Розвиток та становлення театрального мистецтва в Україні.

Драматичні твори Григорія Квітки-Основ'яненка : сюжет, фабула.

«Конотопська відьма» (1833)

«Маруся» (1832)

«Салдацький патрет» (1833)

«Сватання на Гончарівці» (1835)

«Козир-дівка» (1838)

«Сердешна Оксана» (1841).

Функція театру у 19 ст. , значення у національному піднесенні свідомості українців.

Театр 19 ст. не був сферою мистецтва, а мав набагато більше значення.

Так у першій половині 19 ст. театр досягае найбільшого піднесення й популярність навіть за межами України.

Популярність українського театру в Петербурзі та Москві, гідна конкуренція імператорському театру.

27 жовтня 1882р театральні діячі Єлизаветграда начолі з режисером Марком Кропивницьким здійчнили постановку драми Івана Котляревького "Наталка Полтавка"

З 11 листопада 1886 до 15 лютого 1887 рр. - вистави українських митців У петербурзі

В збірці "Вечірні зорі" є поезії які присв'ячені акторам Єлизаветградської трупи("З тебе фортуна не сміялась..." "Як читав ти нам Шевченко")

Створення акторського ансамблю Марком Кропивницьким.

Закінчивши повітову школу у Бобринці, Марко Лукич у 1856 р. навчається у
Києві: спочатку в гімназії, а потім в університеті як вільний слухач. На початку 60-х
років у Київському університеті навчалися М. Драгоманов, Т. Рильський, М.
Старицький, М. Лисенко. Студентське життя було настільки бурхливим, що не могло
не вплинути на вразливого юного Марка Кропивницького. Тут він брав участь у
виставах, що їх влаштовувала молодь, а згодом розпочав свою літературну діяльність.

Родина тобілевичів : освіта, світогляд, традиції виховання дітей

старовинний український шляхетський рід білорусько-литовського та польського походження, представники якого зробили видатний особистий внесок у справу відродження національної ідентичності українського народу та культурно-мистецького розвитку українського національного професійного реалістичного театру. Видатний український письменник Олесь Терентійович Гончар свого часу особисто назвав цей славетний рід «женьшеневим кущем українського народу».

Михайло Старицький - драматург, режисер, актор.

Михайло Старицький народився 2 (14) листопада 1839 р. в селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської області). Походив зі шляхетського роду.

Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 р. померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка.

У 1851—1856 рр. хлопець навчався у Полтавській гімназії, яка була на той час однією з найкращих. У 1858 р. Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а 1860 р. родина Лисенків переїздить до Києва, і Михайло разом із Миколою перевелися на фізико-математичний факультет до Київського університету. Навчаючись там, обидва стали членами Київської (Старої) громади, яка була об'єднана ідеєю любові до української літератури, мови, музики, історії.

Перші зразки театру - інтермедії Якуба Гаватовича.

Перші зразки драми у 16-17 ст. прилюдно виголошувалисься учнями шуіл Братславської і Лаврської.

Традиції драми у остозькій академії.

Засновником академії є Констянтин Острозький. В акадамії були : шкільні драми, інтермедія та вертеп.

Студенти Києво-Могилянської академії

стародавній навчальний заклад у Києві, який під такою назвою існував від 1632 до 1817 року. Засновником Академії є Петро Могила.

Києво-Могилянська академія була заснована на базі Київської братської школи, яка 1615 року отримала приміщення від волинської шляхтянки Галшки Гулевичівни. Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримку Війська Запорозького і, зокрема, гетьмана Сагайдачного.

У вересні 1632 року об'єдналися Київська братська і Лаврська школи. У результаті було створено Києво-Братську колегію. Київський митрополит Петро Могила побудував в ній систему освіти за зразком єзуїтських навчальних закладів. Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокрема польської та латини (мова викладання).

Перші театральні трупи Наддніпрянщини.

Перші театральні трупи народилися на Наддніпрянщині у XVIII ст.

У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі францисканців.

Талановита гра на сцені акторів Михайла Щєпкіна та Карпа Соленика.

народився 6 листопада 1788 р. у с. Красному.
Батьки були кріпаками, проте його батько був поважною людиною, кому довірили управляти маєтком.

У 1818-21 рр. Щепкін був актором Полтавського театру під керівництвом І.Котляревського і отримував найвищу платню – 1500 руб. за рік