Серцево-судинна система

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) — клас захворювань, які пов'язані з патологією серця або кровоносних судин, загальна назва захворювань системи кровообігу. До серцево-судинних захворювань належать ішемічна хвороба серця (до якої зараховують стенокардію та інфаркт міокарда (відомий як серцевий напад). До ССЗ також зараховують інсульт, серцеву недостатність (зокрема, пов'язану з високим кров'яним тиском), кардіоміопатію, аритмію, вроджені і набуті вади серця, аневризму аорти, хвороби периферійних артерій, тромбоз, тромбофлебіт.

Високий артеріальний тиск, болі в серці, набряклість в другій половині дня, задишка – все це є ознаками порушення роботи серцево-судинної системи. Ігнорування цих проблем може привести до серйозних наслідків, таких, як інфаркт, інсульт та навіть смерть.

Електрокардіогрфія (скорочено ЕКГ) — метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають у серцевому м'язі під час його діяльності, з поверхні тіла.

УЗД або ультразвукова діагностика – це додатковий інструментальний метод діагностики, широко застосовуваний у світовій медичній практиці, що використовує ультразвукові високочастотні хвилі для візуалізації внутрішніх органів і м’яких тканин.

Клінічний аналіз крові — кількісне та якісне дослідження елементів, що формують кров.

Дуже часто причиною серцево-судинних захворювань є наш спосіб життя і так звані поведінкові фактори ризику – тютюнокуріння, низька фізична активність, вживання алкоголю, нездорове харчування. Це саме ті фактори, на які ми можемо повпливати. Відповідно, зміна способу життя допоможе знизити ризик серцево-судинних захворювань. 

Здорове харчування (здорова дієта) — це харчування, яке забезпечує ріст, нормальний розвиток і життєдіяльність людини, що сприяє зміцненню її здоров'я, попереджає розвиток захворювань та сприяє здоровому довголіттю та омолодженню.

Фізична активність — будь-який довільний рух тіла, що виробляється скелетними м’язами та вимагає енергетичних витрат. Фізична активність охоплює всі заходи будь-якої інтенсивності, що виконуються в будь-який час доби.

Регулярне вимірювання артеріального тиску допоможе вчасно виявити проблеми зі здоров’ям, на початковому етапі та звернутися до лікаря і уникнути небажаних наслідків.

Кровоносні судини — складові серцево-судинної системи, які забезпечують швидке доправлення крові до усіх органів тіла людини, забезпечуючи обмін речовин між кров'ю та навколишніми тканинами.

Артерія — кровоносна судина, що несе збагачену киснем (артеріальну) кров від серця до всіх органів і тканин (лише легенева артерія несе венозну кров від серця до легень).

Аорта — головна артерія кровоносної системи, що виходить з лівого шлуночка серця. Постачає артеріальною (збагаченою киснем) кров'ю всі тканини й органи.

Легенева артерія — велика (близько 5 см довжиною і 3 см діаметром) парна кровоносна судина малого кола кровообігу.

Вінцеві артерії чи коронарні артерії — артерії з системи вінцевого кровообігу, які кровопостачають серцевий м'яз. Основними є ліва та права вінцеві артерії, які галузяться за своїм ходом.

Вена — кровоносна судина, функція якої полягає в забезпеченні відтоку бідної на кисень венозної крові від органів та тканин до серця.

Порожнисті вени — головні венозні структури великого кола кровообігу наземних хребетних, що несуть збіднену киснем кров до правого передсердя.

Легеневі вени доставляють насичену киснем кров від легенів до серця

Капіляри, гемокапіляри — найтонші кровоносні судини, що виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканинами, відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію.

Стінка судини складається з трьох оболонок :внутрішньої — представлена ендотелієм (одношаровий плоский епітелій)середньої — складається з циркулярних пучків гладеньких м'язових клітин із прошарками еластичних волоконзовнішньої — представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка містить дуже багато кровоносних судин і нервових волокон.Будова стінки судини залежить від гемодинамічних умов: швидкості кровотоку, об'єму та тиску крові. 

Ендотелій — це внутрішній шар клітин, яким вистелені капіляри, а також усі інші судини і серце. Це пласт плоских, полігональної форми, витягнутих у довжину клітин з нерівними хвилястими краями, які добре видно у разі імпрегнації сріблом. Ширина клітин 8-19 мкм, довжина від 10-22 до 75-175 мкм і більше (в аорті 500 мкм).

Гладенька мускулатура (непосмугована м'язова тканина, гладенька м'язова тканина) — один із типів м'язової тканини, що складається із великих веретеноподібних клітин, міоцитів, без поперечної посмугованості із одним центральним ядром, міститься у стінках порожнистих органів, крім серця, зокрема в кровоносних судинах, травному тракті, матці, сечоводах, сечовому міхурі, сечівнику тощо. Основною функцією гладеньких м'язів є просування рідин і об'єктів вздовж внутрішніх шляхів, завдяки ритмічному скороченню.

