Київська держава за Ярослава Мудрого

повернув під свою владу Червенські міста, відвойовані під час князівських усобиць Болеславом Хоробрим;

ходив також на північ, на узбережжя Балтійського моря, де в Чудській землі заклав місто Юр’єв.

не полишав будівництва, розпочатого батьком, на північному кордоні Русі.

остаточно здолав печенігів.

Про Київ часів Ярослава Мудрого казали, що він був окрасою Русі й суперником самого Константинополя.

Площа «міста Ярослава» порівняно із дитинцем за Володимира зросла у сім разів. Іще вищими та потужнішими стали мури й вал.

Окрасою Києва були Золоті Ворота – парадний в’їзд до міста – із надбрамною церквою Благовіщення, Софійський собор, храм святого Георгія, споруджений на честь небесного покровителя київського князя [церковне ім’я Ярослава – Георгій (Юрій)] та церква святої Ірини.

Справжньою перлиною давньоруської архітектури, найвеличнішою спорудою Києва часів Ярослава Мудрого став собор святої Софії.

Ярославу належить слава справжнього реформатора законодавства належить – адже він був першим, хто уклав писаний збірник руських законів. Той документ дослідники називають «Правдою Ярослава», або Найдавнішою правдою. У статтях Ярослава йшлося про покарання за:

вбивство,

побиття до крові чи синців,

за вчинене каліцтво,

виривання бороди й вусів,

їзду на чужому коні,

псування майна,

переховування чужого холопа тощо.

за сприяння Ярослава Мудрого року 1051 було обрано першого митрополита з русичів – ним став Іларіон

У 1051 році, сповіщав літописець, ченцем Антонієм було започатковано Печерський монастир – у недалекому майбутньому провідний осередок церковного й культурно-освітнього життя

Ярослав створив у Києві при Софійському соборі скрипторій-майстерню для переписування книжок

У Софійському соборі діяла своєрідна бібліотека, що могла налічувати до 1000 томів рідкісних книг. У Софійській книгозбірні працювали давньоруські книжники – священики-богослови, літописці, найдавніші руські письменники й учені.