por Галина Чорногуз hace 7 años
1033
Ver más
Козацька Січ у Олешках виникла вже у 1709р., незабаром після зруйнування Чортомлицької Січі. Її першими поселенцями стали ватажани-промисловці, які не брали участі у військовій кампанії 1709р., а з самого початку перебували на рибних та соляних промислах в пониззі Дніпра. З осені 1711 р., після повернення більшості запорожців з Бессарабії, де вони знаходились з військами шведського короля, олешківське поселення набуває рис, притаманних власне Січі. Від цього моменту кількість його мешканців зросла до 6 тис. осіб, самих тільки нежонатих козаків. При цьому багато січовиків ще перебувало у Буджаку та навіть у Валахії. Саме з цього часу починається зведення ровів та валів, адміністративних споруд та куренів, церкви.
Нова Січ. Закладена українськими козаками, що переселилися до Туреччини після розгрому Запорозької Січі російськими і українськими військами 1709 р. (за допомогу її верхівки Мазепі). Прагнучи з наближенням війни з Туреччиною надійніше захистити від ординців південні рубежі держави, російський уряд 1734 р. дозволив козакам повернутися на батьківщину й збудувати за кілька км від Старої (Чортомлицької) Січі Нову Січ — на одному з півостровів, що сильно виступав у Дніпро. Там було зведено фортецю із земляним валом, баштами та ровом з водою. Запорожці збудували і кілька невеликих укріплень уздовж кордону з Кримським ханством.
Хортицький замок — укріплення (замок) збудоване на острові Мала Хортиця в 1556 році князем Дмитром Вишневецьким. Зруйнований у 1557 році татарами. Традиційно вважається першою Запорозькою Січчю, втім багато вітчизняних істориків відкидають подібне не підтверджене джерелами трактування. В будь якому випадку, невважаючи на короткий час свого існування, Хортицький замок відіграв помітну роль в розвитку українського козацтва.
Хортицька фортеця відіграла важливу роль в підготовці до успішних походів Д. Вишневецького проти Кримського ханства та Османської імперії, але наприкінці літа 1557р. вона була захоплена і зруйнована татарами.
З поміж багатьох козацьких ватажків раннього періоду козацької історії чи не найбільшою славою вкрив себе князь Дмитро Вишневецький, що походив з роду князів Гедиміновичів і який на початку 1550-х років заснував замок на ос трові Мала Хортиця, згуртував навколо нього козаків і цим поклав початок Запорозької Січі. Саме тому його вважають першим козацьким гетьманом.
Першою більш-менш достовірно зафіксованою джерелами військово-політичною організацією козаків за порогами була Томаківська Січ. Вона існувала на однойменному острові, який в давнину ще називали Бучки, Буцький, Дніпровський і Городище.
Хроніка Мартіна Бєльського - хроніка польського історіографа і письменника XVI в. Мартіна Бєльського (бл. 1495-1575), яка зіграла значну роль в історії давньоруської літератури XVI і XVII ст. Грунтовну працю Бєльського з всесвітньої історії кілька разів перевидавався
КАМ'ЯНСЬКА СІЧ - військово-адміністративний центр запорозького козацтва в 1-й третині 18 ст. Розміщувався при впадінні Кам 'янки в Дніпро (поблизу теперішнього села Республіканець Бериславського р-ну Херсонської обл.). Кам'янська Січ була заснована в 1709 запорозькими козаками після зруйнування Чортомлицької Січі російськими військами. Знаходилась під протекторатом турецького султана. її володіннями визнавалися землі від Кам'янки, Олешок, Переволочної та Очакова понад Дніпром і Чорним морем до Буджака. Козаки мали право збирати мито з перевозів на Дніпрі і Бузі. Відомо, що Кам'янська Січ була укріплена валом і ровом. У Січі знаходились похідна церква, курені, кількість яких майже дорівнювала їх кількості на Чортомлицькій Січі.
Чортомлицька Січ (Стара Січ, 1652-1709) — військовий, адміністративний та духовний центр Війська Запорізького Низового.
З Чортомлицькою січю пов'язана діяльність І. Сірка зруйнована за наказом Петра I після виступу запорожців на боці І. Мазепи. Січовий замок було споруджено на Чортомлицькому мисі, що утворився на місці злиття річок Чортомлика, Скарбної, Павлюката Гшілої при їх впадінні в Дніпро, і розташовувався він неподалік сучасного села Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської обл.
Після зруйнування Базавлуцької Січі Запорожжя опинилося під жорстким контролем властей, але через потребу оборони південного прикордоння усе ж було збережено козацьку залогу. Місцем її розташування став легкодоступний з боку степу так званий Микитинський Ріг, де здавна існував перевіз через Дніпро. Будівництво фортифікаційних споруд на Микитинському Розі розпочалося навесні і завершено восени 1639р.. Саме з цього розпочинає свою історію Микитинська Січ. За словами польського історика С.Дзєвовича, її заснували козаки на чолі з Федором Линчаєм, який і став першим кошовим отаманом. Про перші роки існування Микитинської Січі залишилось небагато даних, але відомо, що в 1640р. запорожці допомагали в обороні Азовської фортеці, а в 1645-46рр. взяли участь в облозі та здобутті Дюнкерку(Франція).
Наприкінці 1647р., схиливши на свою сторону Черкаський реєстровий полк, що перебував на Січі як залога польських властей, на Микитинську Січ прибув Б.Хмельницький. Згодом на козацькій раді його було обрано гетьманом.
Здобуття прибічниками Б.Хмельницького Микитинської Січі ознаменувало початок Національно-визвольної війни українського народу середини 17ст..Звідси він розсилає свої універсали з закликами до повстання та відправляє посольство в Крим для створення військового союзу.
Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1593–1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Місцевість навколо Базавлуцької Січі була вкрита лісом, поросла високою травою та очеретом, перетиналась безліччю річок, лиманів та озер, що утруднювало дії татарської кінноти, а турецькі галери легко знищувались козаками в лабіринтах річок і проток. Укріплювалась січ валом, палями, вежами з встановленими на них гарматами. В центрі Базавлуцької Січі розміщувався майдан. Поблизу майдану стояли церква, будинок кошового, козацькі курені і пушкарня. На початку на січі були курені зі стінками, сплетеними з лози і накритими від дощу кінськими шкірами.
Михайло Дорошенко (?-1628)
Визначний політичний і військовий діяч початку XVII ст., козацький гетьман (1622— 1628 pp. з перервами). Козацький полковник М. Дорошенко брав участь у поході гетьмана П. Сагайдачного на Москву 1618 року, у Хотинській війні 1620—1621 pp.
Коли 1622 року його обрали гетьманом замість О. Голуба, він здійснив вдалий похід на Перекоп. 1625 року М. Дорошенко брав участь у національно-визвольному повстанні під проводом М. Жмайла; після бою біля Курукового озера 5 листопада 1625 року був знову обраний гетьманом. Свою політику гетьман намагався вести так, щоб зменшити протистояння між козаками та польським урядом, йому вдалося уникнути участі козацьких військ у польсько-шведській війні.
Петро Конашевич-Сагайдачний — український полководець, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства.
