Гендер

Стать визначає, чи є людина чоловіком або жінкою. Вона зумовлена структурою генів і є поняттям біологічним.Від статі залежить будова статевих органів, можливість стати матір’ю чи батьком, а також деякі інші ознаки: пропорції тіла (зріст, ширина плечей, об’єм стегон), розподіл жирових тканин, кількість волосся на тілі й на обличчі, особливості статевого дозрівання, м’язова сила, витривалість, риси обличчя, тембр голосу і навіть міміка й хода.Ознаки статі формуються у процесі статевого розвитку людини від моменту зачаття до досягнення нею статевої зрілості.Гендер (статева роль) — поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві. Наприклад, у більшості культур жінкам приписують такі риси вдачі, як турботливість, поступливість, емоційність, а чоловікам — лідерство, стриманість.Реальна поведінка конкретної людини може відповідати прийнятій у суспільстві, а може, навпаки, вважатися характерною для протилежної статі. Так, чоловіки бувають мужніми і турботливими, а жінки — ніжними й енергійними.

з’являються самі собою (без зовнішнього впливу)є універсальними, не залежать від країни, культури, релігії (наприклад, тільки жінки народжують дітей)ніколи не змінюються в історичному процесівластиві лише одній статі

є культурною традицієюістотно відмінні в різних країнах і навіть в одній країні (залежно від населеного пункту чи соціального прошарку)можуть змінюватися з часомвластиві людям різної статі

Спрощені уявлення про те, як мають поводитися люди різної статі, який одяг носити і чим займатися, називають гендерними стереотипами.Гендерні стереотипи відображають те, що є характерним для більшості людей тієї чи тієї статі, і не враховують індивідуальних особливостей. Наприклад, емоційність вважається характерною жіночою рисою, а стриманість — чоловічою. Однак є чимало емоційних чоловіків і стриманих жінок.Більшість гендерних стереотипів допомагають хлопчикам і дівчаткам підготуватися до соціальних ролей, які вони виконуватимуть у дорослому житті, — матері чи батька, чоловіка чи дружини. Проте частина гендерних стереотипів сформувалася дуже давно, в цілком інших історичних умовах. Багато з них застаріли й нерідко обмежують можливості людей у сучасному світі.

Поняття гендерної рівності означає, що всі люди мають свободу вибору для розвитку своїх здібностей без обмежень, пов'язаних із гендерними ролями та стереотипами.Гендерна рівність виключає подвійні стандарти щодо чоловіків і жінок, тобто різне ставлення до людей залежно від їхньої статі та гендерної ідентичності. Гендерна рівність не скасовує статевих і гендерних відмінностей, але дозволяє кожній людині знайти свій спосіб самореалізації, визначити свій життєвий вибір незалежно від звичних гендерних стереотипів.

1. Жертви домашнього насильства. Найбільшим кричущим порушенням прав жінок в Україні залишається домашнє насильство. Щороку від рук кривдників гине близько 600 українок, такими є дані МВС. У 2017 році до поліції надійшло понад 110 тисяч заяв від жертв домашнього насильства.2. Отримують меншу зарплатню. Жінки в Україні зароблять у середньому на 28% менше, ніж чоловіки. Такими є дані Державної статистики. За інформацією рекрутингових агенцій, ця різниця ще вища.3. Мають меншість у владі. Відповідно до аналітичного звіту комісії Ради Європи з питань гендерної рівності за 2017 рік, Україна перебуває в групі країн із найнижчим представництвом жінок у владі.4. Обмежені у кар’єрі. Важливим кроком на шляху до гендерної рівності стало скасування розподілу професій на «жіночі» і «чоловічі». Та це ще не означає, що в Україні зникла дискримінаційна практика чи не лишилося заборонених професій, кажуть експерти. Наприклад, у війську досі є низка «нежіночих» професій, затверджені наказами із грифом «з обмеженим доступом», зауважує експерт з гендерних питань Олена Суслова. Крім того, в Україні досі не дератифікована Конвенція Міжнародної організації праці 1935 року, яка забороняє роботу жінок під землею і в шахтах.5. Заручниці стереотипів. «Жінка-берегиня», «господарка», «для «жіночого щастя» потрібні «кохання» і «родина» – такі стереотипи про жінку закріпилися у свідомості українців. Експерти констатують: сексизм в Україні поширений скрізь – в рекламі, ток-шоу, політиці і в побуті.

