af Ira Kovalenko 2 år siden
193
Mere som dette
Самовизначення особистості - це свідомий самостійний вибір людиною життєвого шляху і позицій, яких він дотримується в різних ситуаціях.
Національне самовизначення - право кожного народу на визволення й утворення власної самостійної держави або добровільне влаштування взаємин з іншими державами на основі федерації чи автономії.
Можна виділити такі форми реалізації права на самовизначення:
Питання щодо відокремлення національної меншини або нації породжує проблеми, вирішення яких повинно здійснюватися в рамках міжнародного права.
Оскільки останнє передбачає принципи недоторканості кордонів, в більшості випадків кінцевим результатом є засудження, визнання нелегітимним та недопустимим відокремлення (сепаратизм). Проте, в конкретних випадках потрібно відмежовувати право націй на формування власної держави від сепаратизму. При цьому, кожного разу необхідно проаналізувати етнічний склад населення, що бажає відокремитися, чи володіє воно ознаками нації, і причини, що обумовлюють їх вийти зі складу багатонаціональної держави, для прикладу, тотальне правопорушення етнічних прав, дискримінація, відсутність можливості повноцінно розвиватися в межах власних культурних надбань та традицій, загроза асиміляції.
Право на самовизначення належить народу як нації. Регулювання належності цього права національним меншинам є проблематичнішим.
Нація — це конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури; це політично організований народ, який користується правом на самовизначення.
Національна меншина — спільнота людей, яка утворилася у результаті відриву від своєї «історичної» нації і змушена проживати на території іншої держави у іншоетнічному оточенні, відрізняючись, таким чином, своєю мовою, культурою, звичаями та іншими самобутніми рисами.
Політичне самовизначення національних меншин може сприяти активізації сепаратистських рухів. 1991 року УРСР реалізувала своє право як нації на самовизначення, що цілком відповідало міжнародно-правовим засадам. Якщо національна меншина України, для прикладу поселення угорців на Закарпатті, без правового визначення(фактичного чи формального порушення їх прав) вимагатиме реалізації права на відокремлення, це в більшості випадків буде визнано сепаратистським нелегальним рухом.
Релігійне самовизначення - прихильність конкретної релігії і ставлення до інших конфесій. Як я ставлюсь до інших конфесій? Чи вмію бути толерантним зі всіма людьми іншої релігії?
Світоглядна: релігія сповнює життя особливим сенсом, значенням, за переконанням вірян
Компенсаторна: релігія компенсує людині її залежність від природних та соціальних катаклізмів, зменшує відчуття власної немічності, допомагає переживати важкі випробування, страх перед смертю.
Комунікативна: спілкування вірян між собою, «спілкування» із богами, янголами, душами померлих та святих
Регулятивна: усвідомлення індивідом складу певних цінностей, моральних норм, які випрацьовуються в кожній релігійній традиції, виступають своєрідною програмою поведінки людей.
Інтегративна: допомагає людині усвідомити себе частиною єдиної релігійної спільноти, що закріплена спільними цінностями, дає можливість самоствердження людині у суспільстві, у якому такі ж самі погляди
Політична: лідери різних спільнот та держав використовують релігію для виправдання своїх дій, об'єднання або навпаки роз'єднання людей за релігійними ознаками заради своїх політичних цілей.
Культурна: релігія сприяє поширенню культури групи-носія (писемність, іконопис, музика, етикет, мораль, філософія і т. д.)
Дезінтегруюча: релігія може бути використана для роз'єднання людей, розпалювання ворожнечі або навіть війн між різними релігіями, конфесіями або навіть всередині релігійної групи.
Віровчення, як системи вірувань, часто розглядають стосовно віри в Бога і поділяють так:
Для монотеїзму властива віра в єдиного Бога, верховну істоту, Бога-творця.
Для політеїзму характерна віра в пантеон різних богів, кожен з яких має свою область впливу.
