af Marianna Chumak 2 år siden
514
Mere som dette
ЗОРОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це функціональна система анатомічних утворів, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і формуванні зорових відчуттів.
Порушення зору – проблема, з якою ми часто зустрічаємося в повсякденному житті. Поганий зір впливає на самопочуття і працездатність людини, тому окуляри – це найшвидше та найбезпечніше рішення цієї проблеми.
Захворювання очей – це очні патології різного походження, що супроводжуються порушенням зорового аналізу та сприйняття, і які знижують якість життя. За винятком спадкових та вроджених дефектів, сьогоднішня статистика проблем із зором: хвороби очей у дітей, очні захворювання у молодих та зрілих, а також у людей вікової категорії 50+ — порівняно з показниками 20-річної давності, значно погіршилася.
Глаукома – це група захворювань, що мають різноманітне походження, проте спільні симптоми: підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ), звуження полів зору, ознаки прогресуючого пошкодження (атрофії) зорового нерва (нерва, що передає сигнали від ока до мозку) – глаукомної оптичної нейпропатії.
Катара́кта — офтальмологічне захворювання, пов'язане з помутнінням кришталика ока, що спричинює різні ступені розладу зору.
Анофтальм — недорозвинення очного яблука, відсутність одного або обох очей. Справжній анофтальм, як правило односторонній, пов'язаний з недорозвиненням переднього мозку або з порушенням відходження зорового нерва на периферію в процесі розвитку.
Ніста́гм — мимовільні швидкі ритмічні коливальні рухи очних яблук в ту чи іншу сторону (тремтіння очей). Є симптомом багатьох хвороб.
Звичайно ністагм буває двостороннім, рідше одностороннім. Розрізняють фізіологічний (виникає при розгляданні об'єктів, що швидко рухаються перед очима) та патологічний ністагм (при паралічі очних м'язів, істерії та інш.).
Амбліопія або «ліниве око» — ослаблення зору, зумовлене функціональними розладами зорового аналізатора. Амбліопія розвивається при таких захворюваннях, як косоокість, далекозорість, астигматизм, катаракта та ін. В офтальмології амбліопія розглядається як одна з провідних причин одностороннього зниження зору. У всьому світі амбліопією страждають близько 2 % населення.
Косоокість — це розлад зору, при якому очі дивляться в різні напрямки. Іноді косоокість є самостійним захворюванням, яке спричинює неправильна робота одного чи кількох очних м'язів, що призводить до неправильного положення очей. Частіше косоокість є симптомом офтальмологічних та неврологічних хвороб.
Астигматизм ока — недолік ока, зумовлений несферичною формою рогівки або кришталика, за якого промені світла не фокусуються в одній точці. При астигматизмі ока промені світла, які виходять з однієї точки, неоднаково заломлюються в оці на різних його меридіанах (правильний астигматизм ока), або на різних відрізках одного меридіана (неправильний астигматизм ока), внаслідок чого на сітківці утворюється спотворене зображення.
Далекозорість або гіперметропія — вада зору, що виникає внаслідок змін оптичної системи ока, і проявляється у вигляді нездатності сфокусувати зір на прилеглому об'єкті. При цьому промінь світла, який потрапляє після заломлення через лінзу ока (рогівку та кришталик) віртуально збирається за сітківкою (світлосприймальний апарат ока), а на сітківці формується нечітке зображення. Далекозорість зазвичай розвивається після 50 років.
Короткозо́рість або міопія — дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, рогівки) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука. Короткозорість поділяється на вроджену та набуту. Набута — збільшення кривизни кришталика. Вроджена — зображення виникає не на сітківці, а перед нею.
Існує багато факторів, які можуть призвести до зменшення гостроти зору. Серед найпоширеніших можна виділити такі:
Список шкідливих звичок є великим, але спочатку слід визначитись, що розуміють під ними. Закономірність дій, які повторюють протягом довгого часу, вважають звичкою. Що стосується шкідливості, то про неї кажуть, що це дія, яка несе в собі потенційну загрозу для здоров’я, психологічного стану, навколишнього середовища і так далі.
