Божественна комедія

Дев'ять кіл Пекла — розміщені у вигляді гігантської воронки, кожне коло призначене для певного гріха, від найменшого (легковажність) до найстрашнішого (зрада).

У творі " Божественна комедія " Данте Аліг'єрі будує сувору систему загробного світу з точки зору католицького християнства, уявляючи його у вигляді дев'яти кіл, що оточують вмороженого в лід Люцифера .

1 коло (Лімб): добрі, але нехрещені люди — вони не мучаться, просто перебувають без радості.2–5 кола: тут ті, хто вів надмірно чуттєве життя: похіть, обжерливість, жадібність, гнів.6 коло: єретики — живуть у гарячих гробах.7 коло: насильники — ті, хто вчинив насильство проти інших, себе або Бога.8 коло: шахраї, брехуни, лестуни, корупціонери — всі, хто обманював.9 коло: зрадники — найгірші з усіх, заморожені в крижаному озері. У самому центрі — Люцифер, що пожирає зрадників.

Данте проходить через усі кола разом із Вергілієм — давньоримським поетом, якого він вважає своїм учителем. Вони зустрічають багато відомих людей минулого: історичних постатей, міфологічних героїв, сучасників Данте.Після досягнення центру Землі, де знаходиться Люцифер, вони піднімаються на інший бік Землі — там починається Чистилище.

Вхід у пекло — над воротами напис: «Покиньте надію, всі, хто входить сюди», що символізує відсутність надії на спасіння.Центр Землі — найнижча точка Пекла, де ув’язнений Люцифер — джерело абсолютного холоду й зла.

Вибудовуючи модель Пекла (Пекло, XI, 16-66), Данте наслідує традиції Арістотеля, який у своїй «Нікомаховій етиці» (кн. VII, гол. I) відносить до 1-го розряду гріхи нестриманості (incontinenza), до 2-го — гріхи насилля («буйне звірство», або matta bestialitade), до 3-го — гріхи обману («злість», або malizia). У Данте 2-5-й круги для нестриманих, 6-й коло для єретиків і псевдовчених, 7-й коло для ґвалтівників, 8-9-й — для ошуканців (8-й — просто для ошуканців, 9-й — для зрадників). Таким чином, чим гріх більше зв'язаний з матеріальним, тим більше він тяжкий, якого не пробачають.

Контрапасо (закон відплати) — грішники караються у відповідності до характеру своїх гріхів: наприклад, провидці змушені дивитися назад, бо намагались заглянути в майбутнє.Льоди замість вогню — на дні Пекла панує лід, що символізує крайній холод зради, протиставлення теплу любові.Чудовиська — істоти як Мінотавр, Цербер, Геріон уособлюють тваринну натуру гріхів і страху.

Вергілій — втілення людського розуму та мудрості, веде Данте крізь Пекло, показуючи наслідки гріха.Темрява та безнадія — пекло сповнене темряви, що символізує віддалення від Божого світла й істини.Мовчання і стогін — голоси страждання створюють атмосферу нескінченного каяття без можливості прощення.

Протягом багатьох років на чужині Данте виношував і опрацьовував своє прекрасне творіння — поему "Божественна комедія". Він закінчив її незадовго до смерті. Твір цей — підсумок всього його життя — дає широку картину уявлень Данте про світ, про дійсність і полум'яну проповідь дорогих йому ідей. "Божественна комедія" — вище досягнення середньовічної культури, яке знаменує собою перехід до нової епохи.

Життя — це шлях, і людина повинна шукати істину, навіть через страждання. Данте починає з «темного лісу» — стану моральної плутанини — і йде до Бога. Сенс буття — знайти правильний шлях, очистити душу та досягти єдності з вищим Добром.

У фіналі Данте розуміє: любов — це сила, яка рухає Всесвіт. І не просто людська, а Божественна любов — джерело порядку, гармонії, життя. Любити щиро, правильно і з вірою — ось шлях до істинного буття.

Сенс життя полягає в гармонійному поєднанні розуму (Вергілій), віри (Беатріче) та власної волі (Данте). Лише тоді людина здатна прийти до просвітлення й вищого щастя.

Світло — головний символ Божої присутності, істини та блаженства. У Раю все пронизане світлом, що стає дедалі яскравішим, наближаючись до Бога.

У творі «Божественна комедія» Данте Аліг'єрі будує строгу систему небесного вирію, уявляючи його у вигляді 9 сфер, що оточують божественний центр («Полум'яну Троянду»).

Рай у Данте — це не хмари чи абстрактне місце, а конкретна система небес, побудована за моделлю Птолемея. Кожна сфера відповідає небесному тілу і чесноті:Місяць — душі, які не зламали обітниці (віра).Меркурій — ті, хто діяв з честолюбства (справедливість).Венера — душі, які любили з пристрастю (любов).Сонце — місце філософів і теологів (мудрість).Марс — воїни віри (відвага).Юпітер — справедливі правителі (справедливість).Сатурн — монахи й подвижники (розсудливість).Небо зірок — душі, які жили в досконалій вірі.Перворух — найвищий рівень перед Емпіремом, де знаходиться Бог.

Одне з головних відкриттів Данте — це те, що всі небеса рухає Божественна любов. У фіналі твору Данте каже:«Любов, що рухає Сонце й інші світи»Це кульмінація його духовного шляху — розуміння, що саме любов є джерелом гармонії, життя та істини. У Раю кожна душа світиться настільки, наскільки вона сповнена Божої любові.

Рай — символ щасливого майбутнього для релігійної людини; мирного буття, душевного спокою; рівноваги і внутрішнього задоволення; красивої, благодатної та багатої землі, кохання; найвищої насолоди.

Сфери небес — дев’ять сфер, що відповідають планетам та астрономії Птолемея, символізують шлях душі через чесноти.Музика сфер — гармонія, що супроводжує рух небес, уособлює божественний порядок.Роза Блаженних — духовна архітектура раю, де душі формують троянду як символ краси, гармонії та любові.

Світло — головний символ Божої присутності та істини. Чим ближче до Бога, тим яскравіше світло.Око Бога — фінальна візія Данте, де він споглядає Трійцю і бачить у світлі обличчя Христа.Трійця — три кола світла, що символізують єдність Отця, Сина і Святого Духа.

Беатріче — символ Божественної Мудрості та Любові. Її постать веде Данте вгору крізь духовні рівні.Любов як рушій — в усьому Раю панує ідея, що саме Божественна Любов рухає небесні тіла й душі.

Данте описує стан душі людини після її смерті і в алегоричній формі показує, що людина, згідно зі своїми вчинками на землі, потрапляє до пекла, чистилища або раю.

Головний герой і автор поеми. Він проходить крізь Пекло, Чистилище й Рай у пошуках духовного очищення та розуміння сенсу життя. Водночас він — уособлення звичайної людини, яка шукає істину.

Давньоримський поет, автор Енеїди. У поемі — провідник Данте через Пекло й Чистилище. Символізує розум, мудрість і античну культуру. Він не може потрапити до Раю, бо жив до Христа.

Муза Данте й втілення чистої любові. Саме вона посилає Вергілія на допомогу Данте. У Раю стає його духовним провідником. Вона — натхнення поета і мета його пошуків.