Ліна Костенко
"Маруся Чурай"
Маруся та Іван Іскра
Композиція
Суд і вирок
Світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?[
Спогади Марусі про стосунки з Грицем
Нерівня душ — це гірше, ніж майна!
Маруся йде на прощу
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Облога Полтави
Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй земл
Зняття облоги
То й мусили забрать свої застави,
мабуть, уже не тільки з-під Полтави.
Розділи роману у віршах
Якби знайшлась неопалима книга
Полтавський полк виходить на зорі
Сповідь (внутрішній монолог героїні, у якому є екскурси в минуле)
Гінець до гетьмана
Страта
Проща
Дідова Балка
Облога Полтави
Весна, і смерть, і світле воскресіння
Ліро-епос
У неділю рано зілля копала...
Дві сюжетні лінії
Історична
Любовна
Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.
Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,— оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься — Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з богом говори.
А Гриць ходив ногами по землі.
Моя любов чолом сягала неба....
Антитеза
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці...
Мати Гриця
Психологічний тиск до заможного життя