ІсландіяНорвегіяФінляндіяРуандаШвеціяНікарагуаСловеніяІрландіяНова ЗеландіяФілліпіни

22 травня в Києві Офіс Ради Європи в Україні вперше представив до публічного розгляду Стратегію з гендерної рівності на 2018-2023 роки, ухвалену Комітетом міністрів Ради Європи в березні 2018 року. У формуванні цього документа брали участь представники усіх 47 країн-членів Ради Європи.Серед ключових напрямів роботи названо такі:Запобігання гендерним стереотипам та сексизму й боротьба з такими явищами.Запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству.Забезпечення рівного доступу жінок до правосуддя.Досягнення збалансованої участі жінок і чоловіків у процесі прийняття політичних та суспільних рішень.Захист прав жінок-мігрантів, жінок-біженців та жінок-шукачів притулку.Реалізація стратегії досягнення гендерної рівності в усіх політиках та заходах.

Гендерна роль – нормативний різновид поведінки людини в суспільстві, що очікується та вимагається від неї як від представника/-ці конкретної статі. Гендерні ролі обумовлені диференціацією людей у суспільстві за ознакою статі. На рівні культури вони існують у контексті певної системи статевої символіки та стереотипів маскулінності та фемінності. Гендерні ролі завжди пов’язані з певною нормативною системою, яку особистість засвоює і відбиває у своїй свідомості та поведінці.

У сім’ях майже половини опитаних функції голови сім’ї виконують чоловіки. Третина вважає, що дану роль чоловік і жінка виконують на рівних засадах. Проте далеко не завжди у питанні визначення «хто головний?» є консенсус між жінками і чоловіками. Так, 58% чоловіків вважають себе головою сім’ї, тоді як лише 39% жінок вважають «головою» чоловіка. Водночас, майже третина жінок вважають «головою» себе, тоді як з цим погодились лише 10% чоловік.При цьому, майже 80% чоловіків вважають, що так і має бути: «головою сім’ї повинен бути чоловік», але одночасно половина погодились з тим, що «жінка так само може бути головою, як і чоловік». У жінок навпаки: 60% вважають, що головою сім’ї повинен бути чоловік, але одночасно майже 80% згодні з тим, що «жінка так само може бути головою сім’ї як і чоловік». У розрізі регіонів, обидві гіпотези знаходять дещо більшу підтримку на Заході і на Півдні, дещо меншу – на Сході, найменшу – в Центрі.При цьому, переважна більшість респондентів (82%) погоджуються з тезою, що саме «чоловік має повністю забезпечувати свою сім’ю». Лідером підтримки даного твердження виявився Південь, найменше – у Центрі. І знову ж таки, більш прогресивні у даному питанні люди з вищим рівнем освіти.У більшості (60%) українських сімей вважається, що чоловік заробляє більше, при цьому так вважають майже 70% чоловіків і трохи більше половини жінок. Водночас, понад 20% жінок вважають, що більше заробляють саме вони, тоді як лише 10% чоловіків погодились з тим, що дружина (подруга) заробляє більше.На думку третини опитаних, чоловіки в цілому мають більше вільного часу порівняно з жінками, водночас, майже половина зазначають, що у даному аспекті представники різних статей знаходяться на рівних.Більше половини чоловіків вважають, що «жінка не має права обмежувати чоловіка у тому, як йому проводити вільний час» (серед жінок таких - майже вдвічі менше). При цьому, якщо серед неодружених людей тезу поділяють понад 50%, то серед розлучених – лише третина. Закономірно, що більш схильні наділяти чоловіків свободами люди молодого віку, а також ті, що не мають дітей.

