af Ангеліна Глухенька 1 år siden
933
Охорона природи
Охорона природи включає ряд заходів, спрямованих на збереження і відновлення природних ресурсів, а також захист навколишнього середовища від забруднення та шкідливого впливу людської діяльності.
af Ангеліна Глухенька 1 år siden
933
Mere som dette
Охоро́на приро́ди — комплекс заходів із збереження, раціонального використання і відновлення природних ресурсів Землі. Етика, наука, і дії, спрямовані на захист природного навколишнього середовища від забруднення, посиленої експлуатації й іншого шкідливого впливу життєдіяльності людини. Включає правові, технологічні, природничо-наукові, економічні, громадсько-політичні заходи міжнародного, державного, регіонального і локально-адміністративного рівня.
Основний акцент охорони природи є на підтримці основних екологічних процесів і екосистем у рівноважному стані, включаючи збереження природного світу і його біорізноманіття, біологічних ареалів, природних ландшафтів, екосистем та інших природних комплексів. Вторинний акцент робиться на збереження природних ресурсів та енергозбереження, які розглядаються як важливі для захисту світу природи.
Охорона природи була розпочата після науково-технічної революції, яка призвела до порушення рівноваги у відносинах між навколишнім середовищем і людиною у зв'язку з її активною та виснажливою дією на природу та виробничо-господарською діяльністю.
Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними та еколого-економічними результатами.
Соціальні результати природоохоронних заходів полягають у:
Економічні результати природоохоронних заходів передбачають:
Еколого-економічні результати передбачають:
Заповідники України:
Біосферний заповідник “Асканія-Нова” – унікальний куточок природи. Він став переможцем всеукраїнського конкурсу “Сім природних чудес України”. Третина його площі – абсолютно заповідна степова зона, невинна територія, якої ніколи не торкався плуг.
Тут знаходиться унікальний дендрологічний парк, де виростає понад півтисячі видів рослин, багато з яких занесені до Червоної книги, тисяча різновидів дерев і безліч декоративних рослин з усіх кінців земної кулі.А в зоопарку заповідника живуть 450 видів екзотичних звірів і птахів, шість з яких повністю винищені у себе на батьківщині і збереглися тільки в “Асканії”. Тут також можна побачити старовинні кургани, з яких відкриваються захоплюючі види на степ.
Карпатський біосферний заповідник
Цей приголомшливий заповідник займає 57 тис. Гектарів на мальовничих схилах південно-західній частині Карпат. Серед його багатств – величні гори і мальовничі долини, високогірні луки і озера, найчистіші ріки та мінеральні джерела з цілющою водою.
А також – що вражає різноманіття флори і фауни: тут виростає величезна кількість рослин, багато з яких занесені в Червону книгу, і мешкає майже 200 видів тварин і птахів. На заповідній території знаходиться гора Говерла, вершина якої є найвищою точкою України, і водоспад Гук, розташований на висоті 900 метрів, який називають однією з перлин парку.
Гуляючи по парку, можна побачити археологічні пам’ятники, чий вік сягає 15000 років, і зразки дерев’яного народного зодчества XVI-XIX століть.
Заповідник “Кам’яна могила“
Це дивовижне місце, яке люди, що захоплюються екстрасенсорикою, люблять порівнювати з Тибетом, Непалом і Єгиптом. Територія заповідника “Кам’яна могила” являє собою скельні виходи заввишки 50-70 м посеред степу, що утворилися 2 млрд років тому після виверження вулкана. Заповідник оточений двома кільцями скіфських курганів.
Це місце, де людина ніколи не насмілювався жити. Для багатьох стародавніх культур воно служило святилищем. Нагромадження каменів містить безліч природних порожнин і гротів, які покриті тисячами петрогліфів, наскальних малюнків і символів, багато з яких не розгадані до наших днів, як і не розвідані всі таємні ходи.
Найкращий час для відвідування історико-археологічного заповідника – це, звичайно ж, осінь, коли немає спеки, повітря свіже, а степ навколо таємничих каменів дихає ароматами
Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану навколишнього природного середовища або створення умов для цього. Ознаками природоохоронних заходів є:
— підвищення екологічності продукції, що випускається;
— скорочення споживання природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається та здійснення господарської діяльності;
— зниження забруднення природних комплексів викидами, стоками, відходами, фіьізичними випромінюваннями;
— зниження концентрації шкідливих речовин у викидах, стоках, відходах;
—- поліпшення стану середовища існування людей.
