Розвиток мовлення та формування правильної вимови у дітей

У п'ятирічному віці дитина здебільшого говорить граматично правильно, демонструючи досить великий словниковий запас. У шість років діти здатні писати прості історії, розуміють, як звуки утворюють слова.

У п'ятирічному віці дитина зазвичай формує речення граматично правильно, однак іноді припускається граматичних помилок.
П'ятирічна дитина:
має досить великий словниковий запас;
може висловлювати свою точку зору в дискусіях.

До шестирічного віку дитина розуміє близько 13 000 слів.
Шестирічна дитина правильно використовує займенники, розуміє різницю між ними.

До семирічного віку дитина розуміє від 20 000 до 26 000 слів і може розпізнавати помилки в мовленні інших людей.

У восьмирічному віці діти роблять дуже мало граматичних помилок. Вони можуть вести повноцінні бесіди з дорослими, дотримуватися складних інструкцій без повторень. Їм під силу читати тексти, відповідні їх віку, а також писати прості твори.

Дитина не може розвинути навички формування мовлення, слухання, розуміння й запам'ятовування з різних причин

дитина недостатньо чує живе мовлення в повсякденні. Чим більше дитина занурена в мовне середовище, тим швидше вона розвиває мовленнєві навички;

деякі діти відчувають труднощі тільки стосовно розвитку мовлення, у той час як інші сфери психіки в них розвиваються нормально;

причини розладу експресивного мовлення до кінця не з'ясовані. Але іноді такий розлад пов'язаний із затримкою розвитку;

розлад рецептивного мовлення може бути викликаний генетичними відхиленнями;

змішані мовленнєві розлади можуть спричинятися черепно-мозковими травмами;

мовленнєві розлади можуть виникати в дітей із затримкою розвитку, розладами аутистичного спектру та проблемами зі слухом;

такий мовленнєвий розлад, як афазія (порушення вже сформованого мовлення), може виникати внаслідок ураження центральної нервової системи.

Якщо дитина має труднощі з розвитком мовлення навіть у трирічному та старшому віці, зверніться до лікаря, щоб визначити й вчасно вирішити можливі проблеми зі здоров'ям.

У 3–4-річному віці дитина зазвичай веде з батьками довгі й цікаві, хоча іноді досить безглузді розмови. У цьому віці в дітей зростає словниковий запас, вони починають розуміти основи граматичної будови мови. Вони багато розмовляють і насолоджуються довгими бесідами.

Трирічна дитина розмовляє досить зрозуміло і зв'язно:

складає речення з чотирьох і більше слів;
знає й розуміє дитячі вірші;
правильно вживає займенники.

Мовлення чотирирічної дитини цілком зрозуміле, іноді в ньому трапляються дрібні неточності. У цьому віці дитина:

використовує довгі й складні речення;
може розповідати довгі історії, дотримуючись правильної послідовності подій;
ставить багато запитань. Мовлення дитини чітке й зрозуміле, без грубих помилок.

На цьому етапі дитина вчиться спілкуватися з людьми навколо. Більшість дітей починає спілкуватися з батьками у приблизно однорічному віці. На цей час діти вже розуміють більшу частину того, що їм говорять батьки, і можуть висловлювати свої потреби, вказуючи на конкретні об'єкти.

Варто також зауважити, що не всі діти розвивають мовленнєві навички в однаковій послідовності.

Згідно зі статистикою, симптоми різних мовленнєвих розладів спостерігаються у 5 % усіх дітей. Мовленнєві розлади в дітей відрізняються від дефектів мовлення, які полягають у нездатності дитини артикулювати певні звуки мови. При мовленнєвих розладах діти нормально відтворюють звуки, їх мовлення зрозуміле. Однак вони стикаються з труднощами, пов'язаними з розумінням мовлення інших осіб (рецептивне мовлення) або висловленням власних думок (експресивне мовлення).

Щоб розвинути мовленнєві навички, дитина повинна володіти навичками слухання, розуміння й запам'ятовування. Також вона має вміти структурувати своє мовлення. Якщо ці навички не розвинені, це може бути пов'язано з розладами мовлення.

Діти, котрі страждають від розладів рецептивного мовлення (також відомого в медицині як сенсорна алалія), можуть зазнавати труднощів стосовно:

розуміння мовлення тих, хто навколо;
дотримання інструкцій;
організації власних думок.

Діти з розладами експресивного мовлення, або моторною алалією, мають труднощі при вираженні своїх думок і потреб:

їхні речення можуть бути короткими й простими, а мовлення – неструктурованим;
їхній словниковий запас може бути значно меншим, ніж у однолітків;
їм буває важко дібрати правильне слово, вони заповнюють паузи різними звуками або словами-паразитами ( «еммм», «нууу» тощо);
вони можуть неправильно вживати граматичні форми слів;
вони часом повторюють одні й ті ж фрази в одній розповіді.

Одним із найбільш серйозних мовленнєвих розладів є специфічний розлад мовлення:

у дітей спостерігається затримка розвитку мовлення (наприклад, вони можуть не вміти говорити до трьох років);
у трирічному віці вони говорять недостатньо чітко;
дітям важко правильно використовувати у мовленні дієслова. Це характерна риса специфічного розладу мовлення;
діти можуть пропускати допоміжні дієслова в реченнях;
діти плутають часи дієслів.