von Вікторія Рябець Vor 1 Tag
11
Mehr dazu
Комунікативна компетентність – це здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з оточуючими людьми, певна сукупність знань, умінь та навичок, що забезпечують ефективне спілкування, передбачають уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти й бути зрозумілим для партнера у процесі спілкування.
Для ефективного розвитку комунікативної компетентності учнів необхідно використовувати різноманітні інструменти, що сприяють покращенню їхніх навичок у спілкуванні, слуханні, читанні та письмі. Вони включають книги, навчальні матеріали, цифрові платформи, ресурси для вчителів та методи організації групової роботи. Кожен із цих інструментів надає можливості для покращення комунікації та сприяє активному навчанню.
Групова робота та взаємодія є основою розвитку комунікативної компетентності, оскільки вчить учнів співпрацювати, взаємодіяти, вирішувати проблеми разом, а також формувати вміння висловлювати свої думки і слухати інших.
Робота в парі — це одна з тих стратегій, що розширюють можливості класу, яка дозволяє вашим учням вести бесіду 1-1, співпрацювати разом, щоб вирішувати складніші проблеми, і відточувати свої навички побудови команди.
Командні вправи - це робота, спрямована на об'єднання і заохочення членів групи до спільної результативної діяльності. Командні вправи на розвиток комунікаційних навичок є ефективним інструментом для покращення взаємодії між учасниками, розвитку здатності висловлювати свої думки, слухати інших та працювати в команді. Вони сприяють формуванню взаємної довіри, розвивають активне слухання, допомагають у подоланні бар'єрів у комунікації і забезпечують здорову атмосферу для обміну ідеями.
Ресурси для вчителів включають різноманітні методичні матеріали, інструкції, плани уроків і стратегії для ефективного навчання учнів комунікативним навичкам. Вчителі мають доступ до багатьох онлайн-ресурсів, які підтримують їх у роботі і допомагають розвивати креативні підходи до навчання.
Вебінари та тренінги — це важливі формати навчання, які дозволяють людям здобувати нові знання та навички в інтерактивному форматі. Обидва ці формати мають свої особливості, хоча іноді вони можуть перекриватися за змістом і метою. Давайте розглянемо, що вони означають і як застосовуються в різних сферах.
Підру́чник (калька з пол. podręcznik) — книжка, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.
Цифрові платформи та програми стали незамінними інструментами для розвитку комунікативної компетентності, оскільки вони дозволяють інтегрувати сучасні технології в процес навчання та забезпечують доступ до безлічі інтерактивних матеріалів і завдань.
Освітні додатки — це програмне забезпечення, яке створене для полегшення процесу навчання та розвитку різних навичок у користувачів. Вони можуть бути використані в будь-якому віці та для різних цілей: від навчання в школі до саморозвитку та підготовки до професійної діяльності. Освітні додатки доступні для різних платформ, таких як смартфони, планшети, комп'ютери та інші пристрої, і часто мають інтерактивні функції для забезпечення більш ефективного та цікавого навчання.
Онлайн-курси для самостійного навчання – це онлайн-курси, на яких ви можете вивчати розділи, проходити тести, відвідувати лекції та виконувати будь-яку курсову роботу у зручний для вас час – немає фіксованих термінів для проходження програми або її частин. Це дає більше автономії щодо того, де і коли виконувати курсову роботу, але декому важко залишатися в курсі через відсутність структури.
Книги та навчальні матеріали є важливими інструментами для розвитку комунікативної компетентності. Вони дають учням доступ до різноманітних текстів, які сприяють розвитку мовних навичок, навичок аналізу та критичного мислення.
Навчальний посібник — навчальне видання, що доповнює або частково замінює підручник та офіційно затверджене як таке. Навчальний посібник є видом навчальної літератури, офіційне підтвердження доцільності їх використання у навчально-виховному процесі в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладах України реалізується через процедуру надання відповідного грифа: «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».
Дитяча література — література, творена безпосередньо дітьми або для дітей. До неї належать різні жанри фольклору (див. дитячий фольклор: лічилки, дражнилки, ігрові пісні та ін.), а також перші спроби пера юних початківців (поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей («Соняшник», «Барвінок», «Малятко», «Однокласник» та ін.) чи в колективних збірниках на зразок «Первоцвіту», спорадично друкованого у видавництві «Веселка» (Київ), у виданні «Ластовенятко» (К., 1995), упорядкованому Надією Кир'ян.
Ціль розвитку комунікативної компетентності в початковій школі полягає в тому, щоб допомогти учням здобути необхідні навички для ефективного спілкування, вираження своїх думок, а також взаємодії з іншими. Це сприяє розвитку не лише мовних здібностей, а й соціальних, емоційних та когнітивних навичок, що є основою для подальшого успішного навчання і адаптації в суспільстві.
Підготовка до подальшого навчання — це одна з основних цілей розвитку комунікативної компетентності, оскільки ефективне спілкування є необхідною умовою для успішного навчання у старших класах та вищих навчальних закладах.
