Соціально-психологічний профіль українського суспільства
В сучасному українському суспільстві відбувається переосмислення поняття успіху, яке стає однією з головних життєвих цінностей. Соціально-економічні та культурні зміни сприяють формуванню ідеалу успішної людини як взірця для наслідування в особистому, професійному та соціальному аспектах.
Соціально-психологічний профіль українського суспільства
Досягнення індивідуального життєвого успіху
Тема успіху, успішності в масових стратегіях індивідів стала дедалі частіше з’являтися на сторінках робіт соціологів, підтверджуючи, імовірно, суспільну потребу в конструктивному, позитивному напрямі аналізу соціальної реальності. Для сучасного українського суспільства притаманна зміна ставлення до проблеми успіху як життєвої цінності. Особливості соціальної ситуації розвитку особистості (зокрема, економічні, соціальні, політичні і культурні процеси) формують у суспільній свідомості зразок успішної людини (в особистому, професійному та соціальному плані) як ідеал. Тому успіх та життєві досягнення поступово входять до числа найважливіших цінностей сучасної особистості. Можна з упевненістю говорити про формування ідеології соціального успіху в сучасному українському суспільстві та утвердження в суспільній свідомості доктрини соціального успіху. Орієнтація на досягнення успіху в різних сферах життя, бажання відповідати суспільним стандартам успішності, демонстрація символів соціальної успішності стають чинниками, які визначають поведінку соціальних агентів і значною мірою впливають на структурування соціального простору. Сучасне українське суспільство характеризується зміною ціннісного простору і, відповідно, уявлень населення про соціальний успіх та легітимні способи й стратегії його досягнення.
Сподівання
В сучасному українському суспільстві отримали надмірну популярність спроби синтезу симуляції та процесу формування сподівань. Відтворення
майбутнього за рахунок симуляції оволодіння бажаними благами та привілеями: „Уяви, що тебе підвищили і отримаєш просування по службі”.
Ж. Бодріяр визначає симуляцію як: „Породження моделями реального, позбавленого походження та реальності: гіперреального”. Симулювання акту заволодіння є тренуванням у досягненні об’єкту сподівання, а симулювання володіння благами є підміною та самообманом. Тривалість обману обмежена можливостями його підтримки. Тонка межа у візуалізації бажаних перспективних цілей вирізняється застосуванням власної волі або нав’язуванням сторонніх вподобань щодо організації та перетворення особистого майбутнього. На цій основі можна визначити важливість оцінки не тільки потенційних можливостей, а й актуального досвіду та його впливу на життя людини.
Міфи
В українському суспільстві склалася така ситуація, що в ньому співіснують різні групи національних міфів. Частина з них залишилася у спадок від Радянського Союзу, частина має більш виражене національне походження. Звісно, здається, що в СРСР не могло бути українських національних міфів. Проте це помилкове уявлення. Намагання створити “радянський народ” відбувалися в 1960-х, проте до того і після того українська нація офіційно та неофіційно існувала в СРСР. З метою протистояння “буржуазному націоналізму” радянська влада продукувала інший проект – радянський український. Маючи виразно радянський характер, він тим не менше був українським, оскільки репрезентував українську націю, стосовно якої вживалося словосполучення “народ”. З іншого боку, після проголошення незалежності України в 1991 р. влада не зайняла чіткої позиції щодо радянської спадщини, намагаючись погодити між собою конфліктуючі національні проекти. Внаслідок цього виникли спільні для обох варіантів української ідентичності міфи. Справа ускладнювалась тим, що низка історичних подій була залучена як до радянського міфа, так і до українського, причому в обох випадках трактування цих подій майже не відрізнялося. Відтак, можна говорити про існування в сучасному українському суспільстві трьох варіантів міфів: українського, радянського та амбівалентного.
Реальність
Повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року спричинило низку гострих викликів соціально-психологічному стану українського суспільства. Ці психологічні виклики можна поділити на чотири групи:
виклики українським
психологам як фаховому
співтовариству
виклики психологічному
благополуччю та розвитку
дитини