У майже 60% сімей вихованням дітей займається жінка. Цікаво, що так вважають половина чоловіків і майже 70% жінок. При цьому варто відзначити, що більш як третина респондентів на дане запитання відповідають «порівну». Лише у 3% випадках функції виховання дітей покладають здебільшого на чоловіків, при цьому так вважають переважно самі чоловіки.Аналогічно, у половині випадків господарськими справами займається також жінка. При цьому серед опитаних жінок відсоток тих, що погоджуються з тезою більший, ніж серед чоловіків – 58% проти 43%. Цікаво, що на противагу вихованню дітей (де участь чоловіків мінімальна), домашнім господарством займається відносно більша кількість чоловіків (12%), але знову ж таки, це на думку переважно самих чоловіків. Характерно, що на Заході кількість чоловіків, які займаються господарськими справами вдвічі вища, ніж в інших регіонах країни.Переважна більшість опитаних (майже 80%) погодились, що у їхній сім’ї готує їсти переважно жінка, 18% респондентів вважають, що у їх родині цей обов’язок поділяється порівну, тоді як лише у 3% сімей приготуванням їжі зайняті переважно чоловіки.Більш того, понад половина жінок і дві третини чоловіків погодились з твердженням, що «готувати їжу в сім’ї повинна жінка». Характерно, що більш за все дана теза знаходить схвалення серед людей старшого покоління і мешканців сіл. Також досить показовим є регіональний аспект питання: традиційно жінки на Заході України вважаються такими, що вміють смачно готувати, тому і відсоток респондентів, які стверджують, що готувати їжу повинна саме жінка, вищий на Заході – 70% порівняно з 51% на Сході.Лише 28% чоловіків і трохи більше третини жінок вважають, що «жінка має право у будь-який момент знехтувати домашнiми обов`язками i зайнятися власними справами». Закономірно, що більш прогресивними у своїх поглядах є неодружені та розлучені люди, тоді як одружені пари налаштовані більш традиційно. Логічно, що більш консервативні в оцінках обов’язків жінки люди, які мають дітей, а також представники старшого покоління.Цікаво, що більше 40% чоловіків і чверть жінок погодились з тезою, що «жінка не повинна обтяжувати чоловіка домашніми справами». Традиційно, дану тезу знаходить вищу підтримку серед людей старшого покоління, а також серед бідних та малозабезпечених верств населення. Попри це, існує і привід для оптимізму: досить обнадійливо виглядає те, що зі зростанням рівня освіти, зростає і скепсис до даного твердження.

Загалом факт того, що жінка займається домогосподарством сприймається більш позитивно, ніж коли «домом займається чоловік, а жінка заробляє гроші» (65 і 44% відповідно). Водночас, жінки більш позитивно ставляться до того, щоб чоловік займався домом, а чоловіки більше погоджуються з тим, що бути домогосподаркою для жінки – це такий же спосіб реалізувати себе, як і працювати на роботі. Більш схвально до жінки у ролі домогосподарки ставляться люди, які мають дітей, а також люди старшого віку.Важливо: чим вища освіта респондентів, тим більше вони підтримують тезу, що «нічого поганого немає коли чоловiк займається домом, а жiнка заробляє грошi», і не підтримують тезу, що «бути домогосподаркою для жiнки - це такий самий спосiб реалiзувати себе, як i працювати на роботi». Майже половина жінок не бачать нічого поганого в тому, що чоловік господарює по дому, серед чоловіків таких менше (40%).Цікаво, що чим далі на Захід, тим спокійніше люди оцінюють можливість того, що саме жінка заробляє гроші, тоді як чоловік займається домогосподарством – на Заході жінки більш схильні брати на себе відповідальність за фінансове благополуччя сім’ї.Разом з тим, третина жінок і трохи більше 40% чоловіків погоджуються, що «чоловіки куховарять краще, ніж жінки». Досить очікувано, що таких більше серед людей з вищою освітою і тих, що мають вищі статки. За критерієм сімейного статусу, найбільшу підтримку дане твердження знаходить серед респондентів, які перебувають у громадянському шлюбі, дещо меншу – серед одружених і не одружених.

Гендерна ідентичність – це відчуття людиною своєї статі незалежно від того, чи є вона біологічно жінкою або чоловіком. Гендерна ідентичність формується у процесі виховання і соціалізації.

У два роки дівчатка і хлопчики знають свою стать, але не до кінця розуміють, що це означає. Дорослішаючи, дитина вчиться розрізняти стать навколишніх за зовнішніми ознаками: одягом, зачіскою, рисами обличчя. До семи років дитина усвідомлює незмінність своєї біологічної статі і починає формувати свої гендерні установки.У підлітковому віці бурхливе статеве дозрівання, зміна форм тіла, романтичні переживання, еротичні бажання стимулюють формування гендерної ідентичності. Відбувається активне засвоєння норм поведінки і становлення характеру під впливом соціальних норм і очікувань.Хлопчик-підліток, прагнучи показати свою мужність, не тільки займається спортом, виявляє рішучість, силу, а й активно демонструє інтерес до дівчаток і питань сексуальних стосунків. Якщо ж він уникає цього і у нього помічають «дівчачі» риси, то він неминуче стає мішенню для глузувань.Дівчата в цей період турбуються про свій зовнішній вигляд та привабливість для протилежної статі. При цьому під впливом традиційних уявлень про жіночність вони помічають, що їх «слабкість» і «безпорадність» привертають увагу хлопчиків, яким хочеться виявити свої вміння і силу, виступити в ролі захисника і покровителя.Процес формування гендерної ідентичності не завершується в юності, фактично він триває впродовж усього життя. Зі зміною суспільних уявлень про належну гендерну поведінку людина «підлаштовується» під нові очікування і правила.

