Спадкування

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Суб'єкт спадкових правовідносин – це носій прав і обов'язків, передбачених нормами спадкового права. Спадкодавець. Спадкування породжує відносини, в яких є дві сторони: спадкодавець і спадкоємець.

Спадщина — матеріальні і нематеріальні цінності, права та обов'язки померлої фізичної особи, що переходить до спадкоємців.

Спадкування за законом - це процес передачі майна та прав та обов'язків померлої особи на його спадкоємців відповідно до правових норм, встановлених чинним законодавством у випадку відсутності заповіту.

Спадкування за заповітом є процесом передачі майнових активів та правових обов'язків особи після її смерті відповідно до вираженої нею волі у спеціально складеному документі, відомому як заповіт.

Перевагу між спадкуванням за законом та заповітом надається спадкуванню за заповітом, тому що цей вид прямо пов’язаний з правом розпорядження спадкодавця

Джерело права — це спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм, чим засвідчується їх загальнообов'язковість, а також положень, що розкривають, тлумачать зміст права.

За ширшого підходу, джерело права — це сила, що створює право.

До джерел, які регулюють спадкування в Україні відносяться:
-Конституція як документ, який має найвищу юридичну силу
-Цивільний кодекс та інші закони
-Акти Президента
-Постанови Кабінету Міністрів України
-Акти органів державної влади України
-Міжнародні акти, ратифіковані Верховною Радою України.