Метою заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів є підтримання оптимального стану малих річок, будівництво обладнаних майданчиків, причалів та під´їзних шляхів для навантажувально-розвантажувальних робіт; ліквідація осередків забруднення підземних вод; розробка та будівництво магістральних колекторів для збирання господарсько-побутових, промислових та зливових стічних вод; розробка та будівництво головних та локальних очисних споруд; створення системи оборотного та безстічного водокористування, розробка пристроїв для збирання та переробки стічних вод.
Екологічні організації:
Global Nest — міжнародна асоціація вчених, технологів, інженерів та інших зацікавлених груп, що беруть участь в усіх наукових і технологічних аспектів навколишнього середовища, а також у застосуванні методів, спрямованих на сталий розвиток. Головною метою організації є підтримка та сприяння поширенню інформації про найсучасніших методів для поліпшення якості життя на основі розробки і застосування технологій і політики, дружньої до навколишнього середовища.
Всесвітнє товариство захисту тварин (ВОЗТ) (англ. World Society for the Protection of Animals (WSPA)) — міжнародна некомерційна зоозахисна організація, що здійснює свою діяльність у більш, ніж 150 країнах світу й об'єднує понад 900 організацій.
У ВОЗТ 13 офісів, розташованих в Австралії, Бразилії, Канаді, Колумбії, Коста-Ріці, Данії, Німеччині, Нідерландах, Новій Зеландії, Танзанії, Таїланді, США і Великобританії, головний офіс ВОЗТ — у Лондоні.
Всесвітній фонд дикої природи (англ. World Wide Fund for Nature), до 1986 р. — Всесвітній фонд дикої природи (англ. World Wildlife Fund, WWF) — міжнародна неурядова організація, що займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища. Офіційна назва організації була змінена з World Wildlife Fund на World Wide Fund for Nature, проте попередня назва залишається офіційною в багатьох країнах.
Глобальна мережа екологічного маркування (англ. Global Ekolabelling Network (GEN)) — асоціація незалежних організацій із 36 країн, що впроваджують системи екологічного маркування відповідно до добровільного міжнародного стандарту ISO 14024.
GEN тісно співпрацює із Світовою організацією торгівлі, а одним з її членів є Комісія європейського Співтовариства з питань екологічної сертифікації та маркування.
лоба́льний екологі́чній фо́нд (ГЕФ, англ. Global Environment Facility, GEF) — незалежний міжнародний фінансовий суб'єкт, чия діяльність реалізується через Програму розвитку ООН, Програму охорони навколишнього середовища ООН, і Світовий банк. ГЕФ надає фонди для фінансування додаткових витрат для того, щоб проект став екологічно привабливим.
Категорії видів рослинного і тваринного світу, що заносяться до Червоної книги.
0 – зниклі: види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях розповсюдження, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;
І – зникаючі: види, що знаходяться під загрозою зникнення і збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія чинників, що впливають на їх стан;
ІІ – вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія чинників, що впливають на їх стан;
ІІІ – рідкісні: види, популяції яких невеликі і у даний час не належать до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека;
IV – невизначені: види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;
V – недостатньо відомі: види, які неможна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної інформації;
VI – відновлені: види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і потребують постійного контролю.
Чорна Книга України -це список тих видів, які вимерли, починаючи з 1600 року. Існування цих видів було зафіксоване в пам’ятниках культури. Є зведення про спостереження цих тварин природодослідниками або мандрівниками. Тобто ці види однозначно зафіксовані в живому стані. Але сьогодні ми можемо стверджувати, що вони більше не існують. Ось ці види і заносять в «чорний список».
Тварини які зникли за останні роки:
Ропуха помаранчева
Останнього разу ропуха помаранчева була помічена в лісі в Монтеверде, Коста-Ріка, в 1989 році. Зникнення цього виду було спричинено глобальним потеплінням, повідомляє журнал Science. З тих пір інші вчені припустили, що ропуху помаранчеву, швидше за все, знищили погодні умови в Ель-Ніньо, де виник надзвичайно сухий клімат саме в той час, коли ропуха помаранчева зникала.