Розвиток навичок на майбутнє — це процес формування таких вмінь і компетенцій, які будуть корисними і необхідними в подальшому житті, як у професійній діяльності, так і в особистому розвитку. Цей процес є важливим для успішної адаптації до швидко змінюваного світу, де технології, економіка і соціальні реалії постійно змінюються.
Підготовка до читання та письма — це важливий етап у розвитку дитини, який включає комплекс заходів, спрямованих на формування базових мовних навичок, необхідних для освоєння цих двох важливих умінь. Цей процес є основою для подальшого успішного навчання дитини в школі. Підготовка до читання та письма включає в себе не тільки вивчення букв і їх поєднань, але й розвиток загальних навичок, що сприяють розумінню і правильному використанню мови.
Розвиток мовної гнучкості — це здатність учнів адаптувати своє мовлення залежно від ситуації, аудиторії, теми розмови і комунікативних цілей. Мовна гнучкість дозволяє учням вільно висловлювати свої думки в різноманітних ситуаціях.
Лексичний та граматичний розвиток дітей у 1-4 класах є важливою складовою мовного розвитку учнів, адже саме на цих етапах формується основа для більш складних мовних конструкцій і комунікативних умінь.
Мовний розвиток – процес, пов'язаний із психічним розвитком, розвитком практичної діяльності, соціальних форм поводження.
Формування позитивного ставлення до комунікації є важливим етапом у розвитку комунікативної компетентності, оскільки ставлення до спілкування впливає на готовність учнів активно брати участь у навчальному процесі і взаємодії з іншими.
Емпатія – це здатність поставити себе на місце іншої людини і зрозуміти її почуття. Ця здатність розвивається в дитини з раннього віку, коли вона тільки починає взаємодіяти з навколишнім світом. Із часом дитина дедалі більше опановує цю навичку, у ході взаємодії з батьками вона вчиться спілкуватися за допомогою невербальних сигналів і розвиває мовлення.
Уміння слухати – гарантія правильного розуміння точки зору співрозмовника, а отже – запорука успішного спілкування з колегами та друзями, роботодавцями та
викладачами.
Розвиток соціальних навичок є однією з ключових цілей розвитку комунікативної компетентності. Він включає формування вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми, розуміти соціальні правила, навички співпраці та взаємоповаги.
Навички вирішення конфліктів – це важлива складова комунікативних умінь, яка допомагає дитині вирішувати конфлікти мирним шляхом та знаходити компромісні рішення. Це навички, які допомагають дитині будувати позитивні взаємини з оточуючими та встановлювати гармонійні стосунки.
Вміння працювати в команді – це вміння завжди залишатися конструктивним, дискутувати, але не доводити до руйнівного конфлікту, разом шукати сильні рішення, проявляти повагу до інших і викликати повагу до себе.
Методика навчального предмета - це галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета. До змісту методики як часткової дидактики входять:
Технології в навчальному процесі включають використання різноманітних технічних засобів і інформаційних технологій для підвищення ефективності навчання та розвитку комунікативних навичок учнів. Це можуть бути цифрові інструменти, мультимедійні презентації, онлайн-платформи, інтерактивні дошки тощо.
Інтеракти́вна до́шка (від англ. Interactive WhiteBoard — «інтерактивна біла дошка») — пристрій, що поєднує в собі можливості звичайної маркерної дошки з можливостями комп'ютера.
Мультимедіа ‑ це система комплексної взаємодії візуальних і аудіоефектів під управлінням інтерактивного програмного забезпечення з використанням сучасних технічних і програмних засобів, які об’єднують текст, звук, графіку, фото, відео тощо в одному цифровому відтворенні.
Проектна діяльність є потужним методом навчання, що сприяє розвитку не тільки комунікативних навичок, а й творчих здібностей учнів. Проектна діяльність вимагає від учнів не лише інтелектуальної, але й колективної взаємодії, що розвиває важливі соціальні та комунікативні навички.
Творчий проєкт – це самостійне індивідуальне завдання творчого та дослідницького характеру, яке виконується здобувачем вищої освіти на завершальному етапі фахової підготовки і є однією з форм виявлення практичних і теоретичних знань, уміння їх застосовувати для виконання конкретних творчих завдань.
Групова робота — форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об'єднані в малі групи, виконують як спільні, так і диференційовані завдання педагога. Групи не повинні бути постійними, оскільки це може призвести до виникнення груп різного рівня успішності.
Педагогічні методи — це основні інструменти, що використовуються педагогами для досягнення навчальних цілей і розвитку комунікативної компетентності учнів. Вони включають різні способи взаємодії між учителем і учнями, що дозволяють підтримати інтерес до навчання та забезпечити ефективне засвоєння знань.
Переваги:
Педагогічний метод обговорення — це метод навчання, при якому учасники (студенти, учні) активно залучаються до дискусії, обмірковують і аналізують певну проблему, тему чи питання під керівництвом педагога. Обговорення сприяє розвитку критичного мислення, комунікаційних навичок, здатності аргументувати свою точку зору та слухати думки інших.
