Олексій Огульчанський. Пригодницька повість  "Як сплять дельфіни "

Олексій Огульчанський. Пригодницька повість "Як сплять дельфіни "

Засоби творення комічного

Надання тваринам незвичних кличок

півень Наполеон, кіт Акбар, ластівки Хвенька і Чепуруха.

Несподівані порівняння

«вуха після тієї ночі набубнявіли, як пампушки»

«Юрко сяяв, як нова копійка»

«до вечора ходили, як джмелі, і не розмовляли»

Фразеологізми, прислів’я, приказки

«хтось хропів, аж у вухах лящало»; «не поспішай поперед батька в пекло», «аби наздогнав якогось, я б показав йому, де раки зимують», «уминали куліш, аж за вухами лящало», «виходить, он кому почубеньків дали!», «не спіши , як кажуть, з козами на торг».

Дотепні жарти, промовки

«Я йому про цибулю, а він про часник»; один рибалка «тижнів зо два дратує бичкуру» на острові

Розмовний стиль, але без вульгаризмів

бабуся Юрка живе «ондечки, під береговою кручею»; дельфіни «завзято лупасили м’яча... головами»; «м’яч аж у море гепнувся»

Створення комічних ситуацій

Чухмарка для дельфіна «Вони люблять, коли їх лоскочуть».

«По цих словах Юрко простромив крізь щілину в паркані свій пристрій і, тримаючи його один кінець обома руками, обережно доторкнувся їжачком-щіткою до котячого боку. Той як пирскне, як стрибне, немов його хто водою облив. …нову чумарку випробували на підсвинку, якому, певне, сподобався Юрків пристрій. Порося ніжно хрюкало і навіть очі заплющувало від задоволення»

«Я похапцем зібрав своє причандалля, і ми тихесенько шаснули у сінці. У напівтемряві зачепився за порожнє відро, а воно, кляте, покотилося, загриміло, задеренчало на всю хату. Ми аж поприсідали од несподіванки…. Щоб скоротити дорогу, вирішили прошмогнути через сусідський двір. Тільки почали перелазити паркан, коли чую: д-д-р-р-р. Юрко, мабуть, розпанахав штанину, зачепившись за цвях. Водночас з альтанки почувся голос:

- Сидоре, бандюги! – перелякано кликала тітка Секлета.

Добре. Що сусіда забув на ніч примкнути хвіртку, і ми встигли вислизнути з двору».

«Той ранок запам’ятався, мабуть, всім селищним котам. Повертаючись з Гнилої, ми щедро їх пригощали добірним бичками-пісочниками».

Історія з дідом Архипом на острові

«Якби з моря виліз справжній бегемот, ми б так не здивувалися».

«Ми поприпадали до піску і нарешті дали можливість мучителям-комарам безкарно смоктати нашу кров».

Художні засоби

Епітети

«От і чайки вже влаштувалися на ночівлю. Здаля чаїне юрмище на мілині було схоже на дивовижний рухливий та ще й галасливий килимок, який вечірня зоря пофарбувала у ніжно-рожевий колір»

(«короткодзьобий пістолет»

Епітети-прикладки:

малюк-нетяма, білан-красень, Сім-скрипань, смикалки-бичколови, куличок-бігунець, кіт-приблуда, бичкар-бородань, дельфіни-плигуни, скрипуха-очеретянка, єнот-пухнатик...

Метафора

«Ми йшли вздовж зеленої стіни» (очерету)

Персоніфікація

«за вікнами школи шаленіла хурделиця»; «щоб човен не злизала хвиля»; «південна частина острова їжачилася зеленими очеретами».

Порівняння

«човен гопки стає, мов наровистий жеребець»; «невеличка і гостра, як ріг бізона, мілина»; «Юрко сяяв, як нова копійка»; «в Юрковій голові тих думок, як насіння в огіркові»; «голос у нього... точнісінько як у сивої чайки-реготухи»; човен «був дивовижно схожий на жука-гнойовика, який оце ненароком потрапив у воду і тепер, рятуючись, що є сили грібся ногами-веслами до берега», «висів місяць, жовтий, як спіла диня», «вогняні танцюристи ледь-ледь ворушаться, ніби неповороткі медузи на морському дні, і мов привиди, зникають за шафою», «Кинувся на сопуна, як мартин на рибу…», «вуха після тієї ночі набубнявіли, як пампушки», «вуха в нього справді були червоні, як спіла вишня-татарка», «лисиця підскочила, наче її шершень жигонув, і закружляла по майданчику», «до вечора ходили, як джмелі, і не розмовляли».