Дієслово

Дієслово в українській мові має особисті та неособові форми.Особливі зміни були за часами, особами й числами, наприклад: пишеш, пишеш, пише. Вони забезпечують присудку і вказують на те, хто діє.Неособові форми не змінюються за особами.Інфінітив позначає саму дію без вказівки на час чи особу: писати, говорити, співати.Дієприкметник має ознаки дієслова й прикметника, позначаючи стан або властивість предмета: написаний твір, засніжені гори, блискуча поверхня.Дієприслівник вказує на додаткову дію і відповідає на питання, що виготовляє? або що зробивши?, наприклад: сидячи, думаючи, прочитавши, відчувши.

Види дієслів в українській мові відображають характер перебігу дії, тобто вказують на її завершеність або незавершеність. В українській мові розрізняють доконаний і недоконаний вид.Доконаний вид позначає завершену, обмежену в часі або одноразову дію, яка вже відбулася або обов'язково відбудеться. Такі дієслова відповідають на питання: що зробити? і не мають форми теперішнього часу. Наприклад: написати, сказати, побачити, збудувати.Недоконаний вид вказує на тривалість, повторювану або незавершену дію, яка може закінчитися в будь-який час. Відповідають на питання: що робити? і мають форми всіх трьох часів. Наприклад: писати, казати, бачити, будувати.

Морфологічні ознаки дієслова охоплюють його змінні та незмінні характеристики, що починають граматичну роль у реченні. Дієслово змінюється за : часамиособамичисламиродами (в цілому минулого часу та дієприкметника)також може належати до одного з двох видів, які почали тривалість або завершеність дії.Час дієслова виділяється на минулий, теперішній і майбутній, що дає можливість точно вказати, коли відбувається дія. У теперішньому часі дієслово змінюється за особами та числами, тоді як у минулому часі вони узгоджуються за родом. Наприклад, у минулому часі ми маємо форми: писав, писала, писало, а в теперішньому – пишеш, пишеш, пише.Кожне дієслово також належить до певної дієвідміни, що означає інше закінчення. В українській мові є дві дієвідміни, які відрізняються закінченнями у формах теперішнього і майбутнього часу. Наприклад, до першої дієвідміни належать: читати – читаю, читаєш, а до другої – сидіти – сиджу, сидиш.

Способи дієслів в українській мові виражають ставлення дії до дійсності, тобто показують, як саме вона сприймається – як реальна, бажана, умовна чи наказова. Є три основні способи: дійсний, умовний і наказовий.Дійсний спосіб позначає реальну дію, яка відбувається в певний момент часу або відбулася чи відбудеться. Він має всі три часові форми: минулий, теперішній і майбутній. Наприклад: пишу, писав, буду писати. Дія, виражена дієсловом у дійсному способі, розглядається як така, що реально відбувається або відбувалася в житті.Умовний спосіб означає можливу або бажану дію, яка могла б відбутися за певних умов. Він утворюється за допомогою частки би (б), яка додається до форми минулого часу. Дієслова в цьому способі змінюються за родами в однині й за числами, але не за особами. Наприклад: писав би, писала б, писали б. Така форма часто використовується в підрядних реченнях умовного або допустового значення: Якби він написав листа, я була б щаслива.Наказовий спосіб виражає наказ, прохання, пораду або спонукання до дії. Він змінюється за особами та числами, але не має часових форм. Для утворення наказового способу використовують спеціальні закінчення або частки -мо, -імо для першої особи множини, -и, -іть, -ітьмо для другої особи. Наприклад: пиши, пишіть, напишімо. Цей спосіб часто використовується в офіційних оголошеннях, зверненнях або побажаннях: Будь ласка, зачекайте!

Дієслова в українській мові мають три часи: минулий, теперішній і майбутній.Минулий час означає дію, яка вже відбулася. Дієслова змінюються за родами в однині (писав, писала, писало) та за числами в множині (писали).Теперішній час виражає дію, що відбувається зараз або постійно повторюється. Дієслова змінюються за особами та числами (пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть).Майбутній час позначає дію, яка відбудеться пізніше. Він має три форми: просту (писатиму), складну (буду писати) та складену (напишу).

Дієвідміни в українській мові визначають граматичні форми дієслів за особами, числами та часами. Існує дві дієвідміни, які розрізняються за закінченнями дієслів у теперішньому та майбутньому часах.Перша дієвідміна включає дієслова, що в теперішньому та майбутньому часах мають закінчення -у, -еш, -е, -емо, -ете, -уть (для 1 та 2 особи множини – -мо і -те). До першої дієвідміни належать дієслова на -ати, -яти, -ити, наприклад: читати, писати, будити. У теперішньому часі це дієслова будуть мати такі форми: пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть.Друга дієвідміна містить дієслова, що мають закінчення -ю, -иш, -ить, -имо, -ите, -ять (для 1 та 2 особи множини – -мо і -те). Це дієслова на -ити, -ати, які у теперішньому та майбутньому часах змінюються за особами, наприклад: сидіти, любити, будувати. Форми дієслів у теперішньому часі цієї дієвідміни будуть такими: сиджу, сидиш, сидить, сидимо, сидите, сидять.