Три зозулі з поклоном

Григір Тютюнник

1976

епос

новела

складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання

возвеличення любові як найвищої духовної цінності, яка піднімає людину над буденністю, очищає її душу

«Сила кохання», «протистояння влади й людини», «філософія життя», «усепрощення», «романтики й прагматики»

Три зозулі з поклоном

символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити

Сосна

символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла,— пам’ять про нього; для односельців— спогад про загублене життя; для самого Михайла— символ рідного дому

Піджак

символ радянської бідності

Сибір неісходима

символ-перегук із творами Тараса Шевченка

Експозиція

студент повертається з міста в новому костюмі. Його проводжає поглядом Марфа Яркова

Зав’язка

мати розповідає, що Марфа любила його батька Михайлай завжди відчувала прихід листів від нього із заслання, поштар дозволяв їй потримати ці листи

Кульмінація

в останньому листі з каторги Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа, не даючи йому спокою, і просить дружину передати їй від нього «три зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір неісходиму»

Розв’язка

син питає себе «Як вони чули одне одного— Марфа і тато?», «Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?», на що чує відповідь великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе»

Студент

оповідач у творі

Софія

мати студента

Михайло

чоловік Софії

Дядько Левко

поштар

Марфа

нещасна жінка, яка кохала Михайла

Карпо

чоловік Марфи