Каролінський папуга
Яскраве оперення цього єдиного виду папуги, що родом з Східної частини Сполучених Штатів, можливо, і стало причиною його загибелі. Зелені, жовті та червоні пір'їни Каролінського папуги надзвичайно цінувалися в якості доповнення до жіночих капелюхів. Птахи також мали небезпечну тенденцію - вони примикали до зграї інших птахів, і ті, як тільки їх помічали, одразу вбивали. Останній Каролінський папуга, який проживав у неволі у зоопарку Цинциннаті на прізвисько Інкі помер в 1918 році. Це сталося через рік після смерті його пари - Леді Джейн.
Тасманський тигр або тилацин
Зі смугами, як у зебри і формою, як у собаки, Тасманський тигр був відомий ще в двадцятому столітті як "собака-вампір", яка за чутками, пила кров, хоча на рахунок цього існує мало доказів. Вид зберегся в Тасманії до тих пір, поки собаки, полювання і хвороби не почали знищувати його чисельність. Останній відомий представник виду Тасманійського тигра загинув у зоопарку Хобарта в Тасманії в 1936 році. Однак існує велика моживість того, що не всі представники цього виду вимерли, оскільки були не підтверджені випадки того, що Тасманійського тигра бачили після його зникнення.
Проблема забруднення навколишнього середовища притаманна багатьом країнам і на сьогоднішній день набула глобального характеру. XX століття принесло людству чимало благ, пов’язаних з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, але в той же час поставило життя на Землі на грань екологічної катастрофи. Сьогодні у світі існує чимало екологічних проблем, починаючи зі зникнення деяких видів рослин і тварин та закінчуючи загрозою цілому людству.
Внаслідок своєї діяльності людина неусвідомлюючи забруднює навколишнє середовище. Яскравими прикладами таких наслідків є забруднення води, викиди різноманітних шкідливих газів у повітря, а також засмічення ґрунту, що у свою чергу вбиває живе.
Червона книга України є офіційним документом, що відображає сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин, рослин і грибів України, які перебувають під загрозою зникнення, або потребують охорони.
На підставі Червоної книги розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.
У книгах видання 2009 року наводяться відомості про 542 виду тварин та 826 видів рослин і грибів. Кожна стаття супроводжується ілюстрацією та картосхемою поширення виду в Україні. Також вміщено нормативні документи про Червону книгу України та довідкові матеріали.
Книга служить довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ, організацій, навчальних закладів, спеціалістів, широкого кола природокористувачів та активістів охорони природи.
Стаття 2. Завдання законодавства про Червону книгу України
Завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду.
Стаття 3. Поняття Червоної книги України
Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.
Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї.
Стаття 4. Об'єкти Червоної книги України
Об'єктами Червоної книги України є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних чи штучно створених умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Історія виникнення Червоної книги України
Перша Червона книга, присвячена українській
флорі та фауні, була видана у 1980 році під назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин.
Після набуття Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ» (наклад — 2400 примірників), в
1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Друге видання нараховувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.
У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 542 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та
кільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та
багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20),
круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни(11), птахи (87),
ссавці(68). Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим — на 297 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття окремих таксономічних груп
фауни України. Разом з тим, викликає занепокоєння суттєве збільшення у Червоній книзі України кількості видів риб та ссавців.
До третього видання «Червона книга України» (рослинний світ) занесено 826 видів
рослин і грибів: судинні рослини (611), мохоподібні (46), водорості (60), лишайники(52), гриби (57). Кількість видів рослин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 285 видів, а у другому порівняно з першим — на 390 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття видів рослин і грибів України.
Червона книга України (тваринний і рослинний світ) є офіційним державним докуменом в якому узагальнено матеріали про сучасний стан видів флори і фауни України, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їх збереження і науково обґрунтованого відтворення.
На основі цього документу розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на охорону, відновлення та раціональне використання природних ресурсів України.
