Адміністративне право

Предметом правового регулювання адміністративного права України є суспільні відносини управлінського характеру між публічною адміністрацією та об'єктами публічного управління, які виникають у сфері владно-розпорядчої діяльності, надання адміністративних сервісних послуг з метою публічного забезпечення прав і свобод людини.

Завдання адміністративного права становлять собою сукупність напрямів, у межах яких досягається його мета.

• конкретизація прав та свобод приватних осіб, які можуть реалізовуватися у сфері публічного адміністрування (реалізація конституційної формули «утвердження прав і свобод людини»);

• формування досконалих механізмів реалізації прав та свобод людини і громадянина у сфері публічного адміністрування (реалізація

конституційної формули «забезпечення прав і свобод людини»);

• уніфікація та закріплення на законодавчому рівні процедур прийняття юридичних актів суб’єктами публічної адміністрації;

• поліпшення механізмів контролю інституцій громадянського суспільства за діяльністю суб’єктів публічної адміністрації;

• удосконалення інституту юридичної відповідальності суб’єктів публічної адміністрації

Принципи адміністративного права — це основні вихідні, об'єктивно зумовлені засади, на яких будується діяльність суб'єктів адміністративного права, забезпечуються права та свободи людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

а) додержання компетенції провадження у справах про адміністративні правопорушення;

б) охорона інтересів особистості і держави;

в) публічність (офіційність) провадження;

г) об'єктивна (матеріальна) істина;

ґ) гласність у провадженні в справах про адміністративні правопорушення;

д) рівність перед законом;

е) здійснення провадження національною мовою;

є) відповідальність посадових осіб за неналежне ведіння провадження у зазначених справах

Джерела адміністративного права — це форми втілення його норм. Джерелом адміністративного права є нормативно-правовий акт органу законодавчої або виконавчої влади держави, що містить адміністративно-правові приписи, за допомогою яких здійснюється регулювання виконавчо-розпорядчої діяльності.

Якщо в правовому акті поряд із нормами адміністративного права містяться норми інших галузей права, то для адміністративного права він буде джерелом у тій частині, яка містить адміністративно-правові приписи. Основою для класифікації джерел адміністративного права є їх юридична сила.

Конституція України — має для адміністративного права установчий характер, оскільки містить ряд приписів, які є вихідними для нього. Так, в Основному Законі визначається статус Президента України, структуру Кабінету Міністрів України, закріплюється система органів державної виконавчої влади тощо. Норми адміністративного права деталізують, конкретизують загальні положення конституційного права щодо системи виконавчої влади і регулюють на цій основі практичну діяльність її органів, визначають їх компетенцію, закріплюють права і обов'язки громадян у сфері державного управління, забезпечують їх практичну реалізацію адміністративно-правовими засобами, а також охорону і захист їх від протиправних посягань. Тобто деякі напрямки державного управління охоплюються водночас конституційним і адміністративним правами при пріоритеті норм конституційного права, відмінність між ними інколи полягає лише в обсязі регулювання (загальне і спеціальне).

Закони — є найістотнішим джерелом адміністративного права, оскільки вони закріплюють механізм реалізації державної виконавчої влади.

Укази і нормативні розпорядження президента України.

Постанови і нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України.

Міжнародні договори і угоди, виконавчі приписи до них.

Акти центральних органів виконавчої влади України — міністерств, державних комітетів.

Акти місцевих державних адміністрацій.

Рішення рад та виконавчих органів місцевого самоврядування.

Мета адміністративного права, на відміну від інших галузей національного права, формується під впливом чималої кількості чинників,

зокрема: форми державного правління, форми державного устрою,

стану розвитку демократії, політичної ситуації, яка складається у суспільстві, тощо. Таким чином, мета, а відтак – і пріоритети адміністративного права у регулюванні суспільних відносин можуть час від часу

змінюватися.