por Діана Луцька hace 14 horas
60
Ver más
Числівник – це самостійна частина мови, яка виражає кількість предметів або порядок їх розташування при лічбі та відповідає питанню «скільки?» або «котрий?». За значенням числівники поділяються на кількасні та порядкові. Кількісні вказують на точну кількість предметів і можуть бути простими (три, п'ять), складними (дванадцять, п'ятдесят) та складеними (триста сорок). Порядкові числівники запустіть порядок предметів у ряд (перший, десятий) і змінено за родами, числами та відмінками.
Числівники мають важливе значення в мовленні, після чого вони точно виражають деякі характеристики, допомагають систематизувати інформацію та є ключовими в наукових, математичних і статистичних текстах. У різних мовах світу чисельники можуть мати особливості: наприклад, у деяких мовах використовуються слова, спеціально для підрахунку різних категорій предметів, а такі системи можуть бути десятковими, дванадцятидесятицями або двадцятковими.
Числівник у реченні може виконувати інші синтаксичні ролі залежно від свого значення та форми. деякі він виступає підметом, присудком, визначенням, додатком або особливою.
Числівник у ролі підмета виражає кількість предметів або осіб і узгоджується з присудом за певними правилами. Наприклад: "Троє стояли біля дверей", де числівник "троє" є підметом. Коли числівник поєднується з іменником у формі родового відмінка множини, присудок ставиться в одну: "П'ять книг лежало на столі".
У ролі присудка числівник фактично вживається у складеному іменному присудку разом із дієсловом-зв’язком: «Їх було троє», «В автобусі залишилося десятеро».
Як визначення числівник вказує на кількість предметів і узгоджується з іменником, до якого належить: «Три яблука», «Двадцять книг». У складених конструкціях він може стояти після означуваного слова: "Книг п'ять".
У ролі додатка числівник часто вживається після дієслів, що вимагають певного відмінка: "Чекаю на двох", "Допоміг п'ятьом друзям".
Який інший компонент вказує на кількість разів або час: "Зустрічалися двічі", "Повернувся о десятій".
Таким чином, у числі гравців важлива роль у побудові речей, уточнюючи кілька характеристик предметів, осіб і дій.
Збірні числівники – це особлива група числівників, що позначають сукупність осіб або предметів як єдине ціле. До них належать двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро і так далі. Вони мають обмежене утримання і не утримуються з певними іменниками.
Збірні числівники вживаються з іменниками чоловічого роду , що позначають особи, наприклад: двоє братів, троє студентів, четверо друзів. Також вони поєднуються з іменниками, що позначають дітей або малюків незалежно від статі: троє кошенят, четверо курчат, п'ятеро немовлят. Ще одна група іменників, з якими вживаються збірні числівники, – це іменники, що мають лише форму множини, наприклад: четверо дверей, троє саней, п'ятеро ножиць. Також збірні числівники можуть поєднуватися з особовими зайнятиками: нас було троє, вас зібралося четверо.
Збірні числівники не вживаються з іменниками жіночого роду (неправильно троє дівчат, правильно три дівчини) та з назвами неживих предметів у цій цій. Відмінювалися вони подібно до кількохкісних включень: двоє – двоє – двом – двоє (двох) – двома – на двох. Вони надають мові виразності та забезпечуються в розмовному й художньому стилях, але в офіційно-ділових текстах їх зазвичай замінюють кількома числами.
Відмінювання включення українською мовою має свої особливості залежно від їхнього типу: прості, складні та складені.
Прості числівники відмінюються за своїми спеціальними зразками. Числівники один, одна, одна змінюється як прикметники: один – одного – одному – одному – на одному. Числівники два, три, чотири мають спільний зразок відмінення: два – два – двом – два (двох) – двома – на двох. Числівники від п’яти і більше відмін знаходяться за відмінковими закінченнями іменників третьої відміни: п’ять – п’яти – п’яти – п’ять – п’ятьма – на п’яти.
Складні числівники (наприклад, п'ятнадцять, тридцять, дев'яносто) змінюють лише останню частину: п'ятнадцять – п'ятнадцяти – п'ятнадцяти – п'ятнадцять – п'ятнадцятьма – на п'ятнадцяти. Особливість у тому числі двадцять – дев’яно у тому, що вони мають однакові форми в усіх непрямих відмінках: двадцять – двадцяти – двадцяти – двадцяти – двадцятьма – на двадцяти.
Складені числівники відмінюються так, що кожне слово змінюється окремо: сто двадцяти п’ять – ста двадцяти п’яти – ста двадцяти п’яти – сто двадцяти п’ять – ста двадцятима п’ятьма – на ста двадцяти п’яти.
Порядкові числівники змінюються як прикметники і узгоджуються з іменниками: перший – перший – першому – перший – першим – на першому.
Дробові числівники відмінюються так, що чисельник змінюється як кільканадцять, а знаменник – як поряд: три четверті – три четверті – три четверті – три четверті – три четверті – три четверті.
Важливо, що відмінювання числівників проблем з іменниками та побудовою речення.
Числівники, що позначають дату та час, мають свої особливості в написанні та відмінюванні.
Використовують кількосні числівники:
Ці правила важливі для грамотного використання числівників у повсюдному житті та офіційних текстах.
Правопис у тому числі в українській мові має свої особливості, які є недостатніми для написання та використання цих слів. Числівники можуть писати окремо, разом або через дефіс, залежно від їхньої структури та походження.
Правопис у числівників також впливає на їх відмінювання, що потрібно отримати при їх використанні в реченні.
Кількісні та порядкові числівники – це два основних групівники, що мають різне значення та граматичні особливості.
Кількісні числівники виражають точну кількість предметів і питання на питання «скільки?». У реченні кількосні числівники можуть бути підметами (Троє прийшло), додатками (Чекаю на двох) або означеннями (три зошити).
Порядкові числівники вказують на порядок предметів при лічбі та відповідають на питання «котрий?». Вони відображаються від кількох у числівників і змінюються за родами, числами та відмінками як прикметники: перший – перший – перший, другий – другий – другий. Наприклад, у реченні «Я живу на третьому поверсі» порядковий числовник третього узгоджується з іменником у роду, в тому числі та відмінку. Порядкові в тому числі широко застосовуються в даних, номерах, історичних подіях та ознаменовані симптоми дій. Вони є невід'ємною частиною мовлення, допомагають чітко позначити порядок і організувати інформацію.