Третє видання Червоної книги України включає 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів. У ньому враховані сучасні наукові дані щодо чисельності та поширення видів, положення міжнародних договорів, стороною яких стала Україна протягом останніх років, зокрема Конвенції про біологічне різноманіття, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин, Конвенції про збереження дикої флори і фауни та природних середовищ тощо
Книга служить довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ, організацій, навчальних закладів, спеціалістів, широкого кола природокористувачів та активістів охорони природи.
На цьому сайті представлено всі видання Червоної книги України починаючи з 1980 року. Кожна стаття супроводжується ілюстрацією та картосхемою поширення виду в Україні. Також вміщено нормативні документи про Червону книгу України, довідкові матеріали, карти поширення видів, перелік видів
тварин, рослин і грибів
по областях України та таблиця порівняння видань Червоної книги України різних років
До основних заходів пасивної охорони належать:
Збереження природи
З того часу, як людина стала господарем планети Земля, її діяльність обумовила зміни довкілля та почала діяти на умови життя тварин. Сторіччями люди вирубували ліси, забруднювали довкілля, полювали на тварин, ловили рибу, жодної хвилини не замислюючись над наслідками своїх дій. Тільки тепер ми починаємо розуміти, що лише зміни в діяльності людини можуть врятувати Землю від катастрофи. Наш спосіб життя серйозно порушив рівновагу природного середовища. Колосальні зміни, які відбуваються у наш час, можуть скінчитися дуже погано.
Шкідливі гази, прогресуюче забруднення, бездумне вирубування лісів - усе це зумовлює небезпечне потепління клімату на земній кулі. Діяльність людини вже призвела до часткового чи повного зникнення багатьох тварин і рослин.Якщо ми не присвятимо більше зусиль порятунку природи, що гине, й не змінимо наші багато в чому деструктивні дії, то прийдешнім поколінням, можливо, доведеться вивчати природу лише за природничо-науковими фільмами.
Довкілля – це місце, де мешкають живі істоти, де вони знаходять поживу, прихисток.
Ми не можемо уникнути втручання в навколишнє середовище. Часто ми завдаємо шкоди природі: погіршуються умови життя рослин, тварин, людей.
Наша держава Україна дбає про охорону природи. На заводах і фабриках встановлюють обладнання, яке не дозволяє забруднювати повітря, воду, ґрунт. Для збереження куточків незайманої природи створено заповідники. Там заборонено вирубувати дерева кущі, збирати й витоптувати трав'янисті рослини.
Не дозволяється полювати на звірів, птахів, ловити рибу, метеликів, інших тварин. В Україні є такі великі заповідники: Карпатський національний, Чорноморський, Асканія-Нова та інші.
Поради
1. Закривати кран під час чищення зубів
Поки ти вичищаєш зуби при відкритому крані, у каналізацію стікає близько 19 літрів води у день.
2. Вимикати зарядні пристрої вночі
Зазвичай електронні пристрої заряджаються повністю за одну-дві години. Коли ми кладемо їх заряджати на ніч, то вони споживають значно більше енергії, ніж потребують. Це погано для вашого пристрою, рахунку за електроенергію та екології.
3. Викидати сміття в смітник
Зазвичай сміттєві баки у містах є на кожному кроці. Звісно, багато людей зараз свідомі того, щоб не смітити на вулиці, але важливо не боятися/лінуватися зробити зауваження іншим людям, які викидають сміття на вулиці.
4. Сортувати сміття
Якщо поруч із житлом немає розподілених сміттєвих баків під різне сміття, то можна відокремлювати папір і здавати на макулатуру.
Цікаво знати:
Папір розкладається за 2-10 років.
Консервні бляшанки – 80 років.
Поліетиленові пакети – понад 200 років.
Пластмаса – 500 років.
Скло – 1 000 років.
5. Друкувати з обох боків листка
Для виготовлення паперу щороку вирубується 125 мільйонів дерев. А скільки нікому не потрібних рекламних газет і листівок лежать у поштових скриньках і просто на вулицях наших міст…
6. Використовувати екоторбинку або один пакет
В супермаркетах нам упаковують все в окремі пакети, які розкладатимуться безліч років. Можна не пакувати все в окремі пакети. Або придбайте (пошийте) один екопакет із тканини, який багаторазовий у використанні. Так ви ще й значно зекономите на пакетах.
7. Закривати вікна та двері, коли працює кондиціонер
Це зробить кондиціонер потужнішим в декілька разів та заощадить електроенергію.
