Найважливіші події Національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького

Польський авангард був ущент розбитий; тяжко поранений Стефан Потоцький був узятий у полон, де й помер від ран; були захоплені й інші польські магнати. Козаки й татари дістали велику військову здобич.

Перемога козаків була остаточною, до рук повстанців потрапили тисячі польських солдатів, шляхтичів та магнатів, серед них і Микола Потоцький та польний гетьман М. Калиновський. Козаки, зібравши раду, вирішили віддати здобич татарам.Військо Б. Хмельницького переможно вступило в Білу Церкву.

Закінчилася перемогою козаків і нищівною поразкою 60-тисячного польського війська під командуванням Заславського, Остророга і Конецпольського (“перини”, “латини” і “дитини” за висловом Хмельницького). Ця перемога відкрила українському війську шлях у Галичину.

Дізнавшись про вибори нового польського короля Яна Казимира, Богдан Хмельницький дав згоду на перемир’я і повернув козацьку армію назад в Україну

Констатував відділення України від Речі ПосполитоїОзначав міжнародно-правове визнання української державиЗасвідчив внутрішньополітичний суверенітет української держави, зберігав її основні політичні інститутиЗмінював геополітичну ситуацію у Східній Європі, зміцнював позиції України у боротьби з Польщею, посилював вплив Москви у цьому регіоні

Обидві сторони втратили убитими по 15 тисяч вояків, зокрема у московській армії загинуло 9 тисяч. Виснажені супротивники до весни припинили бойові дії.

Викликав обурення Богдана Хмельницького та козацької старшини. Порушував Переяславську угоду. Москва ставала союзницею Речі Посполитою. Крім того московсько-польський союз був спрямований проти нового союзника України — Короля шведського Карла Густава.

Козаки практично здолали поляків, але союзники козаків – татари – вимагали, щоб Б. Хмельницький заключив мирний договір з полякам. У результаті між козаками і поляками був підписаний Зборівський мирний договір.

Визнання автономії козацької України під владою гетьмана на території колишніх Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств (Військо Запорозьке в межах Речі Посполитої). Встановлювався реєстр у 40 тис. козаків, інші мали повернутися до своїх панів. Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта отримала право повернутися до маєтків, а селяни мусили виконувати довоєнні повинності. Православна церква урівнювалася в правах з католицькою.

Козаків знову зрадили татари, що залишили поле битви і захопили в полон гетьмана Б. Хмельницького. Врятувати оточені українські війська вдалося талантом Івана Богуна, який вивів частину козаків з оточення.

Територія автономії козацької України під владою гетьмана обмежувалась лише Київським воєводством. Реєстр зменшувався до 20 тис. козаків, інші мали повернутися до своїх панів. Гетьман підпорядковувався польському королю і позбавлявся права зовнішніх зносин. Шляхта і чиновники отримала право повернутися до своїх маєтків.

Перемога призвела до відновлення території козацької держави, зміцнення її військового і політичного становища.

Кримський хан знову зрадив козаків і пішов на переговори з польським королем, уклавши в грудні 1653 р. Кам’янецьку угоду на вигідних для себе умовах. Татари виявилися не надійними

Було здобуто Перемишль, Брест, Краків, Люблін, Варшаву. Але антипольська коаліція викликала незадоволення Московії. Крім того, на допомогу полякам прийшли татари, а Данія розпочала війну проти Швеції. Війська Антона Ждановича повернулися в Україну ні з чим.

У ході визвольних війн не вдалося звільнити всю Україну від польського панування, проте була створена автономна національна українська держава, відновлено традицію державо творення українського народу;• українському народу вдалося зберегти свою етнічну самобутність, свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від геноциду;• у процесі боротьби з іноземними поневолювачами було сформульовано національну ідею українського народу — ідею не залежності, свободи і побудови власної держави;• сформувалася українська політична еліта;• тяжкими були демографічні наслідки Визвольної війни: втрати населення від епідемій, голоду, міграцій становили 2,5—3 млн. осіб (з 5 млн. етнічних українців Речі Посполитої);• одним з наслідків війни була політична диференціація і поляризація української старшини (пропольські, промосковські, протурецькі угруповання);• наслідком війни було спустошення і знелюднення Правобережжя і колонізація Слобожанщини;