Нераціональне харчування служить причиною більше 80 різних захворювань. Кожна третя людина (і дорослий, і дитина) страждає від різних нездужань, обумовлених порушеннями харчування, а серед померлих, значна частина стає жертвою злоякісних пухлин і серцево-судинних захворювань, розвиток яких значною мірою викликається неправильним харчуванням. Тому нераціональне харчування стає все більш поширеною і серйозною проблемою нашої дійсності.
Особливо велике згубний вплив нераціонального харчування в ранньому дитячому віці, коли йдуть інтенсивні процеси росту і відбувається формування та вдосконалення багатьох органів і систем. Неправильне харчування надає певний негативний вплив на розвиток мозку, інтелект дитини і функціональний стан його центральної нервової системи.
Гіподинамі́я — порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів. Є синдромом деяких хвороб. Часто виникає саме через розвиток хвороби, яка призводить до гіподинамії.
Спадко́ві хворо́би, спадкові синдроми — група захворювань, що обумовлені порушеннями в процесах збереження, передачі та реалізації генетичної інформації. Спадкові синдроми чи хвороби, спричинені хромосомними і генними мутаціями.
Через очі ми сприймаємо навколишній світ: за допомогою зору ми знаємо, які бувають кольору, форми, розміри, дізнаємося відстань між об'єктами. Але несприятливе навколишнє оточення, неправильний спосіб життя призводять до того, що зараз багато дітей мають проблеми із зором. Щоб зберегти гострий зір, очі, як і м'язи, потрібно тренувати, доглядати за ними, робити спеціальну гімнастику.
Симптоми очних інфекцій різноманітні, залежать від виду збудника, ураженої частини ока. Тяжкість захворювання визначається обсягом ураження, початковим станом здоров’я людини. Хвора людина заразний для оточуючих, так як відбувається активне виділення мікробних агентів.
Травмувати органи зору нескладно, адже навіть удар невеликої сили здатний призвести до неприємних наслідків. До офтальмологів звертаються люди, які потерпіли на виробництві, у тренажерному залі, на прогулянці або удома. Потрапляння сторонніх предметів, поранення, опіки – усі ці стани вимагають надання першої допомоги та оперативного звернення до лікаря.
Людське око — це складний механізм, який дозволяє нам бачити навколишній світ, сприймати кольори, бачити обличчя близьких і дорогих нам людей, милуватися всіма фарбами нашої планети. Більша частина інформації, яка надходить у мозок людини, потрапляє через наші очі. Людське око перетворює електромагнітний імпульс в зоровий образ (картинку, яку ми бачимо).
Задня камера ока — вузький простір між задньою поверхнею райдужки і пердньою поверхнею кришталика, циліарним тілом і цинновою зв'язкою, що заповнений водянистою вологою. У задній камері ока розміщені відростки циліарного тіла, що продукують цю вологу.
З більшою передньою камерою ока вона сполучається через зіницю.
Сліпа пляма — місце виходу зорового нерву із сітківки. Ця ділянка сітківки позбавлена фоторецепторів і не сприймає світло. Її площа (в нормі) становить від 2,5 до 6 мм². Предмети, зображення яких потрапляє на цю ділянку не є видимими для ока.
Жовта пляма — ділянка сітківки з найбільшою концентрацією колбочок. Визначає область видимості з найбільшою роздільною здатністю. Вона має овальну форму, видовжену в горизонтальному напрямку. Її кутові розміри приблизно 6º на 8º. При розгляданні зображень око автоматично розміщує найбільш інформативну для спостерігання ділянку зображення на жовтій плямі.
Паличка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за реєстрацію малоінтенсивного світла й за чорно-білий зір. За кольоровий зір відповідають фоторецептори іншого типу, які називаються колбочками. Палички розташовані густіше в зовнішніх областях сітківки, а тому важливі для периферійного зору. У сітківці людського ока приблизно 120 млн паличок.
