Сучасна українська література

Поколінна класифікація

Шістдесятники

Представники

Прозаїки

В. Шевчук, Ю. Мушкетик, В. Дрозд, В. Яворівський, Є. Гуцало, Г. Тютюнник

Угрупування

в еміграції: Нью-Йоркська група

Антології

Шістдесят поетів шістдесятих років: антологія нової української поезії (Упор. Б. Кравців, 1967)
Нью-Йоркська група (Упор. В. Ґабор, 2012)

Поети

Л. Костенко, Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, М. Вінграновський, І. Низовий
в еміграції: Е. Андієвська, Ю. Тарнавський, В. Вовк, Б. Рубчак, Ж. Васильківська, П. Килина, Б. Бойчук

Трішки історії

У 1960-і роки завдяки хрущовській відлизі і певній лібералізації суспільно-політичного життя в Україні зародився потужний мистецьких рух, представники якого згодом отримали назву «шістдесятники».

Постшістдесятники та сімдесятники

Представники

Поети

В. Голобородько, В. Кордун, В. Рубан, М. Воробйов, М. Саченко, Г. Чубай, О. Лишега, М. Рябчук

Прозаїки

Ю. Винничук, В. Яворський, В. Медвідь, Б. Жолдак, Я. Павлюк

Драматурги

Лесь Подерв'янський

Угрупування

Київська школа поезії, група Грицька Чубая

Антології

Поети «витісненого покоління» (Упор. І. Андрусяк, 2009)
Українські літературні школи та групи 60―90-х рр. XX ст. (Упор. В. Ґабор, 2009)

Трішки історії

До постшітсдесятників відносять представників Київської школи поезії. Це покоління письменників також називають «витісненим поколінням» оскільки публікація творів авторів була практично повністю зупинена цензурою.

Вісімдесятники

Представники

Поети

В. Неборак, І. Римарук, Д. Кремінь, В. Герасим'юк, О. Забужко, Л. Таран, Н. Білоцерківець, Ю. Андрухович, О. Ірванець, К. Москалець, Г. Петросаняк, І. Малкович, П. Мідянка, В. Цибулько, І. Лучук, Н. Гончар

Прозаїки

Г. Пагутяк, Є. Пашковський, В. Діброва, О. Ульяненко, Л. Кононович

Драматурги

Б. Жолдак, О. Ірванець, В. Сердюк

Угрупування

Бу-Ба-Бу, Лугосад, Пропала грамота

Антології

Вісімдесятники: Антологія нової української поезії (Упор. І. Римарук, 1990)
Мала українська енциклопедія актуальної літератури (Упор. Ю. Андрухович, 1998)

Трішки історії

Вісімдесятники почали публікуватися за умов уже послабленої цензури в другій половині 1980-х років. Вони не були соціально ангажованими і мали тенденцію до іронічного та меланхолійного ставлення до життя. Вісімдесятники були провокаційним поколінням з перевагою індивідуалізму над колективізмом у поглядах. Вісімдесятники народжені між 1949 та 1965 р.

Дев'ятдесятники

Представники

Поети

М. Савка, С. Жадан, І. Андрусяк, О. Короташ, П. Вольвач, М. Кіяновська, І. Павлюк, І. Ципердюк, В. Махно, А. Бондар, Р. Скиба, О. Гуцуляк.

Прозаїки

Т. Прохасько, С. Процюк, Н. Сняданко, Р. Кухарук, Т. Гаврилів

Драматурги

Н. Неждана

Угрупування

ММЮННА ТУГА, Музейний провулок, 8, Геракліт, Нова деґенерація, Червона Фіра, Творча асоціація «500», Західний Вітер, Пси святого Юра, Нечувані, ОЧІ, Друзі Еліота, ХаДЛА, СТАН

Антології

Дев'ятдесятники: Авторська антологія нової української поезії (Упор. В. Махно, 1998)
Українські літературні школи та групи 60―90-х рр. XX ст. (Упор. В. Ґабор, 2009)

Трішки історії

Покоління дев'ятдесятників чи не вперше в історії української літератури творило в умовах свободи від державної цензури. Дев'ятдесятники, твори яких часто відзначені зневірою в національній ідеї та людині взагалі, розвинули велике стилістичне різноманіття в літературі в час посткомуністичних трансформацій.