8. Води в електрочайнику має бути не більше, ніж необхідно
На нагрівання зайвої води витрачається зайва електроенергія.
9. Не купувати великої живої ялинки на Новий Рік та Різдво, обмежитись маленькою ялинкою зробленою із зв’язаних гілок соснових і (або) дідух, так можна підтримувати українську традицію
Немає покупця, нема продавця, є соснові ліси.
10. Не викидати батарейки, а віддавати у спеціальні місця збору
Потрапивши в землю, батарейка здатна забруднити 400 літрів води або 20 квадратних метрів ґрунту. Викинувши всього дві старенькі батарейки з ліхтарика, ви зіпсуєте дві ванни, 8 відер і півтора чайника чистої води.
11. Не пити воду із пластикових пляшок
90% пластикових пляшок не переробляються. При можливості купляйте сік у паперовій упаковці, або наливайте воду вдома і використовуйте одну пляшку декілька разів, бо ж більшість «мінеральних вод» зовсім не мінеральні, а столові, що нічим не відрізняється від води з-під крану. Тим більше, коли рідини довго знаходяться в пластиковій пляшці, вони є не корисні для організму людини.
12. Брати рекламну брошуру
Щоб не переводити папір, можна взяти додому брошурку й відкласти до паперу, а потім – здати на макулатуру або до купи із паперовим сміттям.
Цікаво знати:
Одна сім’я з трьох людей за рік збирає 15 кг макулатури.
1 кілограм макулатури – це 60 кг деревини.
13. Купувати місцеве
Коли ви купуєте продукцію вироблену виробником, який проживає найближче – зменшуєте витрати палива (енергії) на транспорт продукції від виробника до магазину. Також таким чином, ви підтримаєте місцевих виробників, що в зараз в нашій країні дуже потрібно.
14. Їздити на велосипеді
Почувайтеся в хорошій фізичній формі, здоровими, енергійними, модними, швидко пересувайтесь по місту. І це все завдяки велосипеду. Та ще й зменшуйте шкідливі викиди в повітря.
15. Використовувати керамічний або паперовий посуд
Дуже приємно сидіти в парку чи лісі на пікніку, але краще сидіти там без сміття від пластикового посуду.
16. Носити натуральний одяг
Синтетика – це продукт отриманий методом хімічного синтезу, із неї виготовляють пластмасу й тканини. Тому можна сказати, що синтетичний одяг такий ж шкідливий, як і пластмасові пляшки. Тим більше, що одяг виготовлений із природних матеріалів значно приємніший до тіла й, на відміну від синтетичних тканин, зігріває.
Рись - Одна з найбільш красивих диких тварин, занесених до Червоної книги. Мало хто може скласти їй конкуренцію у грації під час полювання. Досі достеменно не вивчено для чого у рисі своєрідні пензлики на вухах, проте зафіксовано що без них її слух суттєво знижується. Рись завжди була окутана пеленою таємничості та стародавні народи присвоювали їй міфічні сили
Ведмідь бурий
Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Ведмедеві (Ursidae). Один з 4-х видів роду, один з видів роду в фауні України.
Природоохоронний статус виду:
Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Територію України населяє раса середньоросійського ведмедя (Ursus arctos arctos Linnaeus, 1758), ареал якої охоплює Європу, Зх. Сибір до Єнісею, Алтай. Ареал в Україні в минулому охоплював лісову і частково степову зони. Наразі вид зберігся лише в регіоні Карпат. Заходи окремих особин трапляються на Поліссі (Київська та Сумська обл.).
Чисельність і причини її зміни: Не перевищує 300 особин. Найбільше ведмедя в Закарпатській та Івано-Франківській обл. (до 200 особин), менше у Львівській (до 50 особин) найнижча чисельність ведмедя в Чернівецькій обл. — близько 20 особин. Причини змiни чисельностi: фрагментація ареалу, інтенсивна експлуатація та омолодження лісів і велике рекреаційне навантаження на них; високий рівень чинника непокою, браконьєрський відстріл тварин.
