Особистість

біосоціальна істота, якій притаманні членороздільна мова, свідомість, вищі психічні функції (абстрактно-логічне мислення, логічна пам’ять і т. д.) і яка здатна створювати знаряддя праці та використовувати їх в процесі суспільної праці.

Особистість – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо.Особистість – ступінь привласнення людиною соціальної сутності.Особистість – соціальний індивід.

початок духовного життя, яке протиставляє себе зовнішньому світу і своїм власним станам, розглядаючи їх як об'єкт.

Персона-описаний К. Г. Юнгом архетип, який представляє собою соціальну роль, яку людина відіграє, виконуючи вимоги, звернені до нього з боку суспільства, публічна особа особистості, сприймається оточуючими , вона приховує вразливі і хворобливі місця, слабкості, недоліки, інтимні подробиці , а іноді і суть особистості людина

біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду – людина. Представник людського роду – homo sapiens. Будь-яка людина – індивід, незалежно від рівня її фізичного і психічного здоров’я. Індивідами ми народжуємося.

Індивідуальність – неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність – особлива і несхожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей.

Під особою розуміють людського індивіда як суб'єкта відносин і свідомої діяльності. Ці два поняття — особа як цілісність людини (лат. persona) і особистість як її соціальний і психологічний образ (лат. personalitas) — термінологічно цілком різні.