"Мертві душі" М. Гоголь

Звичаї і життя поміщиків на Русі 30-х років 19 століття

Галерея людських пороків.

Письменник узяв два типи протиріч, властивих російському суспільству першої половини XIX століття : між уявною змістовністю і дійсною нікчемністю пануючих шарів суспільства і між духовними силами народу і його закабалителями.

"... Вигадали дієту, лікувати голодом! Що у них німецька рідинна натура, так вони уявляють, що і з російським шлунком злагодити! ..."

"... Ні! Хто вже кулак, тому не розігнутися в долоню! А Розігніть кулаку один або два пальці, видет ще гірше ..."

"... російська людина в рішучі хвилини знайдеться, що зробити, не вдаючись у далекі міркування ..."

"... вирішуватися в банк значить піддаватися невідомості ..." (Чичиков про гру в карти)

"... в роті після вчорашнього точно ескадрон переночував ..." (про пияцтво)

Історія створення «Мертвих душ» ґрунтується на реальних пригоди авантюриста, який скуповував давно померлих кріпаків у поміщиків з метою закласти їх, немов живих, в Опікунську раду для отримання чималої позики.

Історія створення «Мертвих душ» нерозривно пов'язана з ім'ям Пушкіна. У «Авторській сповіді» Гоголь згадував про те, що Олександр Сергійович не раз підштовхував його до написання великого, масштабного твору. Вирішальним став розповідь поета про випадок, почуте їм у Кишиневі під час заслання.

Чичиков Павло Іванович

Павло Іванович Чичиков яскраво виділяється на тлі інших різноманітних персонажів. Автор у ньому спробував поєднати різні якості тодішніх поміщиків.

Манілов

діловитий, сентиментальний поміщик, є першим «продавцем» мертвих душ.

Михайло Семенович Собакевич

Є четвертим «продавцем» мертвих душ. Саме ім’я і зовнішній вигляд цього героя (схожий на «ведмедя середнього розміру», до того ж фрак його теж кольору ведмежого, хода криво і навскіс, обличчя його «гартоване і гаряче») говорять про надмірну могутність його натури.

Настасья Петрівна Коробочка

вдова-поміщиця, друга «продавщиця» мертвих душ Чичикову. Головна риса її характеру – торгова діловитість. Кожна людина для К. – це тільки потенційний покупець.

Ноздрьов

Третій поміщик, у якого Чичиков намагається купити мертві душі. Це молодцюватий 35-річний «балакун, гульвіса, лихач». Н. безперервно бреше, задирає всіх без розбору; він дуже азартний, готовий «напаскудити» найкращому другові без будь-якої мети. Вся поведінка Н. пояснюється його панівною якістю: «швидкістю та жвавістю характеру», тобто нестримністю, що межує з безпам’ятством.

Плюшкін

Останній «продавець» мертвих душ. Це герой уособлює повне омертвіння людської душі. В образі П. автор показує загибель яскравої та сильної особистості, поглиненої пристрастю скупості.