Проблема дитячого аутизму

«Люди дощу» часто наражаються на стигму і дискримінацію, вони можуть бути несправедливо обділені увагою як в сфері медичного обслуговування, так і в сфері освіти, в можливостях брати участь в житті місцевих громад. Тому їм дуже потрібна наша підтримка і розуміння. Аутизм неможливо вилікувати, проте з часом можна адаптувати таку людину до соціального життя.

Аутизм – це особливості психічного розвитку дитини, а в майбутньому – дорослого, які проявляються у порушенні мовлення і соціальної комунікації. Це також порушення емоційного інтелекту.

Виділяють різні причини дитячого аутизму. Деякі вчені пов’язують дане захворювання зі спадковістю, але багато хто дотримується точки зору, що справжні причини полягають в тому, що мати перенесла під час вагітності якусь інфекційну хворобу, наприклад, кір або краснуху. Серед інших чинників виділяють гормональні порушення, погані екологічні умови і радіацію, але найчастіше – це поєднання кількох факторів.

·       не цікавиться іграми з іншими дітьми;·       сидячи на одному місці довго розгойдується;·       нав'язливо вмикає і вимикає світло;·       не цікавиться ніякими іграми;·       не простягає руки у відповідь, коли батьки намагаються взяти її з ліжечка;·       клацає, рухає вперед-назад пальцями перед очима;·       не помічає присутності та відсутності батьків;·       чинить опір обіймам, дотикам, не йде на руки;·       залишившись наодинці з собою в ліжечку, нікого не кличе, а кричить (без видимих на те причин);·       їсть неїстівні предмети (штори, одяг, наволочку та ін.);·       проявляє жорстокість.

Порушення мовиЧастина дітей не розмовляють зовсім, інші відстають від своїх однолітків у мовному розвитку. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Такі діти часто повторюють почуті десь слова і фрази, придумують власні слова (неологізми) і не користуються мовою для спілкування.Відсутність емоційного контакту з людьмиВ першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки, не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки, приголубити. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.УсамітненняДитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей і тому віддають перевагу усамітненню, яке захищає їх від сильних переживань з приводу складнощів спілкування.Напади агресіїБудь-яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей-аутистів може бути спрямована на інших і на самих себе, останнє зафіксовано у 30% хворих.Слабкий інтерес до іграшокНаприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить її колесо. Інший варіант – прихильність тільки до однієї іграшки або її частини, до одних і тих же дрібних предметів.Стереотипність поведінки, страх змінДіти-аутисти схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік, дивитися на обертові об'єкти, вертіти щось тощо.

•Комплаенс-терапія;•Психотерпія;•Терапія спілкування;•Аудіо-вокальне тренування;•Холдинг-терапія;•Метод "форсованої підтримки";•Ігро-, трудотерапія;•Спеціалізована лікувальна фізкультура;•Спеціальна дієта з обмеженням прийому продуктів з високим вмістом глютену й казеїну;•Фармакотерапія. 

Повністю запобігти розвитку аутизму або вилікувати його неможливо. Але в руках кожного з батьків якомога раніше звернутися за допомогою до фахівця, провести раннє діагностування та корекцію.Не останню роль в профілактиці розвитку аутизму відіграє підготовка до майбутньої вагітності та поведінка під час неї. Важливо пам'ятати, що вік жінки старше 40 років значно підвищує ризик народження дитини з розладом.

Діагностика аутизму включає обов'язкове психологічне обстеження та консультування з використанням спеціальних діагностичних тестів.Правильно встановити діагноз допоможуть лабораторні та інструментальні методи діагностики:•загальний аналіз крові;•електрокардіографія;•ехоенцефалографія•комп'ютерна томографія;•магнітно-резонансна томографія.•загальний аналіз сечі;•дитяча електроенцефалографія;

Найважчий. Діти не реагують на звернення, не дивляться в очі, практично не розмовляють. Якщо їм комфортно, вони сидять годинами, дивлячись перед собою. Дискомфорт у таких дітей проявляється криком і плачем.

У звичній обстановці дитина нормально себе веде, але при відвідуванні нових місць у неї трапляється напад паніки або самоагресії. Такий хворий плутає займенники, відповідає марними штампами.

Діти не створюють враження замкнутих в собі. Вони багато розмовляють, але при цьому ні до кого не звертаються, особливо люблять розповідати про сферу своїх інтересів, яку вивчили досконально.

Легкий. Діти можуть спілкуватися, але в незвичайній обстановці легко губляться. Рухи незграбні і повільні; дитина не жестикулює, мова амімічна. Іноді таким дітям ставлять діагноз-затримка психічного розвитку.