Любко Дереш "Намір"

もっと見る

Воля та її функції

Олійникова Єлизаветаにより

Воля

Евгения Павловнаにより

Психофізіологія

Олексій Кучукにより

КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Alicia Fameにより

Любко Дереш "Намір"

Дереша “Намір!” людина сама собі створює світоглядну в‟язницю і розтрачує свою енергію на здобування спевдоцінностей – будинок, одяг, машина, секс, алкоголь, тощо.

усвідомив власну життєву істину: те, що традиційно вважається реальним світом, насправді ж є в‟язницею, адже є кінечним, обмежує існування людини народженням і смертю.

Отже, у романі Дереша “Намір!” світ постає як величезний архів інформаційних пазлів. Мета людського життя – самостійно обирати пазли і творити з них власний світ, бути режисером свого життя-фільму. Зробити це можна за допомогою телепортування у просторі і часі. Феноменальна пам᾽ять є ознакою вміння телепортуватися.

Петро з дитинства вирізнявся прагненням бачити не тільки те, що перед носом, не споживати готову інформацію, а осягати все самому

Любко Дереш — яскравий представник сучасної української постмодерної літератури. Його творчий шлях почався у 15-річному віці. Зважаючи на молодість, своєрідні сюжети, увагу до містицизму та особливу манеру викладу, протягом тривалого часу Любко дереш і книги, що виходили з-під його пера, захоплювали переважно тінейджерів. Дорослішаючи, Любко Дереш у твори почав додавати більше філософських та злободенних елементів, завдяки чому привернув увагу старших читачів.

Мета – з‟ясувати особливості функціонування концепту пам᾽яті в романі Любка Дереша “Намір!”.

КОНЦЕПТ ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ ЛЮБКА ДЕРЕША “НАМІР!”

ідея

залежність, поневоленості людської свідомості

концепції феноменальної пам'яті

ейдети зм/ейдетична пам‟ять/фотографічна пам‟ять (від гр. εἶδος – образ, зовнішній вигляд) – особливий вид пам‟яті, переважно на зорові враження, що дозволяє відтворювати раніше побачене.

– гіпермнезія (підвищена здатність запам‟ятовувати і відновлювати інформацію, детальна автобіографічна пам‟ять);

– савантизм/синдром саванта (від фр. savant – науковець) – надприродні інтелектуальні можливості;

Отже

матеріальне тіло – це згусток пам‟яті/інформації і людська воля може зчитувати її, проживати її життя як фізично, так і емоційно

дивитися на світ очима сонця, комахи чи рослини

воля/душа може безкінечно подорожувати / телепортуватися в часі і просторі

Герой роману “Намір!” пропонує своє тлумачення феноменальної пам‟яті –

Це не відтворення колись завченого, а процес миттєвого перенесення свідомості людини, телепортування в місце і час, коли вона сприймала інформацію, така собі “екскурсія на машині часу” . П‟яточкін уважає, що фенопам'ять є лише одним із наслідків вивільнення волі: “Те, що можна вважати фенопам‟яттю – коли ти чітко пригадуєш події минулого – є просто захисною плівкою для розуму. Насправді ти переносишся в минуле, але, якби розум не вважав це “спогадом”, для тебе все би закінчилося в дурдомі. Просто з часом розум звикає до перенесень, і в один день плівка проривається: ти виявляєш, що фізично перенеслася в минуле”