Уява

Уява постійно балансує на межі свідомого і несвідомого, одного асоціативного контексту та іншого, деструктивності та конструктивності. Тому вона завжди створює широкий простір для самовизначення людини як митця. Звісно, самої лише уяви як окремого психічного процесу замало для того, щоб відбулася повноцінна творча діяльність людини; тут уява вступає в плідний союз із іншими творчими психічними процесами -інтуїцією і мисленням. Інтуїтивні осяяння творять передумови бісоціативних зв'язків в уяві, а останні дають напрям точним операціям творчого мислення, опосередкованим знаками (словами, мовою).

Ступінь принципової новизни уявного може бути різний. Від цього залежить поділ уяви на види.

Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завданняПроцес збереження інформації в головному мозку має динамічний характер, тобто відбувається поступова зміна змісту матеріалу і взаємопереміщення його елементів. Цей процес відображає активну уяву. Звідси - інтуїція, прозріння. Активна уява спрямована переважно назовні, визначається і контролюється волею і може бути відтворюючою (репродуктивною) або творчою.

Пасивна уява протікає без постановки мети, виявляється в хворобливих фантазіях, маренні, інколи - в ілюзії життя, де людина говорить, діє уявноПасивна уява може викликатися людиною довільно. Це-марення, тобто образи, які не спрямовані на втілення їх в життя. Якщо марення переважають в уяві людини, то це свідчить про її пасивність, бездіяльність, а можливо, і дефективність розвитку особистості.Для виникнення пасивної уяви велике значення має емоційний стан людини. Пасивна мимовільна уява виникає в стані афекту, під час сну.

Технічна уява  створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур із застосуванням їх у різних комбінаціях подумки.

У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно детальні та яскраві. Різні види художньої уяви мають свої специфічні особливості, які проявляються при створенні образів художньої уяви, коли переважає той чи інший аналізатор: слуховий - у композитора, зоровий - у художника тощо.

Наукова уява  втілюється в плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, узагальнювати емпіричний матеріал тощо. Наукова уява допомагає знайти нові, ще невідомі ланки в системі фактів. Уява відтворює образ предметів та явищ, що сприймалися раніше, чи створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм роботи уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають в нових неочікуваних зв'язках і сполученнях.

Відтворююча (репродуктивна) уява базується на створенні образів предметів, явищ, які наявні в дійсності, або відтворенні наочної картини чи картини подумки на основі опису (з визначеним ступенем точності) Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або кресленням створює образ цієї машини, - репродуктивна. Читаючи навчальну й художню літературу, людина відтворює за допомогою уяви те, що в ній відображено.

Творча уява базується на самостійному створенні образів об'єктів, які не існують в наш час, або відтворенні оригінальної модифікації вже наявного об'єкта, явища; це нестандартний образ раніше описаного, прочитаного, сприйнятого Творча уява активізується там, де людина відкриває щось нове, знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні та духовні цінності.

Довільна уява скеровується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації Митець, який створює новий музичний твір, зображує образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву. Вчитель на уроці, пропонуючи учням уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, також викликає в школярів довільну уяву.

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події Так, під впливом розповіді викладача створюються нові образи, відбувається їх роз'єднання або поєднання. При читанні художнього твору в уяві без спеціального наміру виникають образи героїв твору, час та місцевість, в якій відбуваються події. Мимовільна уява зумовлюється потребами і почуттями. Голодна людина уявляє смачні страви, в спеку уява приносить людині прохолоду.

Ілюзія - серйозно спотворене сприйняття реальності (поведінки людей, життєвих подій, тих чи інших предметів і об'єктів). Ті чи інші ілюзії нерідко зустрічаються у цілком психічно здорових людей. Ілюзія - це коли в реальності відбувається одне, а людина бачить інше.

Фізичні ілюзії — пов'язані з діючими у світі об'єктивними законами фізики (наприклад, оптична ілюзія: ложка, частково занурена у склянку з водою, сприймається як надламана).

Оптичні ілюзії — облуда зору; помилки в зоровому сприйнятті, викликані неточністю або неадекватністю процесів неусвідомлюваної корекції зорового образу.

Фізіологічні ілюзії — пов'язані з особливостями периферичних чи центральних ланок аналізаторів (органів почуттів) людини (наприклад, якщо кілька разів підняти одночасно обома руками пару різних за масою предметів, а потім іншу пару предметів однакової маси, то предмет, який опинився в руці, в якій до того був легший, здасться більш важким, ніж предмет, що знаходиться в іншій руці) (див. Установка (психологія)).

Афективні ілюзії — виникають під впливом виражених коливань настрою або у зв'язку з гостро виникаючим афектом страху , тривоги .

Вербальні ілюзії — виникають в результаті викривленого сприйняття реальних розмов оточуючих людей.

Органічні ілюзії (метаморфопсії) — викривлене зорове сприйняття форми, величини, кольору, просторового розташування, стану спокою або руху реально існуючого предмета; розрізняють аутометаморфопсіі (відчуття зміни величини, форми частин власного тіла) і екзометаморфопсіі (порушення сприйняття навколишніх предметів); даний вид розладів сприйняття може спостерігатися не тільки у психічно хворих, а й у психічно здорових людей з патологією органа зору.

Ілюзії усвідомлення (втіленого усвідомлення) — відчуття, що поряд нібито хтось перебуває; цей вид ілюзій був виділений Карлом Ясперсом ; на думку автора, даний вид ілюзій є ознакою формування галюцинацій і марення .

Парейдолічні ілюзії (функціональні ілюзії) — особливий вид ілюзій, за яких зі складних візерунків (на килимі, замерзлому на морозі склі) виникають і поступово розвиваються складні фантастичні картини.

Мрія, іноді марення — процес фантазування, при якому людина прогнозує деякі майбутні події, настання яких вона натхненно бажає. Слово «мрія» винайшов в «пошевченківську епоху» український письменник Михайло Старицький, утворивши його з дієслова мріти («неясно виднітися», «бовваніти»).

Банальна. Чи могло б спати комусь на думку відмовляти радянського хлопчика бути пілотом, моряком, військовим, водієм вантажівки і т.ін.? Аж ніяк! Це все навпаки всіляко заохочувалось. Бо це банально. Або мрія «залізної» сестрички («цілеспрямованої натури») — вивчити французьку мову. Тоді можна буде з книжкової продавчині перекваліфікуватися, наприклад, в перекладачки. Їздити до Франції. Привозити звідти різний мотлох, частину якого здавати до комісійних крамниць… Хіба така вже погана мрія?!

Зухвалі мрії — це такі, що не розхитують основи суспільства, соціуму, родини, але відповідають якомусь екстремальному стану. Наприклад, в 1960-1970-ті роки в СРСР спостерігався такий собі «дитячо-космічний психоз»

Божевільні. А що ж із божевільними мріями учениці молодших класів?! «Хочу, щоб у класі були гойдалки», — до речі, якщо подумати, це не так вже й погано! Діти легше засвоюють щось нове в процесі гри. Гойдалки — різновид забавок. Отже, мабуть, Настя хотіла написати, що хоче розкріпачити шкільну атмосферу — тоді в школі стане цікавіше, легше буде вчитися… Ой, як добре! Одна біда: це докорінно ламає шкільну систему… В 1970-ті роки в СРСР необхідність такого зламу ще не назріла остаточно. Це тепер здійнялася дискусія про зашкарублість системи шкільної освіти.