Депортація дітей з України

З початку 2022 року дітей вже вивозили заздалегідь, з так званих ЛНР та ДНР перших дітей почали вивозити з 18 лютого. Пушилін оголосив евакуацію і дітей повезли вРосію. Це було демонстративно, є багато відео в мережі. Директори сиротинців давали згоду, і це певний час було аргументом для міжнародних установ. Важливо сказати, що окупанти мали чіткий план з самого початку повномасштабного вторгнення. А схема його реалізації була пропрацьована ще у 2014 році. Отже, розглянемо основні сценарії

Перший варіант передбачає розлучення дітей з родиною під час так званої фільтрації. У цьому випадку батьків безпідставно затримують, а дітей просто забирають. Була ситуація, коли батька трьох дітей затримали на три місяці, а його дітей вивезли в РФ. Україні вдалось повернути їх назад у родину.

За мотивами другого сценарію росіяни вбивають батьків, а потім забирають дітей. Під час третього сценарію дітей забирають безпосередньо з біологічної родини. Інколи це виходить шляхом позбавлення батьківських прав. Зазвичай такий захід застосовують до незручних батьків, які не хочуть співпрацювати з окупаційною владою;

Згідно з третім варіантом, росіяни не дають Україні забрати дітей із закладів інституційного догляду, які потрапили під окупацію. Жодного разу Росія не погоджувала гуманітарних коридорів для вивезення цих маленьких українців. Замість цього їх викрадають.Таким чином окупанти вивезли дітей з чотирьох закладів, але з двох із них Україна змогла повернути.

Останній, четвертий, сценарій, найбільш поширений. Спочатку росіяни створюють непридатні для проживання дітей умови на окупованих територіях. А потім пропонують батькам віддати дитину на нібито оздоровлення у відпочинкові табори у РФ. З цього табору діти не повертаються, їх переміщують без погодження батьків. Деякі діти, яких нам вдалося повернути, перебували в таких таборах понад рік

Палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду в п'ятницю видала ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна у зв'язку із ситуацією в Україні. Про це йдеться в пресрелізі МКС, який є в розпорядженні "Європейської правди". Як повідомила пресслужба суду, 17 березня 2023 року Палата досудового провадження II видала ордери на арешт Путіна та Марії Олексіївни Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ з прав дитини. Путіна та Львову-Бєлову підозрюють у скоєнні воєнного злочину незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року. Але це не далеко не всі, хто теж має понести покарання за злочин депортації

Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.

Публічні заклики до знищення українців та цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;

Переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією, а саме: винищення інтелігенції, учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній. Запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;

Депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.

Оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;

Забезпечення та захист прав і свобод людини – головний обов’язок держави. «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в державі найвищою соціальною цінністю». Особливого значення забезпечення прав і свобод громадян набуває у період дії особливих правових режимів – у разі виникнення різних ситуацій надзвичайного характеру, коли повноцінне функціонування нашого суспільства та держави з тих чи інших причин стає неможливим. На жаль, починаючи з 2014 діти стали не лише свідками війни, руйнувань, смертей, вони отримали тяжкі як психологічні, так і фізичні травми. «Дітей втягнуто до участі в бойових діях, частина зазнала фізичного та сексуального насильства, наявні факти примусового переміщення та депортації до Російської Федерації». Порушені права дітей мають бути відновлені та захищені за допомогою національних і міжнародних інституцій. 