Колбочка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за колірний зір. Колбочки діють лише за яскравого освітлення (на відміну від паличок, які відповідають за чорно-білий сутінковий зір). Колбочки зосереджені здебільшого в центральній ямці, їх концентрація зменшується на периферичних ділянках сітківки.
До допоміжного апарата ока відносять брови, повіки з віями, слізні залози та м'язи ока. Завдяки бровам піт, що стікає з лоба, не потрапляє в очі. Повіки з віями захищають око від пилу, яскравих променів. Повіки мимовільно, періодично, рефлекторно змикаються та розмикаються, рівномірно змочуючи поверхню ока слізною рідиною. Це має захисне значення. Захисні реакції ока ґрунтуються і на мигальному рефлексі, який спрацьовує під час дії подразника (доторкання до вій, раптове різке освітлення). При цьому око рефлекторно примружуються.
Внутрішня частина повіки, а також передній відділ очного яблука вкриті сполучнотканинною оболонкою — кон'юнктивою. Запалення кон'юнктиви спричиняє захворювання — кон'юнктивіт. Його ознаки: постійне виділення сліз, подразливе відчуття різні в очах, почервоніння повік, іноді гнійні виділення. Причини виникнення кон'юнктивіт — порушення правил гігієни, збудники інфекції, алергени.
Слізний апарат складається зі слізної залози, розташованої у верхньому зовнішньому куті орбіти, слізного мішка і носослізного каналу. Слізна залоза виділяє секрет (сльози) — рідину, яка має певний склад (вода та речовини, що мають антимікробну дію). Сльози зволожують, очищують й дезінфікують рогівку ока, збираються в слізному мішку, а їхній надлишок постійно стікає із внутрішнього кута ока по носослізному каналу у носову порожнину.
Передня камера ока — простір в передній частині ока між райдужкою і внутрішньою поверхнею рогівки, заповнений водянистою вологою.
В місці стику райдужки і рогівки утворюється кут передньої камери ока (angulus iridocornealis). Тут розміщується гребінчаста зв’язка (ligamentum pectinatum anguli iridocornealis), в товщі якої знаходиться тонка сітка щілеподібних просторів (spatia anguli iridocornealis). Тут відбувається процес всмоктування водянистої вологи і її відведення в канал Шлемма.
Передня камера ока сполучається з меншою задньою камерою ока за допомогою зіниці.
Всю порожнину ока (очне яблуко) позаду кришталика заповнює прозора желеподібна маса, як розплавлене скло, звідси й назва склисте тіло (склоподібне тіло). На його передній поверхні знаходиться заглиблення для кришталика, краї якого з'єднуються з капсулою кришталика. Кришталик і склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх. Склисте тіло підтримує також внутрішньоочний тиск.
Кришталик — частина світлозаломлювального апарата ока. Розташований між райдужною оболонкою і склистим тілом, має форму двоопуклої лінзи. Промені світла, що проходять через кришталик, заломлюються.
За норми кришталик прозорий і еластичний, розміщений у тонкій прозорій капсулі, яка переходить по краях у зв'язки, прикріплені до циліарного тіла. Кришталик може змінювати свою форму (кривизну) завдяки тому, що у циліарному тілі є гладенькі м'язи. Під час їхнього скорочення зв'язки натягуються і форма кришталика стає менш опуклою. У разі розслаблення гладеньких м'язів зв'язки також розслаблюються і форма кришталика стає більш опуклою.
Помутніння кришталика спричинює захворювання катаракту. Причиною виникнення катаракти можуть бути порушення обміну речовин, травми, радіоактивне опромінення. Лікування катаракти потребує хірургічного втручання з видаленням помутнілого кришталика та заміною його на штучний. Тепер таке оперативне втручання є безболісним завдяки лазерній хірургії.
Око має три оболонки:
Внутрішня оболонка — сітківка є світлосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.
За зовнішньою оболонкою розташована пронизана кровоносними судинами середня (судинна) оболонка. Вона складається з райдужної оболонки або райдужки, циліарного тіла і, власне, судинної оболонки (хоріоідеа).