Сполучна тканина — тканина живого організму, яка виконує опорну, захисну і трофічну функції. Складається з декількох видів клітин; переважно з фібробластів, волокон і основної тканинної речовини. Міжклітинна речовина добре виражена.

Судинні захворювання – це група хвороб кровоносних судин, що супроводжується важкими фізіологічними наслідками для організму, аж до втрати функції деяких органів або летального випадку.

Атеросклероз — хронічне захворювання, яке уражає переважно великі артеріальні судини; здебільшого спостерігається у людей похилого віку.

Варикоз також варикозне розширення вен або варикозна хвороба — захворювання, яке проявляється нерівномірним розширенням вен, збільшенням їх довжини, зміною їх форми — стоншенням венозної стінки і утвореням у ній патологічних вузлів.

Тромбоз — процес зажиттєвого утворення згустків крові — тромбів — у кровоносних судинах або в порожнинах серця людини і тварин; ускладнює або припиняє місцевий кровообіг. Найчастіше утворюється у венах.

Кров — рідка сполучна тканина організму людей та тварин, яка виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності. Кров складається з рідкої частини плазми та різноманітних клітин. Вона циркулює системою судин під дією сили ритмічних скорочень серця або судини, що його заміщує.

Основну частину крові складає:рідка міжклітинна речовина — плазма (55 - 60 %);формені елементи (клітини крові) (40 - 45 %): еритроцити, лейкоцити і тромбоцити.

Еритроцити або червонокрівці — рухомі, високодиференційовані постклітинні структури в хребетних і деяких безхребетних тварин, які у процесі розвитку втратили ядро та всі цитоплазматичні органели і пристосовані до виконання практично єдиної функції — дихальної, що здійснюється завдяки наявності в них дихального пігменту гемоглобіну.

Лейкоцити — неоднорідна група безбарвних клітин крові, що складаються із цитоплазми та ядра і утворюються в червоному кістковому мозку.

Тромбоцити — кров'яні пластинки, без'ядерні фрагменти клітин (формені елементи) крові діаметром 2–4 мкм, що мають неправильну округлу форму й утворюються в червоному кістковому мозку з мегакаріоцитів.

Плазма крові — рідка частина крові, що містить розчинені у воді іони, неорганічні й органічні речовини, зокрема білки, вуглеводи, солі, біологічно активні речовини (гормони, цитокіни, вітаміни тощо), а також продукти клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму.

Основна функція крові полягає в постачанні тканин киснем і виведенні вуглекислого газу. Інші функції включають регулювання рН і терморегуляцію.

Транспортна функція включає: Живильну – транспортування поживних речовин від органів травлення до клітин тіла. Дихальну – полягає у перенесенні кисню від легень до клітин, а вуглекислого газу від клітин до органів дихання. Видільну – перенесення від клітин до органів виділення продуктів обміну, надлишку води та мінеральних солей.

Захисна функція — клітини крові (лейкоцити) вбивають чужорідні агенти, які проникають в організм і викликають захворювання (бактерії, віруси); інші клітини крові (тромбоцити) відповідають за утворення згустку крові — тромбу — у тому місці, де є пошкоджена судина (цей процес захищає організм від небезпечної крововтрати).

Терморегуляторна функція — при низькій температурі навколишнього середовища кров, нагріваючись, переносить тепло зі скелетних м'язів і печінки до тих органів, які необхідно зігріти (шкіра, мозок, тощо).

Кровообіг — процес постійної циркуляції крові в організмі, що забезпечує його життєдіяльність.

Велике коло кровообігу — це шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя. Час колообігу крові в ньому становить 20-25 секунд.

Мале коло кровообігу — шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя.

Регуляція кровообігу — це процес підтримання оптимального кровопостачання органів і тканин відповідно до їхніх потреб.

Нервова регуляція кровообігу здійснюється автономною нервовою системою через симпатичну та парасимпатичну систему.

Симпатична нервова система разом з парасимпатичною становлять автономну нервову систему.

Парасимпатична нервова система — частина автономної нервової системи, пов'язана з симпатичною нервовою системою, і в певних умовах функціонально їй протиставляється.

Гуморальна регуляція — координація фізіологічних функцій організму людини через рідинні середовища: кров, лімфу, тканинну рідину.

Адреналін, також епінефрин — гормон та медіатор мозкової речовини надниркових залоз, що входить до групи фізіологічно активних речовин — катехоламінів.

Норадреналін або норепінефрин — гормон мозкової речовини наднирників і нейромедіатор.

Ацетилхолін— хімічна речовина, естер оцтової кислоти та холіну, нейромедіатор як у периферичній, так і у центральній нервовій системі багатьох живих організмів, включаючи людину.

Серце — це конусоподібний м'язовий порожнистий орган кровоносної системи, який своїми розміреними скороченнями прокачує кров або гемолімфу крізь судини тіла, забезпечуючи живлення і дихання тканин.

