ПЕРЕД-ІСТОРІЯ ФІЗИКИ

Центрами наукової думки були античні міста Мілет, Ефес, Тиру,
Феодосія, Херсонес, Ольвія, Пантікапей, малоазійське узбережжя
Середземного моря і острова, що прилягають до нього. Міста Мілес, Ефес,
як і острови Хіос, Самос

Виробниче, торгове і культурне життя формувало
античне мислення, у якому досить чітко виступає ідея розвитку

Філософія перекликається з міфологією і
наслідує її світоглядну проблематику. Проблеми першооснови, проблеми пояснення природних
явищ, руху, а деякі з них і до проблеми пізнання.

Школи: мілетська,
гераклітська, елейська, піфагорська

Термін «фізика» виник у греків. Проте у античну епоху він мав зміст
загального вчення про природу. Первинне значення слова «місіс» – те, що
первинне, стійке, що лежить в основі речей, в протилежність вторинному.
«Фісіс» відповідає китайському поняттю «дао», як стійкому закону

Перша філософська школа. У ній вперше
свідомо було поставлено проблему про першооснову всього сущого

Першим представником мілетської школи був Фалес із Мілета (640–562 р.р. до н.е.). Основою всього він вважав воду

Його стиль
мислення визначався різносторонніми знаннями з астрономії, геометрії,
арифметики.
Від Фалеса беруть початок знання з електрики і
магнетизму

За Фалесом Земля має форму плоского диска

В галузі астрономії вчений описав декілька
сузір’їв і передбачив сонячне затемнення 585 р. до н.е.

До матеріалізму мав тягу Анаксімандр (611–546 р.р. до н.е.)

Він стверджував, що
першопочаток є необмежене, невизначене у просторі та часі «апейрон»
(першоречовина), і не визначав його ні як повітря, ні як воду

За його уявою
Земля має форму циліндра

У Анаксімандра вперше зустрічаємось з
усвідомленням протилежностей відносно розвитку

Відомим мілетським вченим є Анаксімен (585–524 р.р. до н.е.)

До першооснови світу він відносив певний вид матерії. Такою матерією він
вважав необмежене, безмежної непевної форми повітря

За ним розрідження повітря є причиною полум’я, згущення викликає вітри, хмари, воду, землю, каміння. Згущення і розрідження розуміються як основні, взаємно протилежні процеси, які беруть участь в утворенні різних станів матерії

Земля у Анаксімена має плоску форму стола

Почала виникати
діалектика з допомогою понятійних засобів та динаміки їх розвитку і змін

З іменем Геракліта із Ефеса (540–480 р.р. до н.е.) пов’язано
створення гераклітської наукової школи Древньої Греції

Центральним мотивом вчення Геракліта був принцип – все тече. Одна матерія за його поглядами, живе смертю другої

До природних явищ Геракліт відносив вітер, блискавку, грім, веселку й ін. Основою всього він вважав вогонь

В його розумінні вогонь подібний праматерії – архе, і є основним елементом – стойхейрон. З іншої сторони вогонь є найбільш адекватним
символом динаміки розвитку

За Гераклітом Сонце має форму чаші, у
якій накопичуються промені вологих випаровувань.
Затемнення буває тоді, коли чаша повертається до нас своєю випуклою стороною, повертаючи увігнуту сторону вверх

Теорію: Меркурій і Венера рухаються
навколо Сонця, а Сонце у свою чергу рухається разом з іншими планетами
навколо Землі

У Геракліта є розуміння сучасного
змісту принципу детермінізму. Світ, праматерія і логос існують об’єктивно, незалежно від людської свідомості

Пізнання розглядав як намагання зрозуміти сутність – логос. Він відрізняв «багатознання» та істинну мудрість. «Багатознання», на відміну від істинної мудрості не сприяє дійсному пізнанню принципів світу.
Людська душа – психе – підкорена логосу

Гераклітова наукова школа є інтуїтивним поясненням сутності ознак діалектики

XXV до злому VІІ–VІ століть до
нашої ери, власне до початку грецького наукового мислення. Піроцентрична система Всесвіту Філолея і переважав
інтуїтивний метод дослідження, ірраціональне пізнання

з половини V до ІІІ ст. до н.е. Характеризується впливом і діяльністю Сократа, Платона, Арістотеля.
Утвердилась філософія Фалеса та Піфагора, набула ваги наукова ідеологія
Піфагора

IІІ–I ст. до н.е. Виникає цілий ряд
наукових напрямків та наукових шкіл. На зміну піфагорійської філософії
поступово приходить перипатетична філософія Арістотеля та елінійська
натурфілософія

II–I ст. до н.е. – V–VI ст. н.е. Прискорений занепад і згортання розвитку науки. Нова християнська філософія