Інтернет-залежність

Класифікація і різновиди інтернет-зележностіінформаційна перезагрузка – постійний перехід між сторінками, часто без жодної мети;пристрасть до віртуальних знайомств – хворобливе захоплення листуванням та сайтами знайомств, значне переважання останніх над живим спілкуванням;ігрова залежність;нав’язливе бажання заробити в мережі – участь у онлайнових фінансових операціях. Це можуть бути гра на гроші, інтернет-магазини, аукціони, Форекс тощо;кібергсексуальна захопленість— постійне користування порносайтами;постійне коментування записів у соцмережах.

 Проблему інтернет-залежності досліджували: В. Бурова, А. Голдберг, К. Янг, проте вони зосереджували свою увагу більше на характеристиках віртуального середовища або ж на психологічних особливостях самих аддиктів.

Інтернет-залежність називають аддикцією, тобто відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання. Настає психічна та фізична залежність.Механізм її формування дуже схожий з нікотиновою, алкогольною і наркотичною, хоча в інтернет-залежності немає прямої діючої речовини. Це не хімічна, а виключно психічна залежність, що впливає, втім, на ті ж рецептори в центрах задоволення.

Інтернет-залежність формує цілу низку психологічних проблем: конфліктна поведінка (прояв дратівливості та агресивності), хронічні депресії, надання переваги віртуальному простору над реальним життям, труднощі адаптації в соціумі, втрата здатності контролювати час перебування за комп’ютером, поява почуття дискомфорту за відсутності можливості користування Інтернетом. Використовуючи Інтернет, підліток замість прагнення «думати» та «навчати» віддає перевагу «шукати».Багато дітей часто відвідують заборонені батьками сайти. При цьому в них з’являється ілюзія вседозволеності та безкарності, а це може виявитися пасткою й мати серйозні наслідки в реальному житті. Не вміючи чітко відрізняти добре від поганого, підлітки можуть стати жертвами мережевих шахраїв, збоченців тощо. Численна реклама та поширення порнографічних сайтів, а також сайтів із суїцидальною спрямованістю, які пропагують насилля, негативно позначаються на психіці дитини, призводячи часом до жахливих наслідків. Психологи зазвичай виділяють шість типів Інтернет-залежності, з яких для дітей та підлітків характерні три:• нав’язливий веб-серфінг – безладні переходи із сайту на сайт;• пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств у чатах, форумах, соціальних мережах замість живого спілкування;• ігрова залежність – різноманітність онлайн-гри та гри в мережі.

Віртуа́льність (від лат. virtus — тут: потенційний, можливий) — вигаданий, уявний об'єкт, суб'єкт, категорія, ставлення, дія тощо, не присутні в цей час у реальному світі, а створені лише грою уяви людської думки, або зімітовані за допомогою інших об'єктів

Дослідження, проведене в Гарвардському університеті, виявило три найпоширеніших реальних загроз віртуального світу:- сексуальні домагання;- кіберагресія;- доступ до шкідливого й нелегального контенту (популяризація порнографії, віртуальних наркотиків, суїциду тощо)

Віртуальне зло не має катарсису, воно не викликає емоцій. Натомість призвичаює свідомість до картин насилля. Синдром комп’ютерної параної заражає людей, мов мікроби. Щоб боротися з ним, потрібно виробити в собі імунітет, котрий захистить від перетворення на маріонетку в глобалізаційному процесі.

Інтернет є простором для маніпуляцій. Зазвичай у мережі застосовують усі ті види маніпуляцій, що й у друкованих та аудіовізуальних ЗМІ, а також нові, що ґрунтуються на особливостях інтернету. Мережеві маніпуляції використовують дві групи факторів, що визначають схильність людини підпадати під вплив: внутрішні (зміст повідомлення) та зовнішні (форма повідомлення).[2]До внутрішніх В. Савончак відносить викривлення інформації, маніпулювання змістом, фільтрування інформації, підбір фактів, ціннісний акцент повідомлення та маніпулювання блоками інформації[3], до зовнішніх – міфотворення, ідеологічні символи (“ворог”, “терорист”), методи, що активують психологічне сприйняття і слугують певним каталізатором чи присипляють увагу аудиторії.

Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму .