Василь Стус

У 1972 році він був засуджений до 5 років позбавлення волі та 3-х років екзілу за "антисоціалістичну агітацію та пропаганду".

Після звільнення з в'язниці у 1977 році, Стус продовжував свою дисидентську діяльність та був знову арештований у 1980 році.

Він провів наступні 4 роки в таборі на Колимі, де помер у 1985 році від голодування та хвороб.

Був видатним дисидентом, який відкрито боровся з тоталітарним режимом радянської влади.

Він був заарештований та засуджений на кілька років позбавлення волі за свої думки та вірші, які відображали національні ідеї та духовні цінності українського народу.

Після звільнення продовжив свою дисидентську діяльність, друкував свої вірші та прозу в самвидаві, а також допомагав іншим дисидентам та політичним в'язням.

Дисидентські твори

- "Заповіт" - вірш, в якому Стус передає своїй дочці свої національні та моральні цінності та закликає її не забувати своїх коренів.

- "Із повісті про недолугих" - оповідання, яке висміює абсурдність радянської влади та її безглузді закони.

- "Камінний хрест" - оповідання, яке розповідає про жорстоке поводження з політичними в'язнями в таборі, а також про духовну силу та мужність головного героя.

- "Стихи о Родине" - збірка віршів, присвячених рідному краю та любові до України.

- "Пам'ятайте" - поема, в якій Стус закликає українців пам'ятати свою історію та боротьбу за незалежність.

Батьки Василя Стуса - Йосип Миколайович та Олена Олександрівна - народилися та проживали у селі Ржищів на Житомирщині. У сім'ї було шестеро дітей, і Василь був наймолодшим з них.

Його батьки померли до того, як Василь став відомим письменником та громадським діячем. Однак, їх вплив на нього був значним, і Василь зберігав шанобливу пам'ять про своїх батьків протягом усього життя.

Батько Василя працював вчителем історії та землеробом, а мати була домогосподаркою. Родина жила скромно, але батьки старалися забезпечити дітей найнеобхіднішим.

Сім'я Василя Стуса складалася з його дружини Людмили і трьох дітей: двох синів, Миколи та Юрія, і дочки Наталії.

Закінчив Полтавський педагогічний інститут імені В.Г. Короленка, де вивчав українську мову та літературу.

У 1958 році він почав свою літературну діяльність як член літературної групи "Молодняк", що займалася поширенням української літератури серед молоді.

Він писав вірші, оповідання та есе, які пізніше стали складовою його літературної творчості.

У поезіях автора можна відзначити вірші-роздуми, де поет роздумує над проблемами духовності, традиції, історії та національної свідомості.

Також є його поезії, присвячені материнству та родині, які відображають його ніжність та любов до близьких.

У його прозі можна відзначити його оповідання та есе, які відкрито критикували радянський режим та показували безглуздість ідеології та системи влади.

Також він писав про життя політичних в'язнів та про жорстоке поводження з ними в таборах, показуючи силу духу та мужність героїв.

В цілому, творчість Василя Стуса є важливою складовою культурної спадщини України та символізує боротьбу за свободу та незалежність.