Двотисячники

Представники

Поети

К. Бабкіна, О. Барліг, С. Богдан, А. Бондар, Богдан-Олег Горобчук, Я. Гадзінський, С. Дупляк, С. Жадан, К. Калитко, М. Кіяновська,V. Коврей, П. Коробчук, О. Коцарев, Г. Крук, Д. Лазуткін, А.Любка, А.Малігон, О. Мамчич, Б. Матіяш, С. Поваляєва, М. Савка, О. Сливинський, Ю. Стахівська, О. Степаненко, стронґовський, В. Черняхівська, І. Шувалова, Л. Якимчук

Прозаїки

С. Андрухович, М. Бриних, Л. Дереш, А. Дністровий, С. Жадан, І. Карпа, С. Пиркало, С. Поваляєва, Т. Прохасько, Н. Сняданко, С. Ушкалов

Драматурги

П. Ар'є, О. Барліг, Наталія Ворожбит

Угрупування

«Ротонда», Спілка ЕКстремальної Словесності, Мистецька Гільдія «Неабищо», «Оксія», «Цілодобово!»

Антології

Дві тонни найкращої молодої поезії (Упор. Б.-О. Горобчук, О. Романенко, 2007)
Карпатська саламандра: альманах молодіжного фронту мистецтв (упор. V. Koврей, 2007)
Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років (Упор. С. Жадан, 2010)

Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років (Упор. С. Жадан, 2011)
Знак. Альманах молодої української літератури (Упор. О. Коцарев, 2013)
Mirror: anthology of modern Ukrainian poetry / Свічадо: антологія сучасної української поезії (Упор. О. Ришкова, 2016)
Антологія молодої української поезії III тисячоліття (Упор. М. Лаюк, 2018)

Трішки історії

Двотисячники народжені між 1978 та 1988 роком, або поети, які долучилися до українського літературного процесу через участь у конкурсах, журнальних публікаціях, власними книгами між 2000 та 2010-м роками. Двотисячники часто добивалися популярності епатажними акціями та активною промоцією себе у медіа та публічному просторі, проте відомі і друкованою в окремих збірках та антологіях поезією. Для творів цього покоління характерне відчуття відмови від цінностей попередників внаслідок недовіри до культури батьків, вихованих у тоталітарному суспільстві .

Двітисячідесятники

Представники

Поети

Л. Белей, Г. Бєляков, О. Гаджій, О. Герасим'юк, Д. Гладун, Ю. Дишкант, М. Жаржайло, В. Карп'юк, М. Лаюк, Мідна, Т. Малкович, Іван Непокора, Лесик Панасюк, Заза Пауалішвілі, Р. Романюк, К. Тумаєва, Е. Євтушенко, В. Дикобраз, Богуслав Поляк, Т. Єфіменко, Г. Семенчук, О. Мимрук

Прозаїки

В. Амеліна, О. Чупа, О. Мордовіна, М. Лаюк, О. Михед

Драматурги

М. Лаюк, Дан Воронов

Угрупування

«Оксія»

Антології

Знак. Альманах молодої української літератури (Упор. О. Коцарев, 2013)
Mirror: anthology of modern Ukrainian poetry / Свічадо: антологія сучасної української поезії (Упор. О. Ришкова, 2016)
Антологія молодої української поезії III тисячоліття (Упор. М. Лаюк, 2018)

Позадесятники та літературні самітники

Через радянську цензуру низка старших авторів почали друкувати свої твори тільки в 1990-х роках. Таких авторів Олександр Гордон запропонував називати «позадесятниками»[40]. Зокрема, з-поміж авторів старшого покоління Юрій Покальчук (1941—2008) позиціонував себе як сучасний письменник. В 1990-ті роки свої важливі твори написали письменники, яких не прийнято приписувати до якогось з названих поколінь: Олег Лишега та Галина Пагутяк[41]. В. Даниленко згадує літературних самітників, творчість яких відрізняється від їхніх сучасників: Віктор Міняйло (*1919), Феодосій Роговий (*1925), Лесь Подерв'янський (*1952), Григорій Гусейнов (*1950)[42]. Згідно з С. Павличко, наступні автори не належали до жодних літературних шкіл або ідеологій: Н. Білоцерківець, Л. Таран, О. Забужко, О. Гриценко та А. Могильний[43]. Мала українська енциклопедія актуальної літератури в антологійному додатку перелічує наступних авторів як одинаків та самітників: Юрій Покальчук, Володимир Назаренко, Андрій Охрімович, Тарас Мурашко.

