Історія розгортається навколо двох молодих закоханих, Ромео і Джульєтти, які походять з ворогуючих сімей. Їхнє кохання стає символом вірності та відданості, але також приводить до трагічних наслідків через непорозуміння і зраду.
Один із слуг, єдиний з слуг Монтеккі, не рахуючи Бальтазара, чиє ім’я згадується в п’єсі
Леді Монтеккі
Мати Ромео, тітка Бенволіо.
Принц Ескал
Перший Веронський принц, батько Паріса і дядько Меркуціо. Також покараний небесами втратою двох близьких. Також говорить підсумкову фразу. Особливо себе не проявляє. Приходить всього три рази, після основних подій.
Граф Монтеккі
Батько Ромео.
Леді Капулетті
Мати Джульєтти. Як не дивно, їй не більше 26 років.
Тибальт
Один з головних негативних персонажів п’єси, родич леді Капулетті, був убитий Ромео, які мстилися за смерть Меркуціо. Одну годину був родичем Ромео, так як Ромео одружився на Джульєтті.
Джульєтта
Вірна Ромео
"Раніш, ніж встигне зрадити це серце
І другому воно себе віддасть,
Я знищу їх обох: і руку, й серце!
Нехай твій (брата Лоренцо) досвід і твої літа
Мені порадять, а як ні - дивись!
Між мною і моїм великим горем
Я посередником візьму кинджал".
Запальна, уміє приховувати справжні почуття:
"Мамка: Тібальт сконав, Ромео йти в вигнання;
Ромео вбив його й іде в вигнання.
Джульєтта: Тібальта кров пролив Ромео?! Боже!
Мамка: Так, так! Жахливий день! Пролив, пролив!
Джульєтта: О серце гада, сховане в квітках!
То жив дракон в печері тій чудовій?
Пекельний виплід з ангельським лицем!
Не голуб - ворон! Вовк в овечій шкурі!
Огидна суть з божественним чолом!
Ти зовсім не такий, як видавався!
Пекельний праведник, негідник чесний!
О, що ж тобі робить, природо, в пеклі,
Коли ти помістила духа зла
В раю живому чарівної вроди?
Чи бачив хто коли огидну книгу
В такій чудовій, чепурній оправі?
Як оселитись міг такий обман
В розкішному палаці?"
Відчайдушна
"Якщо любов твоя до мене щира
І хочеш ти зі мною взяти шлюб,
То взавтра сповісти мене про це,
І я пришлю по відповідь когось,
Де і коли ти хочеш повінчатись;
Тобі до ніг складу я свою долю -
З володарем піду хоч на край світу!"
Бальтазар
Помічник і один з друзів Ромео, дуже відданий йому.
Паріс
Наречений Джульєтти, після її «помилкової смерті» приходить на могилу з пажем, зустрічає Ромео і хоче помститися. Ромео каже, що не хоче бійки. Але Паріс не заспокоюється. І Ромео його вбиває. Ромео виконує останнє прохання Паріса, так як Паріс родич Меркуціо.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/romeo-i-dzhulyetta-obrazi
Брат Лоренцо
Францисканський монах, який благоволить Ромео і Джульєтту. Таємно їх вінчає. Після вбивства Тибальта і вигнання Ромео радить юнакові сховатися в сусідньому місті Мантуї. Коли Джульєтта готова прийняти отруту, щоб тільки не виходити за Паріса, чернець рятує дівчину, даючи їй зілля, яке занурить дівчину в сон, подібний смерті, на три доби. А тим часом прибуде Ромео, покликаний листом.
Граф Капулетті
Батько Джульєтти, хотів видати її заміж за Паріса.
Годувальниця
Няня Джульєтти. У п’єсі відіграє дуже важливу роль.
Бенволіо
Друг Ромео і його кузен. Не грає важливої ролі, з’являється багато, разом з Меркуціо. Не поважає Тибальта і вважає, що той у свою чергу навчався битися по книжці, але на жаль він помиляється.
Меркуціо
Один з головних персонажів п’єси, кращий друг Ромео, родич принца, дуже активний, образ італійця того часу. Бився з Тибальтом на рівних, але коли Ромео втрутився, Меркуціо був поранений Тибальтом з-під руки Ромео. Перед смертю вимовляє прокляття. На мою думку, найкращий персонаж після двох закоханих.
Ромео
Розсудливий
"Бенволіо, вперед! Виймай рапіру,
Ми виб'єм разом зброю в них із рук!
О, сором вам, синьйори! Схаменіться!
Тібальт! Меркуцьйо! Князь заборонив
На вулицях Верони колотнечу!
Тібальте, стій! Меркуціо мій добрий!"
Має почуття гумору
"Меркуціо: Адже ж я - цвіт чемності.
Ромео: Цвіт - у розумінні «квітка»?
Меркуціо: Саме так.
Ромео: У мене й на черевиках квіти: як не рози, то хоч
розетки.
Меркуціо: Влучно, влучно!.."
Рішучий у своїх вчинках
"Ромео: О, то дозволь мені, свята, й устами
Молитися побожно, як руками!
Джульєтта: Нас незворушно слухають святі.
Ромео: Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!
(Цілує її)
Твої уста очистили мій гріх...
Джульєтта: Взяли твій гріх мої уста з твоїх.
Ромео: Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!
Верни ж мій гріх.
(Цілує її знову)"
Легковажний у своїх почуттях
до Розаліни
"О матір божа! Сліз гіркий потік
Збігав за неї з цих поблідлих щік!
Любов розсолом приправляв таким,
Щоб та любов розвіялась, як дим?
Ще туману твоїх зітхань глибоких
Не висушило сонце яснооке!
Іще лунає тут твоє стогнання,
Я чую ще твої палкі благання!
Ось пляма в тебе від минулих злив,-
Ще й сліду на щоці потік не змив!
Адже ж то був ти сам, таж вся причина
Нудьги твоєї - тільки Розаліна!.."
Легковажний у своїх почуттях
до Джульєтти
"Коли танок закінчать вже, саму
За ніжну ручку я її візьму,
І щастя неземне тоді відчую...
Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?
О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!
Не знали ви краси до цеї ночі!"
Чемний та добре вихований
"Поводиться він ввічливо й шляхетно.
Сказати правду, вся Верона славить
Його за честь, за виховання добре".
Самотній та замкнутий
"І раптом бачу в гаї сикоморів,
Що розрослись за мурами на захід,
Ваш син гуляє у годину ранню.
його догнать хотів я. Він помітив
Мене і зник в гущавині лісній.
Я по собі це почуття вже знаю,
Коли буваєш зайвим сам собі.
І прагнеш від усіх десь заховатись..."