Можна навести переконливі аргументи, що примусова депортація росією українських дітей з України до росії є геноцидом відповідно до визначення цього злочину у статті II Конвенції про запобігання та покарання злочину геноциду від 1948 року та статті 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду.«Відповідно до статті II Конвенції про запобігання та покарання злочину геноциду, злочин геноциду скоєно, коли особа вчинила певні заборонені діяння з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Згідно зі статтею II(е) Конвенції, одна з таких заборонених дій – це примусова передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи в іншу. Таке ж саме визначення геноциду міститься і в 6 статті Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду (МКС)»

Спочатку депортували під виглядом евакуації, потім до літніх таборів у Росію і Білорусь. Наявність на території білорусі українських дітей підтверджує і білоруська сторона і ЮНІСЕФ та МКЧХ. Різниця між Росією і Білоруссю лише в тому, що Білорусь допускає міжнародних представників і повертає неповнолітніх вчасно. Однак програма перебування там дітей однакова. Я робила запит до ЮНФІСЕФ у білорусі, чи дійсно їх допускають до дітей, які умови утримання, але відповіді не надали. Крім того, є діти, яких вивозять після так званої диспансеризації. У вересні Путін підписав указ про обов’язкову диспансеризацію і дітей піддали медичним оглядам. Диспансеризація проводиться і на території РФ. Однак, Путін не може проводити диспансеризацію, медогляди, забори аналізів українських дітей на тимчасово окупованій території і без згоди України. Будь-яке медичне втручання, навіть просто мазки з носа — це вже забір ДНК, біологічного матеріалу.Тож Путін вирішує проблеми з народжуваністю шляхом депортації українських дітей і насильницької передачі в російські родини. З точки зору Росії, ці діти — росіяни, вони ж анексували ці території. З жовтня 2022 року жодного особливого порядку усиновлення таких дітей немає. 

Міністерство закордонних справ України рішуче засуджує Російську Федерацію за здійснення депортації українських громадян, які мешкають на тимчасово окупованих територіях в Херсонській та Запорізькій областях України.Зокрема, російська окупаційна адміністрація розпочала масове примусове переміщення жителів лівобережної Херсонщини, насамперед Скадовського та Каховського районів, на територію тимчасово окупованого Криму або в РФ.

Близько двох тижнів у дорозі, тисячі кілометрів і більше п’яти перетинів кордонів – і українські діти тепер вдома. Втомлені, але щасливі сім’ї виходять з автобусів в оточенні камер і уваги журналістів. Ось наша головна задача - повернути усіх. Якщо ми не змогли цьому запобігти, потрібно виправляти те що вже сталося

16 із половиною тисяч українських дітей депортували до країни-агресорки. Цю цифру опублікували на онлайн-порталі "Діти війни". І це лише з огляду на кількість заяв про примусове вивезення неповнолітніх. Але реальна цифра значно більша і може бути сімсот тисяч. Це дані Національного інформаційного бюро. Окупанти продовжують депортувати малечу з окупованих територій, частину вивозять до росії. Додому вдається повертати одиниці. Воз'єднання родин - бачила Лідія Середюк.

Мінреінтеграції роз’яснило порядок дій, якщо дитину депортували окупанти.Алгоритм дій:Зберіть та повідомте дані про депортовану дитину та обставини таких подій: ПІБ дитини, дату народження, місце проживання; звідки дитина була примусово переміщена та за яких обставин; була вона з батьками чи у супроводі інших осіб; останнє відоме місце її знаходження або поточне місце перебування; особливі прикмети дитини; контакти батьків або родичів дитини, а також особи, яка повідомила про депортацію.Записуйте всю зібрану інформацію відразу після її отримання, аби зберегти хронологію подій.Якщо є фото дитини, фото/відео підтвердження депортації дитини - невідкладно повідомляйте про це НІБ на електронну пошту: nib.uncp.info@gmail.com або заповнивши відповідну форму на сайті: https://childrenofwar.gov.ua.Якщо з вами на зв'язок вийшли особи, які супроводжують дитину (батьки, родичі) - порадьте їм звертатись до дипломатичних установ країн-партнерів або України (у разі їх роботи на території країни перебування), міжнародних місій таких як Міжнародна організація з міграції (МОМ), Управління ООН з координації гуманітарних справ (OCHA), ЮНІСЕФ, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, УВКБ ООН (Агентство ООН у справах біженців).Куди повідомляти?цілодобова гаряча лінія: 16-48 та +38 (044) 287-81-65;за допомогою чатботів у Telegram та у Viber @nib_uncp_bot;через заповнення форм, розміщених за посиланнями: https://nib.gov.ua та https://childrenofwar.gov.ua;Мінреінтеграції: 15-48;Офіс Генерального прокурораСлужба безпеки України: 0 800 501 482;Національна поліція: 102;Підрозділи ювенальної поліції.