Поезія

Порівняно з класичною та радянською українською літературою сучасні поети відчутно частіше використовують верлібр, ніж традиційне силабо-тонічне віршування. Для сучасної української поезії характерні ігрові експерименти з мовою. Так, Володимир Цибулько у своїх віршах змінює граматику та синтаксис.

Проза

Особливістю післярадянської української прози є її інтертекстуальність, тобто автори посилаються у своїх творах на тексти своїх сучасників чи навіть свої власні, тим самим створюючи своєрідний альтернативний канон сучасної української літератури. Такі взаємні посилання особливо характерні для текстів Костянтина Москальця, Юрія Андруховича та Юрія Іздрика.
Однією з найважливіших тем сучасної української прози стала доля українського інтелектуала, роль якого в суспільстві незалежної України значно змінилася в порівнянні з СРСР.

Драматургія

Драматургія часто не потрапляє в поле аналізу української літератури критиками прози та поезії. Однією з проблем сучасних драматургів є те, що їхні твори досить рідко ставлять в українських театрах.
Серед відомих сучасних українських п'єс «Дивна і повчальна історія Каспара Гаузера, що була зіграна бродячою трупою італійських акторів у славетному місті Нюрнберзі напередодні Різдва Христового 1836 року» Олени Клименко та «Таїна буття» і «Втеча від реальності» Тетяни Іващенко. Низку сучасних українських п'єс було поставлено за кордоном, наприклад п'єсу Олександра Ірванця «Маленька роль для молодої актриси» було поставлено в Штуттгарті (Німеччина)

Постмодернізм в українській літературі

ґротескний (Володимир Діброва, Лесь Подерв'янський, Богдан Жолдак)

карнавальниний (Бу-Ба-Бу)

апокаліптичний (Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Євген Пашковський)

попкультурний (Сергій Жадан)

феміністичний (Оксана Забужко)

популярний (Юрій Винничук)

Особливості сучасної української літератури

Урбанізація та гендерні проблеми

У сучасній українській літературі широко висвітлюються еротичні сюжети, які були дуже обмежено виражені в українській класиці та літературі радянського періоду. У деяких творах сама сексуальність є центром уваги (наприклад, «Те, що на споді» Ю. Покальчука, «Діви ночі» Ю. Винничука)

Стилістика та дискурси

Регіональні особливості

На основі стилістичних та територіальних відмінностей письменників 1980-1990-х років часто розділяють на дві літературні школи. Така класифікація стала часто вживатися після публікації антології житомирських авторів «Вечеря на дванадцять персон» (1997).

Літературні угрупування та середовища

Активними сучасними літературними середовищами в Україні є київське видавництво «Смолоскип», львівське мистецьке об'єднання «Дзиґа», а також літературний клуб «Маруся», який є організатором Центру літературної освіти

Зв'язок з українською еміграцією

Деякі помітні сучасні українські письменники надають перевагу проживанню за кордоном, але продовжують писати українською мовою: Юрій Тарнавський, Василь Махно, Володимир Діброва, Оксана Луцишина, Марія Шунь, Дана Рудик, Тарас Девдюк, Тетяна Мельник, Володимир Олейко. Марія Шунь, яка проживає в Нью-Йорку, впорядкувала кілька поетичних антологій сучасних українських авторів («ЛітПошта» (2009), «ЛяЛяК» (2010), «СТЕП. STEP.» (2012) та письменників діаспори («Аз, два три… дванадцять — лист у пляшці» (2010)

Зв'язок з іншомовними письменниками України

Значна частина сучасних письменників України пише мовами національних меншин, зокрема російською мовою. Існує багато культурних контактів між російсько- та україномовними авторами. Зокрема, російськомовний поет Олександр Кабанов є головним редактором культурного журналу та порталу «ШО», який публікує російсько- та україномовні тексти, а також і організатором міжнародного фестивалю поезії «Київські лаври». Багато письменників перекладають тексти один одного. Інші сучасні російськомовні поети: Борис Херсонський, Андрій Поляков та Ігор Померанцев.