Односкладні речення

дійсний спосіб

1 і 2 особа однини/множини

теперішній і майбутній час

наказовий спосіб

1 і 2 ос. множини

2 ос.однини

дійову особу не названо, головна увага зосереджується на дії

дійсний спосіб

теперішній, майбутній і минулий час

3 особа множини

причини виникнення

особу взагалі не відомо

особа-виконавець зовсім не цікавить, а тільки дія

штампи-рубрики у газетах

виконавець на момент мовлення ще не відомий

потреба приховати виконавця з якихось етичних міркувань

дія сприймається узагальнено і стосується кожного

мають специфічну семантику (прислів`я, приказки, афоризми)

виділяють тип речень часткової узагальненості

мовець викладає свій досвід

2 ос. однини теп./майб. час

дія чи стан існують незалежно від їхнього діяча чи носія

передають стан довкілля чи стан людини

виражаються:

безособові дієслова з часткою ся і без неї

безособова форма дієслів на но/то

особові дієслова у безособовому значенні

заперечна конструкція із формами не було/не буде

прислівники та категорія стану із суфіксом о/е

категорія стану нема/немає

предикативні прислівники (жаль, шкода, сором, гріх, слава, ганьба)

прислівники з модальним значенням (можна, не можна, треба, потрібно, необхідно, варто, слід, час, треба)

головний член виражений інфінітивом, незалежним від інших членів речення

групи:

інфінітив без частки би/б

неможливість дії чи стану

необхідність/невідкладність дії

волевиявлення чи наказ

недоцільність/доцільність дії

невідвортність дії

інфінітив з часткою би/б

бажання чи небажання виконувати дію

оцінка здатностей співрозмовника

побоювання чи застереження з приводу здійснення/нездійснення дії

стверджують буття предмета або явища, яке може ускладнюватися значенням вказівки або емоційної оцінки

головний член може співвідноситися з простим або складеним підметом

різновиди:

буттєві

описові

вказівні

повідомлення

поширені/непоширені

категорично не може бути групи присудка

комунікативна функція

констатувальна інтонація