Нині українські діти страждають не лише від обстрілів мирних міст і масштабних бойових дій у їхній країні, щодо них вчиняється геноцид ще й через депортацію до країни-окупанта та викорінення на її території їхньої української ідентичності. Росія всіма способами вивозить дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування і всіх, кого їй вдається захопити. З початку широкомасштабної війни до Росії незаконно вивезли щонайменше 260 тисяч українських дітей. Україні вдалося повернути 126 дітей, незаконно вивезених до РФ з тимчасово окупованих територій, і верифікувати дані понад 16 тисяч дітей, викрадених окупантами.Перший і обов’язковий крок — звернутися в наші правоохоронні органи. Важливо, щоб кожен випадок був зафіксований. З батьками слід проводити просвітницькі бесіди, пояснювати, що ніхто не притягне їх до відповідальності за те, що вони відправили дитину, наприклад, у табір до рф. Це підтвердили наші правоохоронні органи: на батьків справа не заводиться, відкривається справа про те, що дитину викрали і депортували. Це дозволить у подальшому закріпити за дитиною статус жертви.Можна звернутися також до неурядових організацій і до ЗМІ, якщо цю історію роздути в медіа, росіяни можуть і самі вийти на зв’язок і повернути дитину. За нашим досвідом медіатизація допомагала поверненню дітей, але чомусь батьки бояться звертатися до ЗМІ. І останній варіант — звернутися до дитячого омбудсмана російської федерації Марії Львової-Бєлової, залишити заявку і бути готовим поїхати в Росію через кілька країн і особисто забрати дитину. Це може зробити один з батьків, опікун, тобто законний представник дитини. Якщо втрачено документи, які підтверджують права на дитину, їх необхідно відновити, інакше ніяк. І ще один нюанс — якщо на території росії є якісь родичі, це погіршує шанси дитини на повернення в Україну, її швидше віддадуть російським родичам, аніж повернуть додому.

Депортація таких дітей – особливе явище, яке потребує особливої уваги з кількох причин.Перш за все, у цьому випадку питання кваліфікації їх переміщення на територію іншої країни як саме депортації не викликає жодного сумніву.По-друге, виглядає так, що депортація дітей під час повномасштабного вторгнення, а також численні випадки передачі таких дітей у російські родини із подальшим усиновленням – завчасно спланована акція.Тут може йтися про ознаки найстрашнішого злочину – геноциду, тобто цілеспрямованих дій на знищення народу чи його частини. Однією із таких кваліфікуючих дій є насильницька передача дітей з однієї групи іншій групі.

У презентації освітлюється проблема депортації дітей з України, частково досліджено шляхи повернення їх додому та правові засади

Тест створений з метою перевірки рівню ознайомлення студентів з темою депортації дітей з України.Призначений для студентів другого курсуКількість завдань - 10Час виконання - 15 хвилинМаксимальний бал 12

Наразі в Україні працює портал "Діти війни". Там можна подати заяву про депортацію дитини і отримати консультацію щодо своїх подальших дій. Оскільки Росія не надає доступу до даних про депортованих ні Україні, ні міжнародним організаціям, вирахувати точну кількість постраждалих поки що неможливо. Окремого механізму для повернення депортованих дітей до України також поки немає, він потребує розробки.  Зараз відомо про 128 випадків повернення дітей. Вони відбулися  в результаті домовленостей ad hoc – тобто, по кожному окремому випадку, а також за активної участі батьків.

Наведені в таблиці статистичні данні відповідають часу за який учні виконали поставлені для них завдання