Роль виробництва в задоволенні потреб

Класифікація економічних інтересів

За суб'єктами:

- особисті;
- колективні, групові;
- суспільні.

За нагальністю, важливістю:

- головні, першочергові;
- другорядні.

За часовою ознакою:

- поточні;
- перспективні.

За ступенем усвідомлення:

- дійсні;
- уявні.

За можливостями реалізації:

- реальні;
- утопічні.

За об'єктами:
- майнові;
- фінансові;
- інтелектуальні тощо.

Роль потреб та інтересів як джерела активності економічних суб’єктів

Особливості економічних інтересів:

а) вони є об'єктивними, оскільки об'єктивні самі економічні відносини;

б) вони є матеріальними.

Суб'єкти економічних інтересів: окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об'єкти економічних інтересів – економічні блага (то­вари, послуги, інформація тощо).

Суперечності економічних інтересів у суспільстві

- Суперечності економічних інтересів реалізуються і узгоджуються на різних рівнях економічних відносин, але основними є макро- і мікрорівні;

- Існуючі суперечності потенційно містять в собі як можливості їх переростання у конфлікти, так і можливості їх узгодження, компромісів, оптимізації;

- Внутрішньо суперечливе і представництво національних економічних інтересів владними органами, всіма гілками влади, бо в поведінці депутатів і чиновників переважають їх приватні економічні інтереси;

- Існують різні механізми, засоби вирішення, узгодження, оптимізації економічних інтересів: ринковий, інституціональний, державний, змішаний.

Мотиви і стимули виробничої діяльності людини

Виділяють такі основні твані мотивів:

1. Мотив як внутрішньо усвідомлені потреби (інтереси), які спонукають до дій (почуття обов'язку), пов'язаним з їх задоволенням.

2. Мотив як неусвідомлена потреба (бажання).

3. Мотив як інструмент задоволення потреби. Наприклад, мотивом може стати мета, якщо набуває для людини особливий сенс (благодійність).

4. Мотив як намір, що спонукає поведінку.

5. Мотив як комплекс перерахованих факторів.

Реакція на конкретні стимули не однакова в різних людей. Тому самі по собі стимули не мають абсолютного значення або сенсу, якщо люди не реагують на них. Наприклад, в умовах розвалу грошової системи, коли практично нічого неможливо купити за гроші, заробітна плата і грошові знаки в цілому втрачають свою роль стимулів і можуть бути дуже обмежено використані в управлінні людьми.
Процес використання різних стимулів для мотивування людей називається процесом стимулювання. Стимулювання має різні форми. В практиці керування однією з найпоширеніших його форм є матеріальне стимулювання. Роль даного процесу стимулювання виключно велика.
Стимулювання принципово відрізняється від мотивування. Суть цієї відмінності полягає в тому, що стимулювання - це один із засобів, за допомогою якого може здійснюється мотивування. При цьому, чим вище рівень розвитку відносин в організації, тим рідше як засоби управління людьми застосовується стимулювання. Це пов'язано з тим що виховання і навчання як один з методів мотивування людей призводять до того що члени організації самі виявляють зацікавлена участь у справах організації, здійснюючи необхідні дії, не чекаючи або ж взагалі не отримуючи відповідного стимулюючого впливу.

Характер походження потреб і фактори, що впливають на їх зміст

Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини.

Перша причина має фізіологічний характер (людина -це жива істота, яка потребує певних засобів існування).

Друга причина є результатом суспільних умов (зміст потреб залежить від рівня розвитку економіки, продуктивних сил, панівних відносин власності, взаємозв'язків з іншими країнами світу, стану економічної безпеки, національних, історичних особливостей розвитку економіки тощо.