Райдужна оболонка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення — від блакитного до темно-коричневого, має вигляд диска з круглим отвором всередині — зіницею. Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве — зіниця звужується, в темряві вона розширюється.
Діаметр змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву — звужується. Це відбувається рефлекторно: під час збудження симпатичного відділу автономної нервової системи (під час стресу, страху) зіниці розширюються, парасимпатичного відділу (після стресу) — звужуються. Завдяки узгодженій роботі цих відділів встановлюється потрібний діаметр зіниці. Так зіничний рефлекс регулює надходження в око світла і має захисне значення.
У середині судинної оболонки міститься циліарне тіло (війчасте тіло), що складається з війкового м'яза і зв'язок, до яких прикріплюється кришталик.
Власне судинна оболонка — це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.
Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера, — найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.
Рогівка — це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричиняє безумовний рефлекс, який проявляється кліпанням.
Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла.
ЗОРОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це функціональна система анатомічних утворів, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і формуванні зорових відчуттів.
М'язи ока – м'язи, необхідні для узгоджених рухів очних яблук, що забезпечує якісне, об'ємний зір.
У людини є шість окорухових м'язів: чотири з них прямі і дві косі, що отримали свою назву завдяки специфічному ходу м'язи в очниці, а також особливостям кріплення до очному яблуку. Роботою м'язів керують три черепно-мозкових нервів: глазодвигательный, відвідний і блоковий. Всі м'язові волокна даної групи м'язів багаті нервовими закінченнями, що забезпечує особливу чіткість і точність їх рухів.
Кон'юнкти́ва (лат. conjunctiva) — сполучнотканинна оболонка орбіти (очної порожнини) передньої частини ока.
Слі́зні за́лози — залози тварин і людини, що виробляють сльози, які зволожують поверхню ока; є парними (по парі на кожне око), мають мигдалеподібну форму і виділяють слізний секрет
Еволюційно слізні залози виникли з розвитком у хребетних тварин органів зору.
У людини розрізняють великі слізні залози, які містяться в слізній ямці лобної кістки черепа і протоки яких відкриваються у так званий кон'юктивальний мішок (слізний мішок), і дрібні слізні залози кон'юктиви ока.
Пові́ки — рухливі шкірні складки навколо очей у хребетних тварин. Захищають очі від зовнішніх пошкоджень, сприяють змочуванню їх слізною рідиною, очищенню рогівки і склери. У ссавців на вільному краї повіки розташовані вії і гирла залоз.
Брова́ (у множині бро́ви) — дугоподібне піднесення шкіри над очними ямками, покрите коротким волоссям та особливим м'язом corrugator supercilii, що захищає очі від сильного світла, поту та інших рідин. На обличчі у людини розташовано дві брови. Брови є засобом комунікації, з їх допомогою виражаються через міміку такі емоції, як здивування, переляк, незадоволення тощо.
О́ко — парний сенсорний орган (орган зорової системи) людини і тварин, що має здатність сприймати електромагнітне випромінювання у видимому діапазоні довжин хвиль і забезпечує функцію зору. Крізь очі надходить ≈ 90% інформації з навколишнього світу.
Зорова сенсорна система як і інші сенсорні системи, складається з трьох відділів: периферичного (око, а саме його рецепторний апарат – палички і колбочки сітківки); провідникового (чутливий зоровий нерв, зоровий тракт, що міститься в головному мозку, таламус) і центрального (потиличні ділянки кори великих півкуль головного мозку)
Обробка зорової інформації відбувається в таких зонах: а) у підкіркових центрах таламусу (зорові горби проміжного мозку) й середнього мозку: б) зоровій зоні потиличної частки кори півкуль
Проведення імпульсів здійснюють правий і лівий зорові нерви, волокна яких перехрещуються перед входом у мозок
Перетворення світла в нервові імпульси здійснюють фоторецептори (палички й колбочки), розташовані в сітківці ока. Ці клітини містять зорові пігменти, що сприймають і перетворюють світло
