Теорія права

Ver más

Методи діагностики в психології

por Марія Олександрівна Височина

Ісландія

por Марина Кононенко

Теорія держави

por Катя Мельничук

теорія держави

por Анита Кисель

Теорія права

Право – це система загальнообов’язкових і формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Об’єктивне право – система загальнообов’язкових, формально визначених норм, які забезпечені державою і служать критерієм правомірної (дозволеної) і неправомірної (недозволеної) поведінки особи.

Суб’єктивне право – це закріплені правом певні юридичні можливості особи. Це право на свою юридично можливу поведінку, право на звернення до держави за захистом своїх юридичних можливостей.

Ознаки права:

Право охороняється державою. У разі добровільного невиконання правових вимог застосовується певні засоби для їх примусової реалізації.

Право має загальний характер. Його норми регламентують необмежену і не визначену кількість відносин, право поширюється на невизначену кількість суб’єктів.

Формальна визначеність права. Правові норми – закони, втілені в офіційних конкретно-правових актах, викладених в оптимальній логічно виваженій формі.

Право є загальнообов’язковим для всього населення, що проживає на території певної держави. Право передбачає неможливість невиконання чи порушення його приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.

Право є системою норм. Приписи, що складають право, є не просто сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.

Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються, за певною процедурою, державою.

Джерела (форми) права

Міжнародно-правові акти Документи міжнародної співдружності, що із санкції держави поширюються на їх територію

Нормативно-правовий договір Спільний документ кількох суб’єктів, який містить норми права, що встановлюється за їхньою взаємною домовленістю і забезпечується державою

Нормативно-правовий акт Офіційний письмовий документ держави, який приймається компетентними державними органами і встановлює, змінює або відміняє норми права

Правовий прецедент Судове чи адміністративне рішення з конкретної справи, що має обов’язкове значення під час розгляду інших наступних аналогічних справ

Релігійно-правові норми Релігійні канони та інші релігійні звичаї, яким надається загальнообов’язковий характер

Санкціоновані правові звичаї Санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообов’язкового значення

ЗМІСТ ЮРИДИЧНИХ ОБОВЯЗКІВ

- необхідність здійснення певних дій; - утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб; - нести юридичну відповідальність за невиконання передбачених нормою права дій.

ЗМІСТ СУБЄКТИВНОГО ПРАВА

- можливість діяти відповідно до свого бажання; - вимагати певних дій від зобов’язальної сторони; - звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права; - користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом.

Право – особливий вид соціальних норм.

Суспільне життя людей тісно взаємопов’язане. Вчинки однієї людини спричиняють наслідки для іншої. Взаємодія людей неможлива без дотримання певних правил. З метою створення взаємовигідних умов спілкування, чіткого порядку взаємовідносин, люди виробили систему правил, які регламентують їх поведінку. Ці правила називають соціальними нормами - правила поведінки, що поширюються на певні групи людей, регулюють суспільні відносини і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Релігійні норми

норми, відображені в Корані або інших релігійних книгах.

Корпоративні норми

норми громадських організацій, які визнає держава.

Звичаї

норми, що склалися історично і в результаті багаторазового повторення увійшли у звичку.

Мораль

норми, що склалися у людському суспільстві у зв’язку з уявленням про добро, зло, правду, справедливість.

Норми права

які встановлюються і охороняються державою