Серце людини (як і всіх ссавців) є чотирикамерним.Воно розділене суцільною перегородкою на дві частини — праву і ліву (у правій половині серця тече венозна кров, у лівій — артеріальна). Права і ліва половини серця неповною перегородкою розділені на два відділи, які сполучаються: верхній відділ — передсердя (праве і ліве), нижній відділ — шлуночки (правий і лівий). Отвори між передсердями і шлуночками закриваються стулковими клапанами, які сухожильними нитками прикріплені до стінок серця. Між лівим передсердям і лівим шлуночком знаходиться двостулковий (мітральний) клапан, між правим передсердям і правим шлуночком розташований тристулковий клапан.

Серце ссавців, зокрема людини, складається з чотирьох камер: двох передсердь і двох шлуночків.

Передсердя — відділ серця, у який надходить кров з вен.

Шлуночок — відділ серця, у людини ділиться на правий та лівий шлуночки, які отримують кров з передсердь й перекачують її в артерії.

Клапани серця — структури в серці, що забезпечують тік крові в одному напрямку. У відповідний момент вони відкриваються або закриваються, пропускаючи кров або ставлячи їй заслін.

Мітральний клапан, двостулковий клапан — один із клапанів серця, що лежить між лівим передсердям та лівим шлуночком та регулює потік крові з лівого передсердя серця в лівий шлуночок. Мітральний клапан в нормі має 2 стулки: передню (аортальну) та задню (муральну).

Трикуспідальний клапан чи тристулковий клапан — один із клапанів серця, що лежить між правим передсердям та правим шлуночком та регулює потік крові з правого передсердя серця в правий шлуночок. Трикуспідальний клапан складається з трьох стулок, до яких кріпляться сухожилкові струни, а до струн сосочкові м'язи.

Аортальний клапан — один із клапанів серця. Він лежить між лівим шлуночком та висхідною аортою та регулює потік крові з лівого шлуночка серця в аорту.

Клапан легеневого стовбура — це півмісяцевий клапан серця, що знаходиться між правим шлуночком і легеневим стовбуром, куди виштовхується кров під час систоли. Функцією клапана легеневого стовбура є запобігання зворотному кровоплину під час діастоли шлуночків.

Стінка серця складається з трьох шарів: зовнішнього епікарда, середнього міокарда і внутрішнього ендокарда.

Ендокард — внутрішній шар оболонки стінки серця хребетних; являє собою досить тонку сполучнотканинну оболонку, яка вистилає порожнину серця (його передсердя й шлуночки) та утворює стулки і півмісяцеві заслінки його клапанів.

Міокард — це м'яз особливої будови, що має властивості як посмугованого так і непосмугованого.

Епікард представляє собою тонкий шар еластичної сполучної тканини і жиру, який служить додатковим шаром захисту від травми або тертя для серця.

Робота серця полягає в ритмічному нагнітанні крові до судини системи кровообігу. Шлуночки виштовхують кров у кола кровообігу з великою силою, щоб вона могла досягти найвіддаленіших від серця ділянок тіла. Тому вони мають добре розвинені м'язові стінки, особливо лівий шлуночок.

Фази серцевого циклу — фази асинхронного скорочення, ізометричного скорочення (період напруження шлуночка), швидкого і повільного вигнання крові (період вигнання крові), протодіастолічний інтервал, фаза ізометричного розслаблення, період розслаблення і період наповнення кров'ю (фази швидкого, повільного і активного наповнення шлуночка).

Систола — скорочення шлуночків і передсердь під час серцевого циклу. При цьому відбувається викидання крові в аорту з лівого шлуночка та легеневу артерію — з правого.

Діастола — розслаблення шлуночків і передсердь під час серцевого циклу.

Провідна система серця — група високоспеціалізованих клітин серця, які мають здатність виробляти імпульси та їх проводити.

Синусовий вузол, також синоатріальний вузол є основним електричним годинником дії серця. Він складається з особливих м’язових пейсмейкерних клітин і міститься в правому передсерді серця, близько гирла верхньої порожнистої вени, так званої синусової порожнистої вени.

Атріовентрикулярний вузол (передсердно-шлуночковий вузол) — частина провідної системи серця, яка знаходиться на межі між передсердям та шлуночками.

Пучок Гіса (атріовентрикулярний пучок) — складова провідної системи серця, яка відходить від хвоста атріовентрикулярного вузла, прямує до міжшлуночкової перегородки, де розділяється на дві ніжки.

Серцеві хвороби — цілий ряд різних захворювань, які уражають серце та серцево-судинну систему. Вивченням хвороб серця, їхньою профілактикою та лікуванням займається кардіологія.

Інфаркт міокарда — крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Аритмії серця — група порушень діяльності серця, пов'язаних з розладом ритмічності, послідовності та сили скорочень серцевого м'яза.

Серцева недостатність — патологічний стан, який настає в підсумку різноманітних захворювань серця, що зменшують насосну спроможність серця, наслідком чого є недостатня циркуляція крові в організмі людини, причиною чого є дисбаланс між гемодинамічними потребами організму та можливостями серця.

Стенокардія — захворювання, симптомами якого є напади раптового болю (ангінозний біль) у грудях внаслідок гострої недостатності кровопостачання міокарда — клінічна форма ішемічної хвороби серця.