Педагогічне спостереження – це спеціально організоване, цілеспрямоване сприйняття педагогічного процесу у звичайних умовах; об'єкт спостереження – дії та вчинки студентів та викла-дачів. Суть цього методу полягає в безпосередньому, планомірному й тривалому сприйманні педагогічних явищ без втручання дослід-ника в нього.
Ігрові методи у навчанні – це освітні підходи, які інтегрують елементи гри в навчальний процес з метою зробити навчання більш захоплюючим, інтерактивним та ефективним. Такі методи включають різноманітні види ігор, симуляцій, рольових ігор, квестів та інших видів розваг, які мають навчальну мету.
Інтерактивні вправи — це частина заняття (шкільного уроку), яка використовується з метою засвоєння вивченого матеріалу та досягнення певних результатів навчання учнями.
Рольова гра, або RPG (англ. role-playing game) — гра розважального характеру, в якій учасники приймають певні конкретні ролі та колективно створюють історію або слідують уже із фантастичних творів), у вигаданих ситуаціях діючи відповідно до своїх ролей. Учасники приймають рішення, спираючись на словесний образ персонажа, а дії завершуються успіхом чи провалом за визначеною системою правил, норм та принципів. У межах правил гравці можуть вільно імпровізувати; їхній вибір у кожній ситуації формує інсценування та результат гри.
У початковій школі розвиток комунікативної компетентності є одним із основних напрямків навчання, оскільки він забезпечує формування важливих навичок, необхідних для успішної взаємодії в суспільстві та навчанні. Вміння ефективно спілкуватися допомагає учням не тільки в навчальній діяльності, а й у розвитку особистості.
Письмо́ — знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних ідеографічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві.
Формулювання ідей на папері - це здатність організовувати свої думки у письмовій формі таким чином, щоб вони були логічно послідовні та зрозумілі. Вміння правильно структурувати текст, використовувати абзаци, зв'язки між ідеями — це важлива навичка для написання есе, рефератів, листів та інших письмових робіт. Вміння формулювати ідеї на папері допомагає учням більш ефективно виражати свої думки та комунікувати в письмовій формі.
Вміння писати грамотно - це здатність правильно писати, дотримуючись правил орфографії, пунктуації, граматики та стилістики. Грамотне письмо є основою для ефективної комунікації, зокрема у навчальних і професійних контекстах. Вміння писати без помилок, чітко і зрозуміло важливе для передачі своїх ідей на письмі.
Чита́ння — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «чита́ння» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями. У множині,[1] чита́ння — це цикл доповідей, лекцій, виступів читців, присвячений якому-небудь колу питань; наприклад, парламентські читання (мн.) проекту закону.
Аналіз прочитаного включає здатність розглядати текст з різних точок зору, виділяти основні ідеї, оцінювати аргументацію автора, а також робити висновки. Це також вміння співвідносити інформацію з власним досвідом або з іншими джерелами інформації. Це дозволяє учням не просто запам'ятовувати факти, а й критично оцінювати прочитане.
Здатність не тільки прочитати текст, а й зрозуміти його зміст, інтерпретувати ідеї автора, визначати головну думку. Це важливий елемент у процесі навчання, який допомагає учням зрозуміти не тільки поверхневу інформацію, але й приховані значення, мету та стиль автора.
Активне слухання — це техніка ефективної комунікації, яка полягає у вмінні вислухати та відповісти співрозмовнику так, щоб він відчув, що його бачать, чують та розуміють. За такого способу комунікації на перший план виходить відображення та уточнення інформації, активніше використовується словесна форма, що допомагає пов'язувати окремі фрагменти розповіді, внаслідок чого реалізується розуміння.
Розуміння почутого - це здатність не просто чути слова, а й розуміти їхній зміст. Вміння інтерпретувати почуте та враховувати контекст, емоції, які вкладаються в слова співрозмовника, є важливою частиною ефективної комунікації. Це дозволяє уникнути непорозумінь і забезпечує більш глибоке розуміння ситуації.
Активне слухання полягає не тільки в тому, щоб почути слова співрозмовника, а й активно брати участь у процесі спілкування. Це включає уважність, здатність сприймати та обробляти інформацію, задавати уточнюючі питання, показувати зацікавленість через невербальні засоби (кивки, вирази обличчя, міміка).
У́сне мо́влення — форма мовленнєвої діяльності, яка включає розуміння сприйнятого на слух мовлення та здійснення мовленнєвих висловлювань у звуковій формі.
Вміння ставити запитання є ключовим елементом у процесі комунікації. Це дозволяє розширити знання, уточнити непорозуміння та поглибити розмову. У навчальному контексті важливо, щоб учень вмів формулювати питання, що дозволяють отримати точну інформацію або сприяють розвитку критичного мислення.
Навчання школярів висловлювати власну думку – це здатність чітко та логічно передавати свої ідеї, думки та почуття за допомогою усного мовлення. Вміння висловлювати думки включає здатність правильно вибирати слова, структурувати речення, передавати інформацію зрозуміло та ефективно. Важливим аспектом є також уміння адаптувати свою мову до аудиторії — чи то діти, чи дорослі, чи спеціалісти в певній сфері.