Особливості біології та наукове значення: Типовий лісовий вид. В гірських районах надає перевагу мозаїчному деревостану, розчленованому заростаючими вирубками та субальпійськими луками. Барлоги влаштовує під виворотнями, в дуплах старих дерев, на схилах в чагарнику, серед кам´яних завалів. Початок та строки зимової сплячки коливаються залежно від погодних умов. Всеїдна тварина, причому рослинні корми можуть складати основну частину раціону. Народження ведмежат відбувається раз на два роки в кінці грудня — на початку січня. У виводку зазвичай двоє ведмежат, що тримаються з матір’ю до 2 років.
Морфологічні ознаки: Стопоходяча тварина з масивним плечовим поясом. Голова крупних розмірів з масивним лобом та широко розставленими округлими вухами. Забарвлення хутра від світло-бурого чи рудуватого до темно-бурого. Маса тіла може сягати більше 400 кг.Режим збереження та заходи з охорони Занесений до ЧКУ (2003), Червоного списку і як вид, що підлягає особливій охороні, до
Бернської конвенції. Ефективні заходи охорони: збереження і заповідання первісного середовища існування виду, екопросвітницька робота з населенням та розробка заходів, спрямованих на нівелювання конфлікту людини з хижаком та зменшення чинника непокою, локальні біотехнічні заходи з метою підвищення кормності угідь, боротьба з браконьєрством.
Їжак вухатий
Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Комахоїдні (Insectivora), родина — Їжакові (Erinaceidae). Один з 2-х видів роду, єдиний вид роду в фауні України.
Природоохоронний статус виду:
Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Степи і напівпустелі Євразії (сх. Передкавказзя, Закавказзя, Середня, Центральна і Передня Азія, Казахстан та Індія) і Пн. Африки. Знахідки в Україні відомі з Луганщини і Донеччини.
Чисельність і причини її зміни: Ймовірно, чисельність виду в Україні не перевищує кілька десятків особин, проте ніколи не була високою. За останні 20 років відомо лише одна достовірна знахідка в окол. Луганська та по одній неперевіреній знахідці на Луганщині і Донеччині. Серед причини зміни чисельності — деградація степових екосистем, засадження ділянок псамофітного степу монокультурами сосни, поширення їжака білочеревого, тиск хижаків (лисиці, бродячі пси).
Особливості біології та наукове значення: Степові місцини, особливо ділянки псамофітного степу, деградовані пасовища, схили ярів, крейдяні відслонення. Веде сутінковонічний спосіб життя. В якості житла використовує нори, купи хмизу і бур’яну. Для тимчасових схованок використовує ямки в землі, щілини серед каміння. Характерна сплячка, яка триває з кінця жовтня до середини березня. Парування у квітні, у виводку 3–8 малят. Статева зрілість після року життя.
Морфологічні ознаки: На відміну від їжака білочеревого, розміри малі: довжина тіла 13–23 см, довжина задньої ступні не перевищує 4 см (29–39 мм), позаяк вушниця не коротша від 3 см (29–48 мм) і, прикладена до щоки, сягає за око; голки на спині до 22 мм; хутро м’яке і світле, знизу біляве, з боків і на голові сіро-рудувате.
Охорона і відновлення тваринного світу. На жаль, вплив господарської діяльності людини здебільшого приносить шкоду дикій природі, спричиняючи зникнення багатьох видів тварин, кількісне скорочення популяцій і зменшення територій їх поширення. Інколи місця проживання диких тварин зведені до нечисленних плям у глухих відлюдних місцях, як наприклад поширення лелеки чорного в поліських лісах.
Катастрофічні наслідки непоміркованої господарської діяльності примусили людину шукати шляхи для виправлення ситуації. В Україні проводяться заходи щодо охорони та відновлення тваринного світу. Одним з них є реакліматизація – штучне повернення в певну місцевість виду, що раніше там існував. Так, в Україну з Білорусі заново завезено зубрів. Нині вони живуть на Поліссі, Поділлі та Карпатах. Лише у Волинській області їх стадо налічує понад 500 особин.
