Categorías: Todo - гумор - проблеми

por Маша Кальніцька hace 1 día

65

Байкарство

Байкарство представляет собой литературное творчество, сосредоточенное на создании байок. Авторы используют аллегорические образы, юмор и сатиру для передачи моральных или жизненных истин.

Байкарство

Байкарство

Байкарство — це літературна діяльність, пов’язана зі створенням байок. Байкарі, або автори байок, використовують алегоричні образи, гумор і сатиру, щоб у доступній і дотепній формі передати мораль або важливу життєву істину.

Байки часто будуються на прикладах із життя тварин, людей або міфічних істот, які уособлюють людські риси та взаємини.

Сучасні байки

Байки продовжують писати і в наш час, хоча їх популярність дещо зменшилася порівняно з минулими століттями. Сучасні автори використовують цей жанр для сатири на політику, суспільні проблеми, людські вади.

Тематика

Сучасні байки, хоч і зберігають традиційні риси жанру, відображають актуальні проблеми та виклики сьогодення. Ось деякі з основних тем, які можна зустріти в сучасних байках:

Соціальні проблеми: Корупція та зловживання владою.

Нерівність та соціальна несправедливість.

Екологічні проблеми та забруднення довкілля.

Вплив технологій на суспільство.

Маніпуляція та фейкові новини.

Морально-етичні питання: Цінність чесності та порядності.

Відповідальність за свої дії.

Проблема байдужості та емпатії.

Пошук сенсу життя та духовні цінності.

Військові дії та їх наслідки.

Міжособистісні відносини:Проблеми спілкування та взаєморозуміння.

Конфлікти поколінь.

Вплив соціальних мереж на відносини.

Проблема самотності та відчуження.

Політична сатира:Критика політичних діячів та їхніх рішень.

Викриття політичних маніпуляцій.

Аналіз політичних тенденцій та подій.

Сучасні байкарі використовують традиційні засоби, такі як алегорія, іронія та сатира, щоб донести свої ідеї до читачів. Вони також експериментують з формою та стилем, щоб зробити байки більш сучасними та актуальними.

Загалом, сучасні байки відображають складність та багатогранність сучасного світу, а також прагнення людей до мудрості та справедливості.

Актуальність

Чому байка досі актуальна?

 1. Алегоричність – дозволяє гостро висміювати негативні явища, не називаючи їх прямо.

 2. Універсальність – людські вади, як-от жадібність, дурість, лицемірство, залишаються незмінними.

 3. Коротка форма – добре підходить для соцмереж, блогів, гумористичних видань.

Сучасні автори

Хто пише сучасні байки?

 • Українські та зарубіжні письменники – деякі автори відроджують жанр у нових реаліях.

 • Журналісти, блогери – часто створюють байки у форматі сатиричних мініатюр.

 • Школярі та студенти – пишуть байки для літературних конкурсів і навчальних проєктів.

Що таке байка?

Байка – це короткий, алегоричний художній твір, у якому через образи тварин, людей або неживих предметів висміюються людські вади й передається моральний урок.

Особливості байок

Основні особливості байки:

 1. Алегоричність – персонажі (найчастіше тварини) уособлюють певні риси характеру або соціальні типи.

 2. Повчальність – кожна байка має мораль, яка може бути висловлена прямо або зрозуміла з контексту.

 3. Сатира й гумор – байки висміюють негативні риси людей: жадібність, дурість, лінощі, пихатість.

 4. Простота й лаконічність – твір короткий, легко запам’ятовується, написаний простою мовою.

 5. Віршована або прозова форма – більшість байок написані віршами, але є й прозові.

Мораль

Мораль байки – це повчальний висновок, який автор хоче донести до читача. Це своєрідне підсумкове судження, яке розкриває головну ідею твору та вказує на те, як слід поводитися в житті.

Повчальний характер: Мораль байки завжди має повчальний характер. Вона вчить читача мудрості, допомагає усвідомити свої помилки та розвинути позитивні риси характеру.

Узагальнення: Мораль байки, як правило, є узагальненням, яке можна застосувати до багатьох життєвих ситуацій.

Лаконічність: Часто мораль байки виражається в короткій та влучній формі, що робить її легко запам'ятовуваною.

Місце розташування: Мораль може бути розташована як на початку, так і в кінці байки.

Форма вираження: Мораль може бути виражена як прямо, так і опосередковано, через алегоричні образи та ситуації.

Мораль байки – це важливий елемент, який робить цей жанр літератури не лише розважальним, але й повчальним.

