Наукові школи менеджменту

Роки існування 1920 - 1950.

Основним вкладом школи було створення універсальних принципів управління, опис функції управління та пошук системного підходу до управління всією
організацією.

Появу цієї школи пов'язують з іменами А. Файоля, Л. Урвіка, Д. Мунл.

14
принципів управління за Файолем

Поділ праці

Влада і відповідальність

Дисципліна

Повноваження та відповідальність

Порядок

Єдиновладдя

Єдність напряму діяльності

Особисті інтереси нище загальних

Заохочення (винагорода) персоналу

Централізація

Ієрархія управління

Справедливість

Стабільність робочого місця

Ініціатива

Роки існування 1930 - 1950

Вклад. Знамениті експерименти Мейо відкрили новий напрям у теорії управління. Мейо довів, що чітко розроблені робочі операції та висока заробітна плата не завжди приводять до підвищення продуктивності праці. Прогрес інформаційних та
телекомунікаційних технологій. Зміна життєвих пріоритетів,обмеження
матеріального споживання. Орієнтація на нематеріальні
цінності:здоров‘я,екологія.

Засновниками та провідниками школи можна назвати: американський соціолог та психолог Елтон Мейо, Ф. Ретльсбергер, М. Л. Фолетт, Д. МакГрегор, Е. Майлс,Абрахама Маслоу.

Піраміда потреб Абрагама Маслоу показує, що треба людині у житті

Самовираження - творчість, моральність

Повага - Самоповага, досягнення, самоствердження

Соціальні - дружба, сім'я, інтимність

Безпека здоров'я, майна, майбтнього

Фізіологічні потреби - диханя, вода, їжа, сон

Рік заснуавння - 1950

Серед найбільш великих постатей розвитку поведінкового напрямку можна згадати Криса Арджириса, Ренціса Лайкерта, Дугласа Мак-Грегора і Фредеріка Герцберга.

Представники школи вивчали різні аспекти соціальної взає­модії, мотивації, характеру влади й авторитету, організаційної структури, комунікації в організації, лідерства, зміни змісту роботи та якості родово­го життя. • Підвищення ефективності організації за
рахунок підвищення ефективності її
людських ресурсів. Ідентифікація і аналіз методів мотивації
поведінки працівника і його взаємодії з
іншими людьми в організації.

Роки існування 1885 - 1920.

Засновник - Федеріко Уінслоу Тейлор (Американський інженер)

Вклад - книга Ф.Тейлора "Принципи наукового управління". Важливим внеском цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавлення працівників у підвищенні продуктивності і збільшенні обсягів виробництва.

Процесний підхід. Управління можна розглядати як процес, що складається з серії взаємопов'язаних дій, які називаються функціями управління. В свою чергу, кожна функція управління також являє собою процес, який складається з серії взаємопов'язаних дій. Отже, процес управ­ління — це загальна сума всіх функцій управління.

Системний підхід ґрунтується на теорії систем, яка вперше була застосована в точних науках і в техніці, а наприкінці 50-х років – і в теорії управління. Є два основних типи системи: закриті і відкриті. Зак­рита система має жорсткі фіксовані межі, а її дії відносно незалежні від середовища, яке оточує систему. Прикладом такої системи може бути годинник, який працює незалежно від зовнішнього середовища доти, поки в ньому заведена пружина або є інше джерело енергії.

Для відкритої системи характерна взаємодія з навко­лишнім середовищем через проникні «кордони» системи (входи і виходи). Через входи навколишнє середовище впливає на систему, а через виходи система впливає на навколишнє середовище.

Особливістю ситуаційного підходу є те, що його прихильники вбачали пряме застосування науки управління в тому, щоб навчати менеджерів «ситуаційному мисленню», тобто вмінню правильно оцінювати управ­лінсько-виробничі ситуації та знаходити виходи з них. Під ситуацією розуміють конкретний набір обставин, які впливають на організацію в цей час. При ситуаційному мисленні зберігається концепція процесу управління, яка може застосовуватися до всіх організацій. Разом з тим ситуаційний підхід, визначаю­чи загальну однаковість процесу управління, потребує застосування специфічних прийомів для досягнення ме­ти організації. Наприклад, будь-яка організація повин­на мати структуру, однак побудова цієї структури зале­жить від ситуації і може включати в себе більшу або меншу кількість щаблів управління, більший чи менший ступінь делегування повноважень.

Рік заснування 1960

Засновники і послідовники: Р.Акофф, Д.Екман, Л.Клейн. С.Бір, Д.Марч

Застосування в управлінні досягнень математичних наук. Ідея про спрощення управлінської
реальності за допомогою математичних
моделей. Забезпечення керівників інформаційною
базою, необхідною для прийняття рішень.