ЗМІСТ, МЕТА І ЗАВДАННЯ
ЕКОЛОГО-ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ТА СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НЕЇ

Еколого-природнича освіта – це система послідов-
ного неперервного формування природничо-екологічної компетентності, що визначає сприйняття дитиною природи як цілісного організму, в якому взаємодіють всі компоненти природи; усвідомлення нею їх значення для діяльності людини, для себе; спроможність
довільно регулювати власну поведінку в природі.

Природничо-екологічна компе-
тентність – це здатність особистості
до ситуативної діяльності в побуті та
природному оточенні, коли набуті
знання, навички, досвід і цінності
інтегруються в умінні приймати
рішення й виконувати адекватні дії,
усвідомлюючи їх наслідки для
довкілля.

1) Стимулювання у дітей емоційного відгуку щодо явищ та об’єктів природи,
набуття ними емоційного досвіду спілкування з природним довкіллям, здатності
визначати її настрій і стан; формування чуття прекрасного в природі;
стимулювання прагнення виражати свої почуття художніми засобами;

2) засвоєння базових природничих, екологічних, природоохоронних,
краєзнавчих, культурологічних, валеологічних знань; активне засвоєння норм і
правил поведінки у довкіллі, розвиток допитливості, спостережливості;
формування інтересу до природи, розуміння необхідності її збереження;

3) забезпечення розуміння дітьми цінності природи; формування здатності оцінювати екологічний стан природи свого краю, орієнтуватися у ставленні до природи на культурно-національні й загальнолюдські
цінності;

4) формування потреби у збереженні
та охороні природи (посадка рослин,
догляд за рослинами і тваринами, охорона перво-
цвітів, допомога птахам тощо); розв'язування проблемних ситуацій екологічного змісту.

Екологічний підхід

Метод художньої репрезентації природних об’
єктів, метод екологічних асоціацій, прийом
екологічної рефлексії, прийом метафоризації,
прийом суб’єктифікації та ін.

Естетико-екологічний підхід

Технологія милування природою, технологія
художнього пізнання природи, практико
орієнтовані технології дієвого пізнання природи.

Середовищний підхід

Екологізація різних видів діяльності дітей – ігрової,
пізнавальної, мовленнєвої, образотворчої,
трудової, музичної та ін. – через взаємодію з
природним і предметним середовищем.

Діяльнісний підхід

Спостереження, експериментально-дослідницька
діяльність, праця в природі, ігрова, проектна,
інтерактивна, художньо-творча технології,
технологія “Освіта для сталого розвитку”.

Інтегративний підхід

Технологія використання казки у формуванні основ екологічної культури дошкільників, технологія використання пейзажного живопису у формуванні естетичного ставлення до природи, технологія “STREAM-освіта» та ін.

формування в людини свідомого сприйняття
довкілля, почуття особистої відповідальності
за діяльність, що пов’язана з перетворенням
навколишнього природного середовища,
упевненості в необхідності дбайливого
ставлення до природи, розумного викорис-
тання її багатств (М.Мусієнко);

система впливу на людей (дітей) з метою
формування їхньої екологічної культури,
гуманності, науково обґрунтованого
ставлення до природи на основі національних
й загальнолюдських цінностей (В.Діденко);

системна педагогічна діяльність, спрямована
на розвиток екологічної культури особистості
(М.Фіцула);

педагогічний процес, що спирається на ідеї та
поняття екології (С.Ніколаєва).

ЕСТЕТИКО-ЕКОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

ЕСТЕТИКО-ЕКОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД
Однаково актуалізує когнітивну, чуттєво-емоційну, мотиваційно-діяльнісну сфери дитини, запускаючи тим самим механізм цілісного пізнання нею природного довкілля. Згідно з означеним підходом розвиток суб’єктно-етичних стосунків між дитиною і природою відбувається за умови накопичення цінностей емоційних переживань емпатійного характеру та образної оцінки її гармонії. Накопичений
позитивний емоційний досвід створює передумови для розвитку стійкого позитивного ставлення до природи.
Доцільність застосування підходу зумовлена віковими особливостями дітей
дошкільного віку, їх високою сензитивністю до краси природи, здатністю емоційно
відгукуватися на її прояви, прагненням до художньо-творчої діяльності в природі чи
її засобами.

СЕРЕДОВИЩНИЙ ПІДХІД

СЕРЕДОВИЩНИЙ ПІДХІД
Передбачає педагогічно доцільну
організацію еколого-розвивального
простору дитини та побудову на цій
основі системи педагогічних взаємин з
нею. При цьому важливим є позитивне
сприйняття дитиною цього
середовища, що можливе за умови її
залученості в процес його створення
та вдосконалення.
Всі елементи такого середовища – куточок живої природи, грядки, клумби,
мікросередовища природних екосистем, екологічні стежки тощо – слід
облаштовувати у такий спосіб, щоб дитина могла включатися в безпосередню
діяльність: споглядати, діяти, творити.
(Н.Горопаха, О.Кононко, К.Крутій, Н.Лисенко, Л.Лохвицька, З.Плохій, Г.Тарасенко)

ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД

ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД
Категорія діяльності – центральна у
взаєминах людини з навколишнім світом та
в становленні особистості. Особистість
неможливо створити як річ, наділивши її
бажаними якостями. Вона формується лише
в процесі діяльності людини.
У процесі ознайомлення дітей з природою діяльність може мати пізнавальний, естетичний,
природоохоронний характер, бути прагматичною (розглядатися з позицій “корисності” для
людини) чи непрагматичною (спрямованою на задоволення духовних потреб людини без
порушення процесу життєдіяльності об’єкта в середовищі його існування). Найважливіша
характеристика особистості з високим рівнем природничо-екологічної компетентності –
прагнення до непрагматичної взаємодії зі світом Природи.

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД
Інтегрований підхід забезпечує
цілісність освітнього процесу,
сприяє створенню умов для
застосування дітьми набутих знань у
різних видах діяльності.
Важливість реалізації цього підходу в системі дошкільної освіти дослідники
пояснюють інтегрованим характером екологічних знань, які включають елементи
знань з біології, географії, хімії, фізики, а також медичні, валеологічні, економічні,
правові знання; впливом екологічної освіти на різнобічний розвиток дитини;
особливостями організації життєдіяльності дітей в умовах ЗДО.