Педагогічне спілкування і його функції. Стилі спілкування вчителів

5. Авторитарний стиль педагогічного спілкування.

ґрунтується на беззаперечному підкоренні окремої людини або колективу владній особистості.

педагог-вихователь, що стоїть на позиціях авторитаризму, одноосібно визначає напрями діяльності школярів, а також кожен крок діяльності вихованців, зупиняє будь-яку ініціативу учнів.

основний засіб впливу на вихованців – вказівка, наказ, розпорядження, інструкція тощо.

6. Ліберальний стиль педагогічного спілкування.

ґрунтується на безпринципному, байдужому ставленні до негативних дій вихованців, характеризується потуранням дій учнів.

учитель схильний не втручатися в життєдіяльність колективу, не виявляє активності й ініціативи у керівництві колективом, пасивно пливе за подіями, самоусувається від відповідальності за стан справ.

7. Демократичний стиль педагогічного спілкування.

ґрунтується на врахуванні думки і волі колективу в організації життєдіяльності вихованців.

учитель спільно з членами колективу визначає завдання, організовує діяльність вихованців на виконання усвідомлених завдань, заохочує ініціативу учнів, радиться з ними щодо пошуків шляхів і засобів вирішення завдань, розвиває самоуправління, залучає активістів до виконання керівних функцій.

цей стиль якнайповніше сприяє розвитку особистості школярів, формуванню їх людської гідності, підготовки до активної діяльності в демократичному суспільстві.

на засадах демократичного стилю має розвиватися педагогіка співробітництва.

основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація.

8. Моделі стилів педагогічного спілкування.

"Глухар"

характеризує учителя, який під час взаємодії з учнями чує лише себе, не спрямований на школяра, не усвідомлює його переживань та потреб у ситуації контакту.

"Монблан"

учитель нібито відсторонений від учнів, вони для нього тільки об’єкти для сприйняття знання. Зазвичай такий учитель мало цікавиться особистістю дитини та своїх взаємин із нею, зводячи педагогічні функції до повідомлення інформації.

Ліберальний стиль

цей стиль спілкування базується на думці колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного учня і залучити усіх до активної участі у спільній діяльності.

"Китайська стіна"

Між учителем й дітьми невидимою межею у взаєминах є дистанція.

"Локатор"

переважає вибірковість учителя в організації взаємовідносин з учнями. Він зосереджує свою увагу або на групі слабких або, навпаки, сильних школярів. Внаслідок цього не створюється цілісна й безперервна система спілкування.

"Товариш"

ця модель може спричинити для вчителя втрату ділового контакту в спілкуванні.

"Я сам"

учитель робить себе головним, а часом і єдиним ініціатором педагогічного процесу, блокуючи ініціативу та творчість школярів. Тут усе виходить від педагога: запитання, завдання, судження.

"Робот"

вона характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

1. Поняття педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування – це система органічної соціально-психологічної дії учителя-вихователя і вихованця в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.

Оптимальним треба вважати таке спілкування педагога з вихованцями у процесі навчально-виховної роботи, яке створює найбільш сприятливі умови для розвитку позитивної мотивації у навчальній діяльності, для соціально-психологічного розвитку дитини, забезпечує сприятливий емоційний клімат у всіх сферах діяльності, ефективне керівництво соціально-психологічними процесами в учнівському колективі та дає змогу максимально використовувати особистісні якості вихованців.

Професійне педагогічне спілкування – це взаємообумовлений процес рольових ігор учителя-вихователя і вихованців.

2. Структура педагогічного спілкування.

1) Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап)

це перший етап, у якому закладаються обриси майбутньої взає­модії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування.

зміст його містить визначення мети взаємодії (для чого?), аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та аналіз ситуації (що сталося?).

2) "Комунікативна атака" (початковий етап)

його мета – встановлення емоцій­ного і ділового контакту в педагогічній взаємодіїй.

педагогові важливо володіти технікою швидкого входження у взаємодію, прийомами динамічного впливу.

3) Керування спілкуванням

це свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до визначе­ної мети.

здійснюється обмін інформацією, оцінками з приводу цієї інформації, взаємооцінювання співрозмовників.

створюється атмосфе­ра доброзичливості, щоб дати учневі змогу вільно виявляти своє «Я».

4) Аналіз спілкування (етап самокоригування)

головне завдання цього етапу – співвіднесен­ня мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшо­го спілкування.

3. Функції педагогічного спілкування.

1) Пізнання особистості

пов’язана також з інформаційною та виховною функціями, оскільки педагогічне спілкування в першу чергу пізнання особистості співпереживання самоствердження піднесення особистості відкритої позиції в спілкування обміну спрямоване на передавання-прийом інформації, а також виховання певних якостей особистості.

2) Обмін інформацією

3) Організація діяльності

4) Обмін ролями

5) Співпереживання

покликана підтримати учня в його виході на спілкування, що забезпечує усвідомлення учнем самоцінності, значущості свого «Я», своєї неповторності й самодостатності, формування адекватної самооцінки та рівня домагань.

6) Самоутвердження

7) Регулювання спільної діяльності

8) Спонукання особистості до дії та взаємодії

4. Класифікація стилів педагогічного спілкування, різні точки зору.

За М. Березовим та Я.Коломінським

1) Активно-позитивний стиль

виявляється в емоційно-позитивній спрямованості та у ставленні до учня, що адекватно відображається в манері поведінки та мовленнєвих впливах учителя.

2) Пасивно-позитивний стиль

для представників цього стилю притаманні: замкнутість, сухість, категоричність, педантизм; вимогливість і налаштованість на суто ділові стосунки.

3) Активно-негативний стиль

притаманна яскраво виражена емоційно-негативна спрямованість, що виявляється в наголошуванні на недоліках учнів та постійних зауваженнях на їхню адресу.

4) Пасивно-негативний стиль

передбачає завуальоване негативне ставлення до учнів і педагогічної діяльності.

За Г. Мешко

1) Особистісно-м'який стиль

операційна система спілкування має ознаки м'якості й делікатності, що зумовлено демократичними педагогічними установками.

2) Формально-жорсткий стиль

стратегія спілкування має риси жорсткості, формальності, авторитарності.

3) Системно-цілісний стиль

гнучка система взаємин з учнями, на рівні емоційно-особистісного спілкування, використовуються так звані м'які операції, а на рівні ділової комунікації – жорсткі; у мовленні викладача звучать жарти.

За В. Кан-Каликом

1) Захоплення спільною творчою діяльністю.

в основі цього стилю – єдність високого професіоналізму педагога та його етичних установок.

2) Дружній ставленик

ґрунтується на особистісному позитивному сприйнятті учнями вчителя, який виявляє приязнь і повагу до них.

3) Стиль "Спілкування-дистанція"

представники цього стилю схильні до авторитарної манери спілкування; вони обмежуються формальними стосунками з учнями.

4) Стиль "Спілкування-залякування"

поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах організації діяльності.

5) Стиль "Спілкування-загравання"

поєднує позитивне ставлення до учнів із лібералізмом; характерний для молодих педагогів, недостатньо впевнених у собі, своїй здатності підтримувати належну дисципліну на заняттях.