von Shimko Daria Vor 12 Monaten
116
Mehr dazu
1. Дитяча психологія вивчає психічний розвиток дитини на різних етапах її індивідуального життя. Лінії психічного розвитку – це, по-перше, виникнення і вдосконалення психічних процесів (пізнавальних та емоційно-вольових), по-друге, становлення особистості (характеру, спрямованості, мотивації), по-третє, розвиток різних видів діяльності особистості.
2. Важливою проблемою дитячої психології є періодизація психічного та особистісного розвитку людського індивіда. Розглядаються динамічні (характеристики процесу змін) та змістові (новоутворення особистості, аналіз психіки на кожному віковому етапі) закономірності психічного та особистісного розвитку дитини.
3. Дитяча психологія вивчає взаємозв’язок психічного розвитку із розвивальними впливами на дитину з боку дорослих (зокрема педагогів і батьків), особливості формування психічних якостей підростаючої особистості.
4. Дитяча психологія досліджує співвідношення біологічних (спадковості, дозрівання організму) й суспільних факторів на різних етапах онтогенезу, а також в історичному контексті.
До предмету дитячої психології входить вивчення умов і рушійних сил розвитку психіки дитини, закономірностей періодизації психічного розвитку, розкриття індивідуально-типологічних варіантів психічного розвитку людини на етапі дитинства.
У філософії дитяча психологія запозичила загальнофілософські методи пізнання, знання загальних законів розвитку, що дало змогу їй знайти правильний підхід до вивчення психічного розвитку дитини, розкрити процес виникнення свідомості, набуття нею соціальних якостей, залучення до вселюдського досвіду. Дитяча психологія послуговується загальнопсихологічними знаннями про психіку людини, без яких неможливе психологічне вивчення діяльності дитини, її психічних станів і процесів, властивостей особистості. Загалом багато закономірностей психіки дорослого неможливо зрозуміти, якщо не знати і не враховувати їх походження. Послуговується дитяча психологія надбаннями анатомії і фізіології, особливо даними про розвиток нервової системи і вищої нервової діяльності дитини.
Активно взаємодіє дитяча психологія з педагогікою, яка потребує знань закономірностей та особливостей психічного життя дитини, перебігу процесів у її психіці тощо. "Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, - писав К. Ушинський, - то вона повинна перше пізнати її також в усіх відношеннях"1. Педагогіка може успішно розробити план виховання цілісної особистості, якщо спиратиметься на весь комплекс наук про людину, центром якого є психологія: "Ми не кажемо педагогам, дійте так чи інакше, але кажемо їм, вивчайте закони психічних явищ, якими хочете керувати, і дійте, зважаючи на закони й обставини, у яких ви хочете їх застосувати".
Психолог, вивчаючи закони психічного розвитку дитини, не може не використовувати знання з педагогіки. Адже свідомість і особистість дитини не розвивається безпричинно і спонтанно. Причини цього розвитку закорінені у змісті й організації життя дитини. Тому без педагогіки дитяча психологія втрачає предмет вивчення і базову мотивацію.
Дитяча психологія є молодою наукою. Зародилась вона наприкінці XIX ст. з виходом книги німецького вченого-фізіолога Вільгельма Прейєра (1841-1897) «Душа дитини», у якій подано нотатки щоденних спостережень автора за розвитком свого сина.
Дитяча психологія є окремою частиною вікової психології, що вирізняється самостійним предметом досліджень.
Дитяча психологія – галузь психологічної науки, що вивчає факти і закономірності психічного розвитку дитини від народження до вступу у школу.
Специфіка вивчення дитини в дитячій психології полягає в тому, що досліджуються не лише психічні процеси і якості самі по собі, а саме закони їх виникнення і становлення. Дитяча психологія показує механізми переходу від однієї вікової стадії до іншої, характерні ознаки кожного періоду і їх психологічний зміст.
Предметом дитячої психології є закони психічного розвитку дитини.