作者：Павла Василічишена 2 年以前
156
更多类似内容
«Тіні забутих предків» — повість українського письменника Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині в 1911 році. У творі розповідається про кохання гуцулів Івана й Марічки з ворогуючих родів, що трагічно завершується для обох.
Organize your paragraphs using this mind map. It will help you map out all details related to a topic, so that you can organize them in coherent sentences.
Митець за покликанням, Коцюбинський мріяв створити літопис добра. Але в епоху жорстокості письменник змушений був творити літопис всенародного горя, поневірянь і випробувань . Та надія, як і мрія, не покидала письменника. Світле і тверде переконання у неминуче справдження кращої долі пронизує кожне слово митця, кожну його інтонацію.
Останні роки життя великого письменника позначені різким погіршенням здоров’я, загостренням хвороби серця. З 1909 р. по 1912 р. Коцюбинський тричі відвідує Італію, куди виїжджає на лікування. Там близько знайомиться з Максимом Горьким, на віллі якого, на острові Капрі, він жив. Улітку 1910 року, повертаючись з-за кордону, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Враження, які охопили від знайомства з побутом, людьми, мовою, традиціями цієї землі, заворожили його. Згодом він ще двічі приїжджатиме у цей край, а свої враження увічнив чудовим твором «Тіні забутих предків» (1911 р.). Здається, це були останні світлі й щасливі миті життя, яке невпинно знесилювалося підступною недугою.
У 1890 р. у львівському часопису «Дзвінок» друкується його вірш «Наша хатка». А невдовзі побачили світ оповідання «Харитя», «Ялинка», що виразно свідчили про непересічний талант молодого автора.
З 1899 р. у Львові починає виходити зібрання його творів, завершене сьомим томом у 1913 році.
Початкову освіту Михайло здобув вдома. З 1875 р. навчався у Барській початковій школі, а наступних п’ять років — у Шаргородському духовному училищі. Під час навчання у духовному училищі Михайло Коцюбинський не обмежується вивченням лише обов’язкової програми.
“Тіні забутих предків” головні герої повісті Коцюбинського вигадані автором, але живуть в уяві кожного читача. Характеристика героїв твору “Тіні забутих предків” – Івана, Марічки, Палагни та Інших допоможе розкрити їх внутрішній світ та образи.
мольфар, людина, наділена надприродними здібностями. Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпаки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину — залежно від обставин та уподобань. Стає коханцем Палагни і прагне звести чарами Івана зі світу.
Уявлення про мольфарів також використано за фольклором Гуцульщини.
дівчина з багатого роду, добра господарка. Але вона не була вдоволена своїм мрійливим чоловіком, який все більше любив пасти маржинку, а не ходити коло хати. Не розуміла вона й Іванових пісень.
кохана Івана. Познайомилася з Іваном ще з малечку. Поетична душа, складає і співає пісні, в той час як Іван грає на флоярі. Передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені.
дев’ятнадцята дитина у родині. Не відчуваючи себе комфортно серед людей, часто втікає в ліс. Добре знається на травах ще з семи років. Згодом знайомиться із Марічкою, дівчинкою з ворожого роду. Між дітьми зав’язується дружба, а згодом — кохання. Після смерті батька хлопець змушений іти працювати на полонину, і коли повертається, дізнається, що Марічка загинула.
Модерне письмо великого художника слова - це і відповідь на запити часу вивести рідне письменство на загальноєвропейські обрії, і взірець органічно поєднаної техніки імпресіоністичного письма з національною традицією. Його проза утверджує красу життя, прагнення до ідеалу й гармонії, тому є завжди актуальною. Підтвердження цьому - й кінофільм, знятий за мотивами повісті «Тіні забутих предків» у 1964 р. режисером Сергієм Параджановим.
4 вересня 1965 р. в кінотеатрі «Україна» (м. Київ) відбулася прем'єра фільму «Тіні забутих предків». На той час українська інтелігенція вже відчула суть «хрущовської відлиги», адже було заарештовано понад 20 українських журналістів, письменників, науковців. Щоб продемонструвати свідому громадянську позицію, слово про щойно побачений фільм узяли В'ячеслав Чорновіл, Михайлина Коцюбинська, Зиновія Франко, Іван Дзюба.
Кіноверсія повісті здобула світове визнання: 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них - 24 гран-прі) у 21 країні. Фільм продовжив Довженкову традицію «поетичного кіно». Цю кінострічку створював колектив надзвичайно обдарованих людей: сценарій написав С. Параджанов у співпраці з письменником Іваном Чендеєм; завдяки художникам Георгієві Якутовичу та Михайлові Раковському режисер «примусив барви сповна брати участь у створенні предметного й емоційного багатства фільму, у ліпленні його поетичних алегорій та метафор» (І. Дзюба).
«Михайло Коцюбинський — письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі сонце», як сам про себе казав… Уся його проза… — це світлий, відкритий простір для душі й духу»
«Гуцульщині «Тінями забутих предків» Коцюбинський поставив в українському письменстві пам’ятник»
«У Коцюбинського [«Тіні забутих предків»] реальне і міфічне займають два плани: у зображенні суспільного життя домінує реальний компонент, у змалюванні життя особи — міфічний»
«Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п’ят… був справжнім аристократом Духа без жодного силування зі свого боку…»
В творі розповідається про кохання Івана і Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано побут і життя гуцулів. Аналіз “Тіні забутих предків” передбачає визначення теми та ідеї твору, жанру, головних героїв, сюжету та проблем показаних в повісті.
Тіні минулого, Голос віків, Відгомін Предковіку, Дар Предків забутих
оспівування високого й красивого почуття – кохання.
зображення життя гуцулів у Карпатах на межі 19 – 20 ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.
Для написання «Тіней забутих предків» автор уважно вивчав побут і звичаї горян, їхній фольклор під час перебування у Криворівні, студіював етнографічно- фольклорні матеріали (багатотомну працю «Гуцульщина» Володимира Шухевича, «Матеріали до гуцульської демонології» Антона Онищука, «Гуцульські примівки» Івана Франка).
Змальовуючи ватага в клопотах, автор порівнює його з давнім жерцем, адже сивий гуцул розпалює і пильнує живу ватру, він «серцем чує» ходу «живої хвилі худібки», творить гарячу молитву, «щоб Господь милосердний заступив християнську худібку на росах, на водах, на усіх переходах».
Письменник поєднав у повісті властиву для неоромантичної поетики міфологічність художнього мислення (поетизування природи, «оживлення» її, використання міфологічно-фольклорних образів, організація часу і простору за циклічним принципом, коли все найістотніше в світі повторюється, а людське життя становить у цьому одвічному процесі лише одне з кіл), із яскравими імпресіоністичними малюнками («зеленим духом дихнули смереки, зеленим сміхом засміялися трави, на всьому світі тільки дві барви: в зеленій - земля, в блакитній - небо...»; «гори цвітуть вогнями і сивий дим загортає смереки прозорим серпанком»).
Письменника цікавила не зовнішня екзотика, а безсмертний дух народу, його уявлення й вірування. М. Коцюбинський порушив основні проблеми людського буття: прагнення до ідеалу - й трагічна недосяжність цього явища; протистояння життя і смерті; цінність кохання, туга за красою щирих людських взаємин; конфлікт мрії та дійсності... «Поезія не може жити на смітнику, а без неї життя - злочин», - так висловився один із персонажів новели «Сон», написаної М. Коцюбинським у той самий період, коли й були створени «Тіні забутих предків».
