Г.Ібсен "Лялькоий дім"

Вперше було поставлено питання про емансипацію жінок у літературі.

Суспільство, своїми правилами та законами, пригноблює становлення особистості.

Порівняння життя Хельмерів та Крогстада. Вони були по різні боки, однак, мали проблеми, не були щасливими та боролись за існування.

Роздуми щодо існування справжнього кохання, важливості сім'ї та шлюбу.

Дружина Торвальда, успішного бізнесмена. Нора жила тим, що будувала своє життя, роблячи щасливим чоловіка, втілюючи його бажання і відповідаючи його очікуванням, при цьому пригнічуючи свою особистість. Її чоловік тільки отримав нову роботу в банку, і в цей період виявляється, що одного разу Нора позичила гроші для того, щоб допомогти йому, коли він хворів. Після низки робіт, які вона приховувала, вона змогла розплатитися з боргом. Нора не хоче, щоб її чоловік про це дізнався, так як це зачепить його гордість, а вона ж грає роль ідеальної дружини й матері трьох дітей. У підсумку вона розуміє, що більше не може так жити і йде з сім’ї для того, щоб зрозуміти, хто вона насправді.

Чоловік Нори і батько трьох дітей, Торвальд відноситься до своєї дружини, як до красивої речі, а не як до особистості. Коли він дізнається про борг, то розчаровується в дружині, незважаючи на той факт, що вона зробила це, щоб йому допомогти. Коли вона вирішує піти з сім’ї, він говорить їй, що її обов’язки як жінки бути хорошою дружиною і матір’ю. Наприкінці п’єси він сподівається на те, що вона змінить свою думку. Очевидно, що він не помічає реальних проблем їхнього шлюбу і того, що він захоплюється своєю дружиною, як іграшкою. Він не розуміє, що поводиться з нею так, як поводився її батько. Торвальд на початку п’єси здається суворим і владним, але, врешті-решт, виявляється, що він дуже невпевнена у собі людина. Він хоче поваги, але не виявляє її до інших.

Подруга дитинства Нори.

Крогстад ​​- це повірений, у якого Нора позичила гроші. Він упродовж п’єси шантажує її для того, щоб утриматися на посаді.

Він багатий друг сім’ї, який закоханий в Нору. Ранк фліртує з нею, показуючи тим самим свої почуття. Доктор Ранк – це той герой п’єси, який змирився зі своєю долею. Він знає, що вмирає від сифілісу, але він гідно це приймає і продовжує поводитися людяно.

Веселі, слухняні та грайливі діти. Завжди хочуть уваги від Нори.

Віддана нянька. Була для Нори як мати.

Чесна робітниця. Завжди допомагала Норі.

https://www.youtube.com/watch?v=opd4yFFmgi4

https://www.youtube.com/watch?v=I1dXB1kE9ao

https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=5490

Зображено на прикладі головної героїні, яка змогла за три дні духовно змінитись та пробудитись.

Це показано на прикладі Нори, яка покинула свою оселю, чоловіка та дітей для того, щоб віднайти власне "Я" і в подальшому бути гідною виховувати власних дітей.

https://www.google.com/search?q=%D0%BB%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%B4%D1%96%D0%BC+%D1%96%D0%B1%D1%81%D0%B5%D0%BD+%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0+%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%8F&hl=ru&sxsrf=ALeKk02zhrNNHXPEZBGysP1Sm5VIhKKX_A:1584608522393&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=2ahUKEwi_-NbglqboAhXDl4sKHWd3B7AQ_AUoAXoECAwQAw&biw=1366&bih=608#imgrc=Gnp7FigXqBrgYM

Генрік Ібсен — норвезький драматург і поет, реалістичні і суперечливі п'єси якого революціонізували європейський театр.

https://www.youtube.com/watch?v=202zQJSzXP8

Норвезький письменник, зачинатель європейської нової драматургії. Життя його було нелегким: ще в дитинстві він зазнав матеріальних нестатків (батько збанкрутував і Генрік з 8 років працює учнем аптекаря). Свою першу п'єсу написав у 20 років, вона створювалася у вільний від роботи час — уночі. П'єса успіху не мала, але Ібсена помітили, і вже в 23 роки йому (на той час студенту університету) пропонують стати директором Норвезького театру у Бергені. Завдяки діяльності Ібсена утверджувався новий тип театру, ним були висунуті сучасні естетичні принципи: актуальність проблеми, зближення драми з життям, показ подій через інтелектуально-аналітичне осмислення, принцип відкритого фіналу. Відкритий фінал, або ж незавершена кінцівка, представлений в п'єсі "Ляльковий дім" (1879), де розв'язка (фінал) по суті є постановкою нового питання, конфлікт не розв'язується, а загострюється. Так Ібсен намагався наблизити театральне мистецтво до життя, запросити глядача до дискусії у вирішенні актуальних проблем.