, елементи якої є системою взаємозв'язків, неперервних взаємопов'язаних дій — функцій управління.

Файолем розроблено 14 принципів менеджменту: поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиновладдя, єдність напряму діяльності, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, ієрархія управління, порядок, справедливість, стабільність робочого місця, ініціатива, корпоративний дух.

Школа людських стосунків

(1930—1950 рр.)

Заснували Мері Паркер Фолліт та Елтон Мейо

Фолліт вперше визначила менеджмент як „забезпечення виконання робіт з допомогою інших осіб". Школа рекомендувала використовувати прийом управління людськими стосунками через вплив безпосередніх керівників на працівників, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі.

Школа поведінських наук

(з 1950 р. до нашого часу)

формувалась Крісом Анджирисом, Ренсоном Лайкертом, Дугласом Мак Ірегором, Фредеріком Гербергом та іншими вченими — біхевіористами

В основі лежать методи налагодження міжособистих відносин, підвищення ефективності людських стосунків, формування колективів за психологічною сумісністю тощо.

Емпірична школа

1945-1970

П.Дюпон, А.Слоан, Л.Н’юмен, Д.Мілер

Базується на практиці управління

Нова школа (кількісних методів)

1960-і до сьогодні

Р.Акофф, Д.Екман, Л.Клейн. С.Бір, Д.Марч

Застосування в управлінні досягнень математичних наук

Школа «соціальних систем»

1970-до сьогодні

П.Друкер

Досліджується зв’язок між етнічними, психологічними, віковими, статевими факторами та продуктивністю праці