«Історичні події на українських землях»

угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в союз держав — Річ Посполиту

Угода ратифікована Сигізмундом Августом

Пам'ятка архітектури національного значення у Львові

Збудована у 1578 р. і названа на честь відомого мецената Констянтина Корнякта

Була збудована архітектором Петром Барбоном та Павлом Римлянином протягом 1572 – 1578 років.

Король Польський і великий князь Литовський

У зовн. політиці проводив низку заходів для збереження мирних відносин із сусідніми д-вами: заключив таємний договір із Габсбургами (пізніше розірвав союзний договір); домігся залишення Пруссії васальною д-вою під його прямим порядкуванням; наприкінці 1560-х рр. поліпшилися відносини зі Швецією, коли швед. королем став його швагер Юхан III Ваза; втрутився у Лівонську війну 1558—1583, перебіг якої підштовхнув до укладення Люблінської унії 1569.

На укр. землях за правління Сигізмунда укріплювали прикордонні замки, освоювали незаселені пд. території, надаючи на умовному праві земельні наділи укр. та литов. шляхті. У земельній політиці переважали дрібні та середні надання на ленному праві. Регіональна влада на укр. землях ВКЛ в основному зосереджувалася в руках місц. князівських та панських родин.

Внутр. політика була позначена реформаторським курсом. 1562—64 підтримав на сеймах запровадження судово-адм. реформи у ВКЛ за польс. зразком; 1566 затвердив другу редакцію Статуту ВКЛ (див. Статути Великого князівства Литовського); сприяв проведенню волочної поміри, яка частково торкнулася й укр. земель ВКЛ; проводячи політику реліг. толерантності, 1563 Віленським привілеєм урівняв політ. права правосл. шляхти ВКЛ із католиками, проте під тиском катол. церкви дозволив єзуїтам поселятися у ВКЛ та Королівстві Польському, що поклало початок Контрреформації на їхніх землях.

Серед досліджень, які здійснюються на сучасному розвитку історико-правової науки, важливе місце займає вивчення систематизації законодавства на українських землях. Певний інтерес становить вивчення причин укладання Литовських статутів, а також їх застосування на українських землях.

Ініціатива прийняття Першого Литовського статуту належала шляхті, представники якої на сеймі 1514 р. подали Великому князеві Литовському прохання «дарувати» писані закони, у яких знайшли б відображення їх прав і привілеїв.

Правові норми, передбачені у Другому Литовському статуті відображали спектр правовідносин та комплексно забезпечували державно-правовий захист інтересів магнатів і шляхти.

Литовські статути вирізнялися достатньо високим рівнем юридичної техніки: у них подано визначення багатьох правових термінів(наприклад, злочин, право власності, контракт та інші). Литовські статути також позитивно вплинули на розвиток української правової думки і розвиток законодавства.