Насильство в ширшому розумінні ­– це примус людини зробити щось проти її волі. Розрізняють фізичне, психологічне, сексуальне, економічне і соціальне насильство. Неодмінною умовою можливого насильства є нерівність сил і статусу.Гендерне насильство – це будь-яка форма насильства, спричинена через гендерну ідентичність. На Міжнародній доповіді ООН 2006 року про насильство щодо дітей було наголошено, що об'єктами сексуального та гендерного насильства і знущань з боку викладачів-чоловіків і хлопчиків-однокласників стають дівчатка, а також люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації є порушенням фундаментальних прав людини так само, як дискримінація за ознакою раси, статі, кольору шкіри, інвалідності або релігії.Сексуальне насильство – це примус людини до сексуальних стосунків проти її бажання і волі.

Зґвалтування - статеві стосунки із застосуванням насильства чи загрози їх застосування;Сексуальне насильство:образливі коментарі, натяки, погляди сексуального характеру;демонстрування статевих органів;небажані дотики й обмацування частин тіла;підглядання;обман, шантаж, залякування, щоб примусити до сексуальної близькості;примус до проституції;демонстрування порнографії;Сексуальне насильство щодо дітей (примус або заохочення дітей до):оголення;сексуальних дотиків до тіла іншої людини;до участі у дорослих «сексуальних іграх»;Сексуальне домагання:вуличні домагання («Гей, красуне, як щодо розважитися?»);дотики і притискання у громадському транспорті, на дискотеці, в черзі;«знаки уваги» водіїв таксі, незнайомих людей у ліфтах, у купе потяга;вульгарні жарти, зауваження, непристойні жести;Сексуальна експлуатація:примус до занять проституцією;систематичне використання однією людиною іншої для задоволення сексуальних потреб (надання сексуальних послуг).

знайомте з батьками своїх друзів, завжди говоріть батькам, куди і з ким ідете;уникайте проводити час з людиною, з якою почуваєтеся незручно або некомфортно;пам’ятайте, що відвертий одяг і надто розкута поведінка можуть спровокувати нездоровий інтерес;двозначні натяки, багатозначні погляди, дотики можуть створити враження, що ви не проти інтимних стосунків;уникайте їздити «автостопом», не підтримуйте розмову з малознайомими і нетверезими людьми, не беріть гроші або подарунки від незнайомців, не погоджуйтеся зайти до когось додому, коли там більше нікого нема;здебільшого замах сексуального характеру на дітей / підлітків скоюють знайомі їм люди. Якщо хтось зі знайомих приділяє надто багато уваги, робить подарунки, потрібно розповісти про це батькам або іншому дорослому, якому довіряєте;не погоджуйтеся на пропозицію друга або подруги провести час із незнайомими хлопцями або дівчатами, наприклад, у чиїйсь квартирі;ніколи не заходьте в ліфт з незнайомою людиною, не сідайте в машину до незнайомців (навіть якщо за кермом жінка), не розмовляйте з незнайомими людьми на вулиці;не залазьте в підвали і на горища; уникайте безлюдних і неосвітлених місць;якщо вас переслідують на вулиці, не заходьте в незнайомі будинки і двори, біжіть туди, де багато людей і просіть по допомогу;якщо вас схопили, переконайтеся, що насильник не озброєний (інакше будь-який опір може виявитися марним і небезпечним), кричіть і чиніть опір. При цьому краще кричати «Пожежа»—це відразу приверне увагу людей. Якщо вам затискають рот рукою, вкусіть за руку, постарайтеся вирватися і втекти.

5 липня 2016 року активістка, керівниця Громадської організації «Студена» Настя Мельниченко на своїй фейсбук-сторінці написала пост із хештегом #яНеБоюсьСказати. Настя звернулася до жінок із закликом поділитися історіями пережитого насильства, при цьому не звинувачуючи себе: «Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережила більшість із нас. Я хочу, аби ми не оправдувалися “я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили”. Бо нам не треба оправдуватися. Ми не винні, винен ЗАВЖДИ насильник».Пост не просто отримав велику кількість коментарів і аж 385 поширень. Він став початком актуального й масштабного онлайн флешмобу #яНеБоюсьСказати, який триває й досі — українською, російською, англійською й іншими мовами. Крім численних приватних осіб з особистими історіями, до акції долучилися ЗМІ й професіонали з різних царин, публічні особи.