Історія перекладацької діяльності в США
Третій період охоплює всю північноамериканську
літературу XIX ст.
«Sketch-book» Вашингтона Ірвінга стала
початком напівфілософської, напівпубліцистичної літератури.
Американська література почала
сприйматися як незалежна від англійської.
До письменників, які в своїх пошуках нового
звертаються до теми Європи (European theme), належать
Бенджамін Франклін, Вашингтон Ірвінг, Джеймс Фенімор
Купер, Натаніель Готорн, а також письменники «втраченого
покоління», які під час і після Першої світової війни виїздили до Європи.
На початку 50-х рр. XX ст. у журналі «International Journal of American Linguistics» зявилися статті про переклад безписемних мова. На особливу увагу серед них заслуговує стаття Ч. Ф. Вегліна «Багатосхідчастий переклад» (1954), в якій автор пропонував складну 8-східчасту процедуру удосконалення перекладу,
одержану за допомогою інформанта.
Про нову хвилю зацікавленості американських лінгвістів
у перекладі свідчить і опублікована стаття Дж. Касагранде «Цілі перекладу». Постулюючи, що характер перекладу визначається його ціллю, автор пропонує розрізняти 4 види перекладу:
прагматичний
естетично-поетичний
етнографічний
лінгвістичний
У збірці “On Translation” міститься
стаття Р. Якобсона «Про лінгвістичні аспекти перекладу», в якій науковець виокремив такі постулати своєї концепції:
Значення вербального знака являє собою переклад
іншими знаками, які більш повно експлікують це значення.
Звідси випливає, що будь-яке перетворення одних знаків на інші– це свого роду переклад.
Значення знака може перекладатися іншими знаками тієї
самої мови, знаками іншої мови або знаками іншої невербальної
системи. Тому необхідно розрізняти три види перекладу:
внутрішньомовний, міжмовний і міжсеміотичний.
При всіх видах перекладу значення вихідного знаку або
повідомлення не повністю збігається зі значенням знаків
(повідомлень), що його інтерпретують. Звідси випливає, що
еквівалентність перекладу оригіналу не означає тотожність
їхнього змісту
Американське перекладознавство 80-х рр. XX ст.
характеризується більш широким підходом до перекладацької
проблематики. Перекладознавці в цей час спираються на праці
зарубіжних авторів, дискутують із ними, дають оцінку їх теоріям.
Найбільш серйозною перекладацькою роботою цього часу
вважається книга С. Басснетт «Перекладацькі дослідження». Вона виокремлює три види перекладу:
перефразування
власне переклад
трансмутація
Прагнення охопити широкий спектр перекладацьких
проблем є характерним для робіт із теорії перекладу в США у
80-ті рр. Про це свідчить збірка «Перекладацький спектр»
(1981 р.). Вона містить 18 статей,присвячених як теоретичним, так і практичним питанням перекладу з різних мов.
Історія перекладу безпосередньо пов’язана з
літературою, що створювалася в США та на території колишніх
колоній.
В епоху колонізації (1607–1765) панують пуританські
ідеали, патріархально-набожні норови, тому рання американська
література характеризується переважно богословськими творами та церковними гімнами.
Прозаїчна література того часу
змальовувала подорожі та історію розвитку колоніального
життя.
Другий період північноамериканської літератури (1760–
1790 рр.) охоплює революцію та відрізняється розвитком
публіцистики та політичної літератури.
Провідними письменниками з питань політики були одночасно і державними
діячами: Семюел Адамс, Патрік Генрі, Томас Джефферсон, Александр Гамільтон, Дж. Стрей.