"Маруся Чурай"

Дві сюжетні лінії

Особиста

Доля Марусі та інших персонажів

Історична

Боротьба українського народу проти польської шляхти

1. Якби знайшлась неопалима книга

2. Полтавський полк виходить на зорі

3. Сповідь

4. Гінець до гетьмана

5. Страта

6. Проща

7. Дідова Балка

8. Облога Полтави

9. Весна, і смерть, і світле воскресіння

зображення кохання Марусі Чурай до Грицька на фоні історичних подій періоду визвольної війни 1648-1657 рр.

Ліро-епос

Ліна Костенко

Маруся Чурай

"Ця дівчина не просто так, Маруся. Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа! Коли в похід виходила батава, - Її піснями плакала Полтава".

Грицько Бобренко

"Грицько ж, він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому".

Галя Вишняківська

"Такі пухкі у Галі рученята, коса білява, куца і товста. Як реп'яшки, зелені оченята і пишно закопилені вуста".

Іван Іскра

"полковий обозний, син Остряниці Якова": "І знов земля кипить у боротьбі, І знову я належу не собі".

Полковник Мартин Пушкар

"Ще не старий. І славу мав і силу".

Мандрівний дяк

"От я мандрую, хоч уже й не молод. Земля велика, радості нема. Ускрізь біда".

Северин Наливайко

"Був молодий і гарний був на вроду. І жив, і вмер, як личить козаку. За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику!"

Єремія Вишневецький

"А он уже й видніє з далини столиця Вишневецького - Лубни. Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України".

Суд і вирок

Спогади Марусі про стосунки з Грицем

Маруся йде на прощу

Облога Полтави

Зняття облоги

Історичний роман у віршах