Визначення

Байка — це короткий, переважно віршований твір алегоричного змісту. Її мета — висміяти людські вади та недоліки, а також повчати. 

Головні персонажі байок

Найчастіше персонажами байок є тварини, птахи, комахи, люди, рослини або навіть неживі предмети. Усі вони мають алегоричний зміст і символізують певні людські риси чи суспільні явища.

Рослини та предмети

Рослини та предмети – використовуються для алегорій:

 • Дуб – міць, сила, довговічність;

 • Тростина – слабкість, піддатливість;

 • Камінь – твердість, байдужість.


Усі ці образи допомагають автору передати мораль байки в доступній, часто гумористичній чи сатиричній формі.

Птахи

Птахи – часто символізують мудрість або дурість:

 • Сова – мудрість або самозакоханість у своїй «мудрості»;

 • Півень – самовпевненість, хвальковитість;

 • Голуб – миролюбність, довірливість;

 • Орел – благородство, сила духу.

Тварини

Тварини – найпоширеніші персонажі, які уособлюють риси людей:

 • Лисиця – хитрість, підступність;

 • Вовк – жорстокість, сила, хижацька натура;

 • Лев – влада, сила, справедливість або тиранія;

 • Заєць – боягузтво, несміливість;

 • Осел – дурість, впертість;

 • Мураха, Бджола – працьовитість, мудрість.

Леонід Глібов

Леонід Глібов — видатний український байкар, поет і громадський діяч XIX століття. Його байки займають важливе місце в українській літературі, оскільки поєднують народну мудрість, гумор і сатиру.

1. Є каяття, да вороття немає.

2. Іноді з’їси і не доволі,

  Зате живеш на волі.

3. Був Вовком я і Вовком буду

  Довіку і до суду!

4. Дурний порядок – дурне й діло.

5. З грошима й дурні прехороші!

6. Коли любиш – люби серцем, а не язиком.

Творчість

Особливості байкарської творчості Глібова:

 • Алегоричність і символізм – як і класичні байкарі, він використовує образи тварин для висміювання людських вад.

 • Гостра соціальна критика – у його байках висміюються несправедливість, жорстокість, дурість, хабарництво.

 • Народна мова та проста форма – його байки легко запам’ятовуються, а мова наближена до розмовної.

 • Моральний зміст – кожна байка містить повчальну ідею, яка залишається актуальною й сьогодні.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827 року у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині в родині управителя маєтків магнатів Родзянків. Початкову освіту здобув удома за допомогою матері, а у 1840 році вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де вийшла його перша збірка. У жанрі байки Леонід Глібов почав писати під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкувались у газетах.

У 1855 році, після закінчення ліцею, Леонід Глібов працював вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі.

Помер Леонід Глібов у Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці.


Головні байки

Байки – це не просто короткі історії з мораллю. Вони мають багату та цікаву історію, а також безліч особливостей, які роблять їх унікальним жанром літератури. Ось декілька цікавих фактів про байки:

Давнє походження:Байки з'явилися дуже давно, ще в стародавньому світі. Одним із найвідоміших байкарів вважається Езоп, який жив у Стародавній Греції у VI столітті до нашої ери. Його байки, такі як "Вовк і ягня" та "Черепаха й заєць", досі популярні.

Алегорія та символізм:Байки часто використовують алегорію, тобто перенесення властивостей одного предмета чи явища на інший. Тварини в байках можуть символізувати людські риси характеру або соціальні групи.

Наприклад, лисиця часто уособлює хитрість, а лев – силу та владу.

Універсальність:Байки є універсальними, оскільки вони порушують вічні теми, такі як добро і зло, справедливість і несправедливість, мудрість і дурість.

Саме тому байки зрозумілі та цікаві людям різних культур і поколінь.

Різноманітність форм:Байки можуть бути написані у віршованій або прозовій формі.

Вони можуть бути серйозними або гумористичними, короткими або розгорнутими.

Виховна роль:Байки завжди мали виховну роль. Вони допомагають людям усвідомити свої помилки, розвинути моральні якості та навчитися мудрості.

Українські байкарі, такі як Леонід Глібов, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, додали до цього жанру національний колорит та гумор, зробивши їх особливо близькими українському читачеві.

Живучість жанру:Незважаючи на свій давній вік, байки залишаються актуальними й сьогодні. Вони продовжують писатися та читатися, оскільки їхні повчальні історії та дотепні образи ніколи не втрачають своєї цінності.

