Застосування урбаністичного підходу у регіональному плануванні: проблеми міської трансформації, перспективи сталого розвитку

Застосування урбаністичного підходу у регіональному плануванні: проблеми міської трансформації, перспективи сталого розвитку

Урбанізація

r

Урбанізація — зростання значення міст у розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі.

Риси

Швидкі темпи

r

За другу половину XX століття частка міського населення зросла на 16 % (при цьому щорічно чисельність міського населення збільшується на 50 млн. осіб)

Концентрація

r

На початку XX століття великих міст (понад 100 тис. осіб) було 360, на сьогоднішній час – більше 2500. Число міст з населенням понад 5 млн. мешканців перевищило 80; 34 міста світу мають чисельність населення більше 10 млн. осіб (2021).

"Розповзання"

r

Формування агломерацій. Наприклад, Мехіко, Сан- Пауло, Токіо, Нью-Йорк з чисельністю населення 16-20 млн. ос.Формування мегалополісів: Босваш (45 млн. осіб), Токайдо (60 млн. осіб).

Причини і перспективи

Нестримна урбанізація XX ст.

r

результат соціально-економічного розвитку, науково-технічного прогресу, індустріалізації та «зеленої революції», що дозволила меншості людства забезпечувати продуктами сільського господарства все населення планети.

Перешкоди для зростання міст

r

недолік природних ресурсів і обмежена ємкість довкілля, обмежені можливості міської інфраструктури, соціальні проблеми і адміністративні кордони.

Причини можливої трансформації

r

зміна демографічних тенденцій, формування постіндустріального інформаційного суспільства, науково-технічного прогресу, розвиток аграрного сектора і природного комплексу

Урбанізовані системи

r

Це штучно створене і підтримуване людиною середовище. Сюди відносяться міста, селища і урбанізовані людьми ділянки землі.

Властивості і принципи

Складність, органічність

r

Урбанізована система характеризується великим різноманіттям компонентів, що її формують. їхнє функціонування за межами системи неможливе, воно взаємопов’язано з функціонуванням усієї системи; взаємодія підсистем і компонентів суттєво змінює їхні властивості й властивості системи загалом

Динамізм

r

Урбанізована система завжди перебуває в стані розвитку. Її масштаби, темпи і характер на окремих етапах різні.

Стохастичністъ

r

Імовірнісний характер зростання і змінюваності структури населення, науково-технічного прогресу, масштабів і темпів економічного розвитку, а також міжрайонних зв’язків установлюють значну зону впливу факторів невизначеності в розвитку УС, що посилюють складність її конструювання.

Інерційність

r

За умов великої динамічності й стохастичності розвитку УС характеризується разом із тим сильною інерційністю своєї основної структури, окремі ланки нарощуються на каркасі системи, яка змінюється набагато повільніше, ніж елементи, що її формують.

Поліієрархічність

r

Одна із цілей конструювання УС – зберегти, відновити чи створити рівновагу в ній та в її підсистемах, сконструювати і реалізувати раціональні зв’язки підпорядкування.

Нерівномірність розвитку

r

Різні темпи і швидкості розвитку підсистем і компонентів УС у часі й просторі (на території), з одного боку, ускладнюють конструювання системи, а з іншого – сприяють пошуку ліній розвитку системи шляхом аналізу факторів, які легше прогнозуються, а

Географічна конкретність

r

Шляхи розвитку системи, пов’язані з географічними особливостями даного міста чи району, відображають його унікальність. Важливо проводити аналіз закономірностей розвитку значної кількості однотипних районів (міст)

Підсистеми

Містосередовищна

r

Територія з її ландшафтом, природними ресурсами і забудовою, що формують міське середовище.

Населення

r

яке може бути розділено на працездатне (трудові ресурси) і непрацездатне.

Містоутворювальна

r

Підприємства промисловості, транспорту, будівництва та інші незалежно від розмірів і форми власності, що визначають спеціалізацію міста та його місце в територіальному поділі праці.

Містообслуговуюча

r

залежить життєзабезпечення міста (житло, транспорт, водопостачання, торгівля).

Соціальна

r

забезпечує здоров’я, допомогу соціально незахищеним верствам, духовні та інші нематеріальні потреби людей

Концепція сталого міського розвитку

r

Сталий розвиток — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Як сформулювала визначення сталого розвитку у своїй доповіді Комісія Брундтланд, це «розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби»

Ольборзькі зобов’язання

загальне управління

r

активізація громади до участі в прийнятті рішень

управління на місцевому рівні

r

визначає пріоритет громади у вирішенні питань розвитку

суспільний добробут

r

захист і забезпечення однакового доступу громадян до природних благ

відповідальне споживання

r

пропагування раціонального природокористування

планування та проектування

r

підтримка стратегічної ролі планування та проектування міського розвитку

збільшення мобільності

r

ідея вибору засобів пересування

охорона здоров’я

динамічна та стала економіка

r

зобов’язання розвитку місцевої економіки без завдання шкоди довкіллю

від локального до глобального

r

зобов’язання громади щодо глобальної відповідальності за сталий розвиток світової спільноти

Принципи сталого розвитку

Екологізації економіки

r

Перегляд економічної та секторальної політики з метою “інтерналізації екстерналій” – трансформування зовнішніх екологічних і соціальних факторів, пов’язаних з виснаженням природних ресурсів і забрудненням довкілля, у внутрішні витрати виробництва та їх інтеграцію в процес ринкового ціноутворення. Законодавче забезпечення інноваційної екологоекономічної політики включає "торгівлю квотами на викиди", "екотрудову податкову реформу", розвиток "органічного сектора".

Еко-ресурсної ємності

r

Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, хоча і відносні, але абсолютно реальні. Вони пов`язані в першу чергу із обмеженою здсамовідновлення, а також із сучасним рівнем техніки і соціальної здатності біосфери до самовідновлення, а також із сучасним рівнем техніки і соціальної організації.

Ентропійного ресурсопотоку

r

Ніяка економіка не може в принципі існувати без ентропійного потоку (економіка без кругообігу обмінних вартостей – це економіка натурального господарства)

Сталого споживання і виробництва

r

Необхідно погодити стиль життя суспільства, особливо тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії і матеріальних ресурсів – забезпечити виконання принципу самообмеження споживання і виробництва.

Коеволюції

r

Коеволюційний розвиток людей та природи полягає у симетричній коеволюції людських систем (цінності, знання, культура, технології і артефакти) та природних систем з їх постійною взаємодією, а також взаємним впливом і адаптацією до змін у цих двох світах.

Місто

r

Місто — великий населений пункт, населення якого зайняте звичайно поза сферою сільського господарства; зазвичай адміністративний, промисловий, торговий або культурний центр певного регіону. Вид людського поселення, зазвичай значного за чисельністю та густотою населення, більша частина мешканців якого працює в промисловості та сфері послуг. У багатьох країнах статус міста визначається і закріплюється законодавчо, враховуючи показники чисельності та зайнятості містян.

Зовнішні ознаки

Просторові

Окреме місто

Агломерація

Регіон

Край і країна

Функціональні

Політичні

Демографічні

Етноси та мова

Релігія

Соціальні класи

Вік

Стать