У 1993 р. в Україні прийнято Закон «Про тваринний світ», у якому однією з головних вимог щодо охорони і раціонального використання тварин є збереження природних умов їх існування. Понад 400 видів тварин занесено до Червоної книги України. Серед них: їжак вухатий, кажани, ховрах, зубр, кіт лісовий, рись звичайна, тхір степовий, тхір-перев’язка, землерийка, орел степовий, беркут, орлан-білохвіст, журавель сірий, лелека чорний, сапсан, змієїд, пугач, тритон гірський та ін. На жаль, список рідкісних і зникаючих тварин постійно поповнюється. Серед них опинилися навіть вовки. Їх на території нашої країни налічують не більше 2 тис. особин і за 10 років вони можуть бути всі знищені. Вовків занесено до міжнародної Червоної книги, але не внесено до Червоної книги України. На численні види тварин полювання обмежується або повністю заборонено. Багато тварин охороняється у заповідниках, заказниках, зоологічних парках.
Шафран (Крокус, Crocus) — рід трав’янистих багаторічних рослин родини Півникових (Iridaceae). В літературі іноді трапляється калька з латинки крокус. Бульбоцибулина має розмір до 3 см в діаметрі, округла або сплюснута, вкрита лусками, дає пучок кореневих мочок, будова і забарвлення яких варіюються у різних видів.
Стебло не розвивається.
Листя прикореневі, лінійні, охоплені знизу піхвовими лусками, з’являються під час чи після цвітіння.
Квітки поодинокі, іноді 2-3 з однієї бульбоцибулини, оточені плівчастими лусками.Оцвітина крупна, довго лійчаста, відгин віночока складається з 6 пелюсток, що переходять у довгу циліндричну трубочку. Тичинки прикріплені до зіва оцвітини, коротші його; нитки короткі; пиляки прямостоячі, лінійні, зазвичай довші тичинкову нитку.Стовпчик ниткоподібний з трьома маточками.
Плід — тригніздна коробочка, насіння дрібне, ребристі.
Період цвітіння — весна або осінь (залежно від видової приналежності рослини).
За забарвленням квіток види діляться на дві групи: жовтоквіткові (забарвлення від жовтого до жовтогарячого) і блакитноквіткові (забарвлення від світло-бузкового до темно-фіолетового); також зустрічаються альбіносна форма — частіше у блакитноквіткових, рідше у жовтоквіткових. У ДП «Ясінянське ЛМГ» проростає у Станиславському лісництві кв.19 вид.13, кв.19 вид.14, кв.19 вид.15, Лазещинському кв.25 вид.4 кв.19 вид,20, у Лопушанському лісництві кв.19, Довжанському кв.2 вид.23, кв.3 вид.28.
Сон великий
Таксономічна належність: Родина Жовтецеві — Ranunculaceae.
Природоохоронний статус виду:
Вразливий.
Наукове значення: Центральноєвропейський вид, що має дифузне поширення близько сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Ср. Європа, пд. зх. Сх. Європи. В Україні — в ізольованих оселищах на Поділлі, Передкарпатті, рідко в Правобережному Лісостепу, можливо у Лівобережному Степу. Адм. регіони: Кв, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Дн, Од.
Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції нечисленні; однак на Поділлі деякі досягають кількох тисяч особин, повночленні. Насіннєва продуктивність задовільна, але поновлення відбувається дуже повільно.
Причини зміни чисельності: Надмірний випас, часте випалювання, сільскогосподарське освоєння, видобування копалин. Масово знищується з метою використання в приватному озелененні, збирання на букети. Частина відомих локалітетів знищена.
Умови місцезростання: Схили з лучно-степовою і степовою рослинністю на рендзинах і малопотужних чорноземах, узлісся дубових і соснових лісів, галявини, на сірих і дерново-підзолистих ґрунтах, у заростях термофільних чагарників. В угрупованнях кл. Festuco-Brometea, Trifolio-Geranietea sanguinei, Rhamno-Prunetea, Sedo-Scleranthetea, Quercetea pubescenti-petraeae, VaccinioPiceetea. Ксеромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина з вкороченим каудексом. Прикореневі листки з’являються після цвітіння, молоді густо й відстовбурчено жовтуватопухнасті, пізніше розсіяно опушені; пластинки їх яйцевидні, трійчастопірчасто розсічені, з лінійно-ланцетними сегментами. Квіткове стебло 10-40 см заввишки, прямостояче, разом зі стебловими листками густо вкрите м’якими жовтуватими волосками, одноквіткове; стеблові листки утворюють дзвоникувате покривало. Квітка прямостояча, широкодзвоникувата, пізніше розкрита; листочків оцвітини 6, довгасто-яйцевидних, лілових або фіолетових, зовні густоволохатих. Плодики довгасті, волосисті. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в НПП «Подільські Товтри», ПЗ «Медобори» та його філіалі «Кременецькі гори», РЛП «Дністровський каньйон», у заказниках і пам’ятках природи Доцільно налагодити комерційне вирощування для запобігання знищення виду у природі. Необхідний моніторинг популяцій. Заборонено заготівлю рослин, руйнування місць зростання.
