Петриківський розпис

Сьогодні неможливо встановити точну дату виникнення петриківського розпису, адже народну культуру в Україні почали досліджувати досить пізно. Перші дослідження петриківки датуються початком XX ст, коли Д.Яворницький зібрав перші зразки мальовк для колекції музею. За усними переказами селян, можна сказати, що петриківським розписом уже прикрашали будинки ще на початку XVIII ст., про інші дати ми можемо тільки здогадуватися.

Щоби створити візерунок у техніці петриківського розпису, необхідно оволодіти чотирма типами мазка, традиційно названих “грібенець”, “зернятко”, “горішок”, “перехідний мазок”.

Основним елементом петриківських орнаментів є квітка — символ пишної природи. Найчастіше шедеври народного мистецтва прикрашають мальви, півонії, айстри, різноманітні польові квіти, а ще ті, які вигадують самі майстри. Так на стінах, полотнах та посуді утворюється свій, особливий світ краси та натхнення.

Майстри петриківського розпису передають секрети унікального малярства місцевим дітлахам. Техніці створення малюнку навчають змалку, мабуть, тому складається враження, що петриківські розписи наповнені сонцем — є в них щось наївне і чисте, родом з дитинства. Найстаранніших та найдосвідченіших художниць називають «чепурушками», вони і діляться таємницями створення візерунків з наступними поколіннями.