Великобританія

Великобританія-Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland). Держава в Північно-західній Європі, на Британських островах (острів Великобританія і північно-східна частина острова Ірландія, острови Мен і Нормандські острови). Площа – 244,7 тис. кв. км.Великобританія складається з 4 адміністративно-політичних частин: Англії (39 графств, 6 метрополітенських графств і Великого Лондона), Уельсу (8 графств), Шотландії і Північної Ірландії (26 округів). Особливий режим встановлений для острова Мен і Нормандських островів.Столиця – Лондон.

Площа – 244,7 тис. кв. км.Великобританія складається з 4 адміністративно-політичних частин: Англії (39 графств, 6 метрополітенських графств і Великого Лондона), Уельсу (8 графств), Шотландії і Північної Ірландії (26 округів). Особливий режим встановлений для острова Мен і Нормандських островів.

Населення Великобританії-складається з корінних британців (85%) та з вихідців із інших країн, переважно колишніх складових Британської імперії. Серед британців англійці становлять 83,6%, шотландці – 8,6%, валлійці – 4,9%, північноірландці – 2,9%. Англійці населяють Англію, велику частину Уельсу і утворюють компактні поселення в деяких районах на півдні Шотландії.Етнічно англійці є нащадками британських кельтів, асимільованих германськими племенами англо-саксів та ютів, із пізнішим норманським впливом. Шотландці, валлійці та північні ірландці - кельтські народи, які пізніше теж були частково асимільовані англійцями, але не втратили свої мовно-культурні особливості. Шотландці населяють переважно північно-західні області острова Великобританія і прилеглі до їхнього узбережжя Шетландські, Оркнейські і Гебридські острови. Валлійці населяють Уельс. Серед жителів Північної Ірландії 40% складають корінні ірландці, решту - англо-ірландці та шотландо-ірландці.

Музика АнгліїВисокий рівень виконавства, широке поширення і глибока вкоріненість у побуті різних форм музикування - інструментального, вокально-ансамблевого і хорового створили тоді сприятливий грунт для яскравої, великого розмаху концертного життя Лондона, що і приваблювало в столицю імперії континентальних музикантів: Шопена, Берліоза, Чайковського, Глазунова ... Свіжий вітер сучасності несли з собою і німецькі музиканти, дорога яким на Британські острови була широко відкрита з часів воцаріння Ганноверської династії (з 1714 по 1901 рік), - згадаємо, наприклад, про щотижневі концертах Баха- Абеля і про концерти Гайдна - Заломона. Таким чином, Англія брала участь в інтенсивному процесі формування предклассической і класичної симфонії, проте власне творчого вкладу в нього не внесла. Взагалі, в той період гілка національної творчості в жанрах опери та симфонії, актуальних на континенті, була нерозвиненою, в інших жанрах (наприклад, в ораторії) русло іноді ставало дрібним. Саме ця епоха дала Англії нині нікого не переконуюче назву «країни без музики».Парадоксально, що «епоха мовчання» припала на так звану вікторіанську еру - період правління королеви Вікторії (з 1837 по 1901 рік). Держава знаходилася в зеніті своєї сили і слави. Потужна колоніальна держава, «майстерня світу», давала своєї нації впевнене самовідчуття і переконаність у тому, що «їй до кінця днів судилося займати перше місце у світі» (Дж. Олдрідж). Вікторіанська епоха - час розквіту всіх галузей культури Англії: її прози та поезії, драми і театру, живопису та архітектури, нарешті естетики - і час помітного занепаду у сфері композиторської творчості.Разом з тим саме з середини XIX століття, коли криза національної композиторської школи був вже очевидним, стали накопичуватися імпульси підйому, який позначився в середині XIX століття і виразно проявився на рубежі XIX і XX століть.

Туризм.Більш 6% працездатного населення Великобританії (тобто більш півтора мільйонів чоловік) зайняті в індустрії туризму. Великобританія — батьківщина сучасного туризму як форми проведення культурного дозвілля. Ще в 1840 р. проповідник Кук з англійського містечка Мельбурн заснував першу у світі туристську фірму. Через рік фірма організувала для п'ятисот членів "Товариства тверезих" поїздку передмістями Лондона, а в 1844—1846 роках — екскурсії в різні частини Англії і Шотландії.До початку 50-х років того ж століття у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. осіб. У 1856 році фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи.

Національні традиції. Англійці дотримуються своїх традицій, деякі з яких стали частиною повсякденного життя, а інші перетворилися на театральні видовища.У 1605 р. Гай Фокс, що очолив ”порохову змову”, спробував висадити в повітря будівлю парламенту. З тих пір 5 листопада кожного року варта, одягнена в старовинні костюми, з ліхтарями і алебардами, обшукує підвали і закутки палацу, хоча наперед відомо, що ніяких бочок з порохом там немає.Якщо засідання палати общин закінчується пізно вночі, то і зараз під стінами палацу можна почути вигук: ”Хто йде додому?”. У давнину темні лондонські вулиці не були безпечними, і парламентарі вважали, що краще повертатися додому, зібравшись великою компанією. Нині будівля Вестмінстерського палацу і оточуючі його вулиці залиті електричним світлом, а членів парламенту чекають біля під’їзду автомашини. Але традиція зберігається.В учбових закладах і установах англійці люблять сидіти на столах. Часто можна бачити вчителя, що сидить на шкільному столі і пояснює учням урок.

Що вони їдять: Велика Британія-щиро кажучи, національної кухні у Великій Британії просто не існує. У повсякденному меню англійців панує гримуча суміш фаст-фуду з індійськими, арабськими, китайськими, японськими, тайськими і латиноамериканськими наїдками. Нечисленні гурмани відводять душу в італійських, французьких і грецьких ресторанах. Візитівкою мультикультурної дієти сучасного лондонця стали чіпси і сандвічі, щедро политі карі – Кіплінг був би вельми здивований, дізнавшись, що Захід і Схід чудово уживаються в окремо взятій тарілці. Апологетам вікторіанської моралі залишається втішати себе думкою, що знаменитий five o'clock ще живий у пам'яті народній, хоча останнім часом вечірнє чаювання плавно перетікає в обід.Подовгу чаклувати коло плити не прийнято. Повсякдень більшість британців перебивається в основному напівфабрикатами і їжею на винос, відкладаючи традиційний сімейний обід до неділі. Найпопулярніший сніданок у Лондоні – сосиски і сардельки під квасолю в томаті або і зовсім сухі пластівці, залиті молоком. Старомодний ланч з бульйоном і сухариками витіснили закриті бутерброди з рибою, шинкою і паштетом, смажені пиріжки із м'ясом та курка «тікка масала» – підсмажені на грилі скибочки маринованого курячого філе під гострим томатним соусом.