Підсніжник білосніжний
Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amarylidaceae.
Природоохоронний статус виду:
Неоцінений.
Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна Європа, Середземномор’я, Передкавказзя. В Україні — переважно в Правобережному Лісостепу, Карпатах, Передкарпатті, Зх. Поділлі, Розточчі, рідше на Правобережному Поліссі, рідко — в Лівобережному Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Пл, Од, Мк.
Чисельність та структура популяцій: Популяції здебільшого численні, вид в багатьох місцях навесні аспектує. Проте біля населених пунктів і місць відпочинку популяції регресують і зникають (від м. Києва у повоєнний час межа поширення відсунулась на 50–60 км). Спостерігається тенденція до зменшення кількості квітучих особин.
Причини зміни чисельності: Масове зривання на букети, переважно для продажу, викопування цибулин, рекреаційне навантаження.
Умови місцезростання: Листяні ліси, переважно дубові та грабоводубові (кл. Querco-Fagetea), галявини, узлісся, чагарники (кл. Rhamno-Prunetea; кл. UrticoSambucetea), на багатих, достатньо зволожених ґрунтах. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ранньовесняний ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 8–20 см заввишки із підземною цибулиною, обгорнутою трьома бурими шкірястими лусками. Прикореневі листки (2) лінійні, сірувато-зелені, виходять із піхвових лусок. Стебло прямостояче. Квітки на пониклих квітконіжках, поодиноко виходять із піхов приквітка. Зовнішніх листочків оцвітини 3, вони білі, видовжені; внутрішні листочки (3) вдвічі коротші, дзвоникоподібні, прямі, із зеленкуватою плямкою на кінці. Плід тригнізда коробочка. Цвіте в березні–квітні, плодоносить в травні–липні. Розмножується цибулинами та насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Проводяться громадські акції з охорони первоцвітів. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях Правобережжя, великі популяції в Карпатському БЗ, Карпатському та «Вижницькому» НПП, в ПЗ «Медобори» та ін., на Лівобережжі — в НПП Ічнянський. Необхідно посилити інформованість населення, контролювати заборону продажу та стан популяцій. Заборонено несанкціоновану заготівлю та продаж, порушення умов місцезростання.
Охорона флори. Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і е чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу.
Рослини — найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони зникаючих видів рослин і тварин, а згодом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. У 1982 р. Закон про Червону книгу прийнято і в Україні.
Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність.
Червона книга... Ідея її створення належить відомому англійському зоологу професору Пітеру Скотту. Червона книга — це зібрання фактів про унікальних представників флори й фауни нашої планети, над якими нависла загроза зникнення. Міжнародна Червона книга складається з кількох солідних томів. До неї внесено близько 300 видів і підвидів ссавців, майже 300 видів птахів, більше 100 видів плазунів, 40 — земноводних, понад 250 видів судинних рослин. У ній є також і "чорний список" тварин і рослин, що зникли з планети, починаючи з 1600 р.
Нині на земній кулі близько 20—25 тис. видів рослин знаходяться на грані зникнення.
Природні умови України сприяли розвитку дуже багатої та різноманітної флори. Тут зростає близько 5 тис. видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної та заносної флори. Найбагатшою є флора Карпат та Криму (близько 2 тис. видів).
200 років тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі України, сьогодні — лише 14%. Незважаючи на величезне екологічне значення лісу й прийняття постанов і законів щодо його охорони, в Поліссі та Карпатах ліси, як і раніше, хижацьки знищуються, а відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно й недостатньо.
Слід зазначити, що останнім часом ліси через перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втрачають свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Ліс не витримує напливу людей у густонаселених районах, страждає, хворіє й гине від промислових забруднень, внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.