Байки – це справжній скарб світової літератури, який варто цінувати та оберігати.

Байки інших авторів

Українські байкарі, спираючись на світову традицію, створили самобутні твори, що відображають національний колорит, менталітет та історичні реалії.

Народність:

Українські байкарі часто зверталися до фольклорних мотивів, прислів'їв та приказок, використовуючи народну мову та гумор.

Їхні твори відрізняються близькістю до життя простих людей, відображаючи їхні проблеми та прагнення.

Сатирична спрямованість:

Українські байки часто висміюють соціальні вади, такі як корупція, несправедливість, лицемірство та неробство.

Вони використовують алегорію та іронію, щоб уникнути цензури та донести свої ідеї до широкої аудиторії.

Національний колорит:

У байках часто зустрічаються персонажі та образи, характерні для української культури, такі як козаки, селяни, тварини, що мешкають в Україні.

Вони відображають український пейзаж, звичаї та традиції.

Дидактизм:

Українські байки, як і світові, мають повчальний характер.

Вони засуджують негативні риси характеру та поведінку, пропагуючи моральні цінності, такі як чесність, працьовитість та патріотизм.

Мова та стиль:

Українські байкарі використовували різноманітні мовні засоби, щоб зробити свої твори яскравими та виразними.

Вони часто використовували гумор, іронію, сарказм та гротеск.

Часто їх твори мали лаконічний та дотепний характер.

Байки Глібова

Відомі байки Глібова:

 1. «Щука» – викриває несправедливий суд, де винний залишається без покарання завдяки зв’язкам.

 2. «Вовк і Кіт» – показує, як хитрість і розум допомагають слабшому врятуватися від сили.

 3. «Лисиця і Виноград» – відома байка про самовиправдання, коли людина не може досягти бажаного.


Байки Сковороди

Найвідоміші байки Сковороди:

 1. «Бджола і Шершень» – про важливість сродної праці: Бджола працює за природним покликанням, тоді як Шершень живе чужим коштом і критикує її працю.

 2. «Орел і Черепаха» – байка про те, що кожен має жити відповідно до своєї природи й можливостей.

 3. «Голова і Тулуб» – показує важливість розуму над тілесними бажаннями.

Григорій Сковорода

Григорій Сковорода відомий насамперед як філософ, поет і педагог, але він також залишив свій слід у жанрі байкарства. Його байки, зібрані в збірці «Байки Харківські» (1769–1774), мають глибокий філософський зміст і алегоричну форму.

Цитати

 “Пізнай самого себе"

“Світ ловив мене та не упіймав”

“Життя — це мандрівка до істинного щастя”

 “Бери вершину і матимеш середину”

“З усіх утрат втрата часу найтяжча”



Творчість

Особливості байок Сковороди:

 • Вони не просто висміюють людські вади, а розкривають глибокі моральні та філософські істини.

 • Автор використовує символіку природи та біблійні мотиви.

 • Байки мають притчевий характер і часто порушують тему «сродної праці» (справи, яка відповідає природі людини).

 • Письменник поєднує народну мудрість із власним вченням про щастя, душевний спокій і гармонію.

Біографія

Григорій Сковорода народився на Полтавщині в селі Чорнухи. Закінчивши дяківську школу, у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії. Розпочав співочу кар’єру в придворній капелі імператриці Єлизавети Петрівни в Санкт-Петербурзі. Утім пошани до неї не мав — наприклад, був випадок, коли він єдиний з присутніх не захотів кланятися цариці. 

Філософ чимало подорожував. Наприклад, його мандрівка Європою тривала близько п’яти років. Повернувшись до України, Григорій Савич розпочав викладання у Переяславському, Харківському колегіумах. У Сковородинівці, що на Харківщині, й завершився його шлях життєвий. Але не духовний. 

Він був дуже різнобічною особистістю — крім філософії, захоплювався музикою, поетикою, байкарством. Мало хто знає про нього як про перекладача — у Києво-Могилянській академії він вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. 

Сковороду називали українським Сократом. Як відомо, цьому давньогрецькому філософу належить фраза “Пізнай самого себе”. Власне, сенсом людського існування Григорій Савич вважав самопізнання. Він, як і навчав Сократ, пізнавав себе через розмову. Чимало творів його авторства мають назву “Розмова з…”, “Діалог”. 

Сковорода доносив свою філософію до народу через розмову. Він ходив від села до села, говорив з простолюдом на важливі теми, давав поради. Люди мали за честь приймати у себе в гостях Сковороду.