Для безбожжя характерне заперечення існування Бога і визнання світового начала, як безособової субстанції (матерія, рух, дао, дійсність, суще, буття і т. д.).
Релігія — це складне соціальне і духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства — певної самовідтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим.
Внутрішньогрупове самовизначення - усвідомлення своєї ролі всередині соціальної групи. Яку я роль займаю в даній соціальній групі? Чи є лідером? Маю вплив на інших членів групи?
Функціонування феномену В. в. в групі виражається у визнанні за іншим, як і за самим собою, рівних прав і обов'язків, надання допомоги і підтримки, а також в вимогливому ставленні до себе, так само як і до товаришів по групі.
Психологічною основою В. с. є те що складається у спільній діяльності певна готовність суб'єкта відчувати, переживати, діяти стосовно іншого так, як якщо б цим іншим був він сам.
Внутрішньогрупова ідентифікація
- виникає спільної діяльності форма гуманних відносин, при якій переживання одного з групи дані іншим як мотиви поведінки, організують їх власну діяльність, спрямована одночасно на здійснення групової цілі та усунення фрустрирующих впливів.
Сімейне самовизначення - уявлення про модель сім'ї та відносин в ній. Чи хочу створити сім’ю і народжувати дітей? Чи обов’язково потрібно узаконювати свій шлюб? Чи можна прожити в шлюбі з однією людиною все життя?
Сім’я – то місце, де малюк вимовив слово «мама», зробив перші кроки.
Батьки намагаються дати своєму малюку все найкраще, турботу, ласку, любов, прищеплюють духовні і моральні принципи, вчать пізнавати світ. Малюк зможе оцінити її роль в своєму житті, тільки будучи дорослим. Але батьки повинні розповідати і показувати значимість сім’ї, щоб дитина знала, що завжди може звернутися до них за допомогою і підтримкою. Розуміння того, що він має міцну сім’ю, дає впевненість, силу.
Існує повна і неповна сім’я. Трикутник повної прізвища має на увазі наявність двох батьків і одну дитину.
Неповна – це дитина і один батько.
Крім структури, існують ще форми цього осередку суспільства:
Перша форма передбачає спільне проживання двох поколінь на одній житловій площі. Найчастіше це батьки, діти і бабуся з дідусем.
Велика прізвище – це група рідних людей, що живуть в одному місці, необов’язково провідних загальний бюджет. У таких прізвищах, як правило, панує патріархат. Така форма проживання характерна для околиць міст і селищ, де є можливість жити в приватних будинках.
Сім’я-клан – це кровні родичі, необов’язково разом проживають і мають лідера. Це велика група рідних, які передбачають батьків, дітей, сестер, братів, бабусь, дідусів і так далі.
Хоч одруження і має на увазі якусь «неволю» від холостий життя, однак, дає поруч потрібного саме вам людини. Сім’я є джерелом задоволення всіх потреб людини: починаючи від фізичних потреб і закінчуючи культурними.
Люди розвиваються емоційно та інтелектуально в суспільстві один одного.
Крім цих двох функцій, сім’я володіє ще кількома:
Господарсько-побутова функція має на увазі задоволення матеріальних і біологічних потреб, а також підтримки в нормі психологічного і фізичного здоров’я. Під час робочого процесу кожен з членів сім’ї витрачає сили і енергію, а ця функція «розряджає» подружжя.
Виховна функція втамовує потреби в батьківстві і материнстві. Після появи дитини життя і пріоритети чоловіка і дружини змінюються, вся увага націлене на дітей. Процес виховання є найтривалішим, так як займає час від народження і до самостійного життя чада. Ця діяльність виробляє становлення дитини не тільки в своїй сім’ї, але і в соціумі.
Комунікативна функція відповідає за духовне становлення пари, культурний розвиток і дозвілля. Чим вище ступінь комунікації сімейства, тим стрімкіше йде особистісний ріст кожного.
СОЦІАЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ — усвідомлення людиною своєї соціальної сутності, свого місця в суспільстві. У широкому розумінні С. с. трактується як процес і результат формування соціальної самосвідомості особи, сукупності її філос., політ., правових, етичних, естетичних поглядів і уявлень, обумовлених даним істор. етапом розвитку суспільства і віддзеркалюваних у більш — менш систематизованих ставленнях особи до соціальної дійсності.
У своїй завершеній, розвинутій формі С. с. передбачає: усвідомлення особою соціальних позицій, які вона займає в різних спільностях - складових елементах соціальної структури; усвідомлення нею шляхів і перспектив свого подальшого соціального просування, обумовленого зростанням її фахового і заг культурного потенціалу, об'єктивними можливостями для його реалізації.
Об'єктивною передумовою С. с. є існування соціальних, професійно-кваліфікаційних, соціально-демогр., етнічних, терит. спільностей, які визначають основні характеристики соціального стану людей, специфіку їх соціально-екон , політ, та ін. інтересів. Водночас С. с. як утворення, що належить до духовною світу людини, несе на собі відбиток умов і обставин її життя, здібностей і уподобань, оцінок наявних можливостей для їх справдження.
Соціальне самовизначення індивіда є необхідною умовою успішної орієнтації в соціальній реальності, гармонійного поєднання його життєвих цілей з сусп. потребами.
Професійне самовизначення - це складний динамічний процес орієнтації особистості у професійно-трудовому середовищі, розвитку та самореалізації духовних і фізичних можливостей, формування адекватних професійний намірів і планів, реалістичного образу себе, як професіонала.
Щоб зрозуміти чи готовий підліток до самовизначення, важливо оцінити різні внутрішні і зовнішні показники.
Фактори прийняття рішення: життєві установки людини, які впливають на вибір професії:
а) Вибір освіти: сформованість цінностей і схильностей у виборі вузу, коледжу, технікуму або іншого типу освіти, установки на вибір освіти за тривалістю навчання і вартості.
б) Узгодженість вибору: відповідність думки людини про вибір професії з думкою оточення - батьків, друзів, викладачів; врахування потреб суспільства і ринку праці при виборі професії.
в) Визначеність вибору: виявлення схильності до конкретної професії або вжиті раніше кроки на шляху вибору професії.
Інформованість: отримання необхідної для професійного самовизначення інформації з зовнішніх джерел. Які типи інформації потрібні підлітку, який бажає обрати професію:
а) Знання професій і сфер діяльності: поінформованість про роботу фахівців конкретних професій, їх умови праці та рівні зарплат; знання професійного спрямування і галузей економіки; знання про затребуваність професій зараз і про професії майбутнього; розуміння сучасних особливостей і тенденцій на ринку праці.
б) Знання систем освіти: поінформованість про вищу і середню професійну освіту в своєму регіоні і країні, можливості навчання за кордоном, знання правил вступу, терміни та особливості навчання.
в) Відсутність міфів і помилок про вибір професії: розуміння того, що професійна траєкторія мінлива і не вибирається «раз і назавжди», розуміння того, що немає професій, які безпосередньо призводять до багатства або успіху.
Внутрішня готовність (суб'єктивна). Джерелом формування внутрішньої готовності є сам суб'єкт самовизначення. До факторів внутрішнього готовності відносяться:
а) Розуміння себе: адекватна самооцінка своїх здібностей, навчально-професійних досягнень, інтересів, рис характеру, усвідомлення образу "Я" в контексті професійного самовизначення.
б) Відповідальність, або «автономність»: розуміння того, що професійний вибір необхідно робити самостійно, без тиску батьків, друзів, викладачів, а також нести відповідальність в подальшому.
в) Емоційний настрій: мотиви вибору професії, позитивне ставлення до професійної діяльності і необхідності навчання, життєвий оптимізм, емоційна врівноваженість і сприймання невдач.
